Ухвала суду № 38131969, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року м. Київ К/800/8210/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у адміністративній справі за позовом ПП "Ніка-2" до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в Одеській області, третя особа: ФОП ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ПП "Ніка-2" звернулось до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в Одеській області, третя особа: ФОП ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування розпорядження Білгород-Дністровської РДА №1532/2007 від 03.09.2007 року та № 1553/2007 від 11.09.2007 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 1532/2007 від 03.09.2007 року «Про затвердження актів державної технічної комісії» в частині затвердження акту державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будівництва будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бара громадянки ОСОБА_2 на базі відпочинку «Лідія» на території Будацької коси, біля селища Затока Шабівської сілької ради Білгород-Дністровського району Одеської області; визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області № 1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «Лідія».

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_2, згідно договору оренди земельної ділянки від 07.11.2001 року, є користувачем земельної ділянки державної власності загальною площею 0,9872 га, яка передана їй строком на 49 років для забудови та обслуговування бази відпочинку «Лідія».

Підставою для оформлення та укладення вищезазначеного договору оренди стало рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області №479-ХХІІІ від 07.09.2001 року «Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 для забудови та обслуговування бази відпочинку «Лідія».

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007 року «Про затвердження актів державної технічної комісії», окрім іншого, було затверджено акт державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будівництва будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бара громадянки ОСОБА_2 на базі відпочинку «Лідія» на території Будацької коси, біля селища Затока Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «Лідія»» оформлено суб'єкту підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 право власності на будинок відпочинку, щитову, склад, з навісом, бар, згідно додатку, на базі відпочинку «Лідія» на території Будацької коси, біля селища Затока Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно приписів ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений в ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-III від 20 квітня 2000 року та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку встановлено, що замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта. На закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

Як вбачається з акту державної приймальної комісії, в порушення вищезазначених норм, ФОП ОСОБА_2 не було подано на розгляд приймальної комісії відповідну проектну документацію, оскільки в пунктах 3 «Проектна документація на будівництво розроблена» та 4 «Проектна документація затверджена» вказаного акту взагалі нічого не зазначено.

За змістом п. 27 Порядку за результатами роботи державної приймальної комісії складається відповідний Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії, разом з тим в порушення вищезазначених норм, акт державної приймальної комісії , який був затверджений спірним розпорядженням, не містить відомостей щодо його реєстрації в Інспекції ДАБК та в ньому також відсутній і підпис одного з членів приймальної комісії-замовника - ФОП ОСОБА_2

В акті державної приймальної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту» відсутні відомості і щодо реквізитів, т.б. дата, номер розпорядження РДА, яким затверджено даний акт; відсутня дата самого акту; у п.3 взагалі відсутні будь-які відомості щодо розробленої проектної документації на будівництво; а у п.4 - відсутні назви розпорядчого документу та органу, який затвердив проектну документацію; у п.5 - відсутні назви органу, яким був видано дозвіл на виконання будівельних робіт, а також відсутні терміни, т.б. початок та закінчення будівельно-монтажних робіт.

Як вбачається з п.5 цього акту щодо відомостей про дозвіл на виконання будівельних робіт, то в ньому зазначено, що на даний об'єкт МБТІ виданий технічний паспорт №43 від 23.05.2006 року, але, разом з тим, цей технічний паспорт не є документом дозвільного характеру, що надає 3-й особі право на виконання будівельних робіт, більш того, зазначений паспорт, на який міститься посилання в акті ,був виданий у 2006 році, а будівництво було здійснено, як зазначив представник ОСОБА_2 ще у 2001 році.

Стаття 17 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Тобто, містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення.

Відповідно ч. 2 ст.22 вказаного Закону, право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про планування і забудову території» (в редакції чинні на момент виникнення спірних відносин), будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території», дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Для цього, замовник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подає заяву до відповідної Інспекції ДАБК, до якої додаються документи, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою та проектна документація на будівництво, яка, в свою чергу, повинна бути погоджена і затверджена в порядку, визначеному законодавством.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року по справі №2-2971, яке на момент ухвалення спірних розпоряджень набрало законної сили, було встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 було здійснено самочинне будівництво, що в свою чергу, беззаперечно свідчить про те, що вона не мала можливості надати проектну документацію, затверджену в установленому законодавством порядку, а також до початку будівельних робіт отримати дозвіл Інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, оскільки будівництво будинку відпочинку з навісом, щитової з навісом, складу з навісом, бару на базі відпочинку «Лідія» на території Будацької коси, біля с.Затока було здійснено ще у 2001 році. Інспекція ДАБК, в свою чергу, і не могла видати їй дозвіл на виконання вищезазначених будівельних робіт вже після закінчення цих будівельних робіт.

Розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФО-П ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «Лідія» було прийнято відповідачем за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_2 про оформлення права власності, а також на підставі технічного паспорту на будинок відпочинку літ. «І», щитову літ. «Б», склад літ. «Ж», бар літ. «А», виготовленого Білгород-Дністровським МБТІ, зареєстрованому за №43 від 23 травня 2006 року, договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 09.11.2001р. за №37 та Акту державної технічної комісії «Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту», зареєстрованого 03.09.2007 року за №134, затвердженого зазначеним вище неправомірним розпорядженням голови РДА від 03.09.2007 року №1532/2007.

Відповідачем, при прийнятті розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року «Про оформлення права власності СПД - ФОП ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку «Лідія»» було використано технічний паспорт МБТІ, який було вироблено 23.05.2006 року, але в якому не міститься інформація про власника споруд.

У вступній частині розпорядження відповідач посилається на технічний паспорт на будинок відпочинку літ. «І» №43 від 23.05.2006 року, тоді як в дійсності зазначений технічний паспорт було видано на громадський будинок літ. «Ї», що, в свою чергу, фактично свідчить і про невідповідність даних відносно спірного об'єкта права власності - будинку відпочинку, зазначених в розпорядженні та в технічному паспорті на вказаний об'єкт.

Відповідно до п. 10 Наказу №127 від 24.05.2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», поточній технічній інвентаризації підлягають усі будинки, допоміжні будівлі та споруди, розташовані в містах, селищах та сільській місцевості, перелік яких наведений у розділі ІІ.

Підставою ж для проведення поточної інвентаризації - є зміна власника, якщо минуло 12 місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації. Тому за вказаних обставин, технічний паспорт МБТІ на момент прийняття розпорядження від 11.09.2007 року №1553/2007 фактично був не актуальний.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про наявність підстав для скасування оскаржуваних розпоряджень Білгород-Дністровської РДА.

Виходячи із встановлених ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства меж перегляду судом касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави для спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: