Постанова № 381279, 22.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.12.06р.

Справа № А23/316

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонікпром", м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області

до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області

про визнання недійсними повідомлень- рішень і акту перевірки

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Федоренко Р.В. - представник, дов. 25.04.06

Від відповідача: Шишлаков Б.П. - нач. юр. відділу, дов. від 27.07.06, №9404/10/10

Рижик С.В. - зав. сектору., дов. від 08.11.06, №13740/10/10

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції №№ 000550/2300/1, 000551/2300/1 та акту від 21.04.06 № 282/230/33293132 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Технонікпром", за період з 16.05.05 по 31.12.05.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на перекручених і сфальсифікованих фактах. А саме:

- заниження позивачем валового доходу 4-кварталу 2005 року на суму 3612,15 грн. по реалізації відпрацьованих каталізаторів в межах бартерної операції за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін, встановлено відповідачем без врахування транспортних витрат на доставку відходів сталевиробництва.

- факт заниження позивачем валового доходу 4-го кварталу 2005 року на суму 76431,00 грн. у зв’язку з безоплатним отриманням позивачем відпрацьованих каталізаторів в кількості 38,829 тон ґрунтується на чернетках і проектах документів, зокрема акті взяття на відповідальне збереження. Фактично зазначена кількість відпрацьованих каталізаторів придбана позивачем на платній основі лише в січні 2006 року і в січні 2006 року передана на відповідальне збереження.

- завищення загальних витрат 4-го кварталу 2005 року на суму 5950,00 грн. в результаті віднесення до складу валових витрат у жовтні 2005 року транспортних витрат по доставці товару до місця знаходження ТОВ "Новобужський феронікелевий комбінат" встановлено відповідачем всупереч умовам договору з ТОВ "Хендлерсталь" і листа ТОВ "Хендлерсталь" від 03.10.05 № 03/10, згідно з яким до договору внесені відповідні зміни.

Крім того, в акті перевірки вказано про завищення позивачем загальної суми податкового кредиту на 2936,0 грн. в результаті прийняття до обліку неналежним чином оформлених податкових накладних від ТОВ "Аякс". При цьому відповідачем залишені без уваги належним чином оформлені податкові накладні ТОВ "Аякс", які останнє переоформило на прохання позивача відразу після виявлення недоліків безпосередньо після закінчення господарської операції, тобто до початку перевірки. Про наявність дійсних податкових накладних позивачем зазначалось в зауваженнях при підписанні акту перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись по першому порушенню на те, що вартість каталізаторів, які рахувались на балансі підприємства, складається з їх вартості придбання та вартості перевезення, що відповідає визначенню первісної вартості запасів. Справедлива вартість (звичайна ціна) відповідно до п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" для матеріалів –це відновна вартість (сучасна вартість придбання). У зв’язку з чим, оскільки первісна вартість каталізаторів перевищує ціну, за якою ці каталізатори реалізовані в межах бартерної операції, реалізація каталізаторів вважається здійсненою за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін.

Щодо факту безоплатного отримання позивачем відпрацьованих каталізаторів в кількості 38,829 тонн, зазначений факт встановлений, виходячи з укладеного договору на зберігання каталізаторів і складеного на виконання цього договору акту від 08.12.05 про прийняття на зберігання відпрацьованих каталізаторів в кількості 91 тонни, тоді як згідно даних обліку позивача на підприємстві станом на 01.01.06 рахуються каталізатори в кількості 52,171 тонн. Висновок відповідача базується на даних про фактичне переміщення каталізаторів, що підтверджує наявність у позивача товару, що належить йому, але не відображений у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.

Щодо виключення зі складу валових витрат позивача витрат, понесених у зв’язку з перевезенням відходів стале виробництва, відповідач вважає, що ці витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки відповідно до умов укладеного позивачем з ТОВ "Хендлерсталь" договору транспортні витрати повинен нести контрагент позивача, а не сам позивач. Лист, на який посилається позивач, не є підставою для зміни умови договору.

Щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних ТОВ "Аякс", відповідачем зазначено, що виправлені податкові накладні надані позивачем лише після підписання акту разом із запереченнями. Таким чином податковий кредит позивачем формувався на підставі невірно оформлених податкових накладних у момент їх отримання, у зв’язку з чим позивачем завідомо занижені сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (відповідачем) проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства-позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 16.05.05 по 31.12.05, про що складений акт № 282/230/33293132 від 21.04.06.

За результатами перевірки з урахуванням результатів оскарження позивачем винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 19.05.06:

№ 000550/2300/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 24577,00 грн., із яких 19611,00 грн. –основний платіж, 4966,0 грн. –штрафні санкції;

№ 000551/2300/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 10210,00 грн., із яких 4848,00 грн. –основний платіж, 5362,0 грн. –штрафні санкції.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19611,00 грн., нарахування штрафних санкцій в сумі 4966,0 грн. стали встановлені факти порушення з боку позивача пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження оподатковуваного прибутку ІІ кварталу 2005 року на 10438 грн., ІV кварталу 2005 року –на 115809 грн., в результаті чого занижений податок на прибуток за ІІ квартал 2005 року на 2610 грн., ІV квартал 2005 року –на 28952 грн. Загальна сума заниженого податку на прибуток з урахуванням встановленого факту завищення податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 року на 11951 грн. склала суму 19611 грн.

Податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4848 грн. визначено в результаті встановленого порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в тому числі у серпні 2005 року –на суму 357 грн., у жовтні 2005 року –1912 грн., у грудні 2005 року –2579 грн.).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Перевіркою правильності формування позивачем валових доходів встановлено заниження суми валових доходів ІІ кварталу 2005 року на 10438 грн. в результаті заниження вартості товарних запасів станом на 01.07.05 на цю ж суму. Сума заниженого податку за ІІ квартал 2005 року склала 2610 грн. Зазначений факт позивачем не заперечується, матеріалами справи не спростований.

Відповідачем також встановлено заниження загальної суми валових доходів ІV кварталу 2005 року на 33428 грн.

Зазначена сума складається з: - суми 28612 грн. заниження валових доходів ІV кварталу 2005 року в результаті заниження вартості товарних запасів станом на 01.01.06 на цю ж суму (зазначений факт позивачем не заперечується, матеріалами справи не спростований);

- суми 1204 грн. –вартості малоцінних швидкопсувних предметів, що булим використані на будівництво основних фондів, проти визначення якої позивач також не заперечує;

- суми 3612,15 грн., визначеної відповідачем з операції по реалізації відпрацьованих каталізаторів в межах бартерної операції за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін.

Проти такого висновку позивач заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Хандлерсталь" укладений договір міни № 2/01-2005 від 03.10.05 (а.с.109), умови якого передбачають безгрошовий обмін на збалансованій основі товарів: позивачем –відпрацьованих каталізаторів у кількості 82,280 тонн, ТОВ "Хандлерсталь" –відходів стале виробництва –в кількості 109,60 тонн.

На виконання умов цього договору позивачем передані ТОВ "Хандлерсталь" каталізатори у кількості 82,28 тонн на загальну суму 65579,13 грн, крім того ПДВ - 13115,83 грн., що підтверджено видатковою накладною № РН -0000011 від 31.10.05.

Правова суть договору міни визначена ст.ст.715-716 ЦК України, відповідно до яких кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Згідно ч.3 ст.715 ЦК України договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Умовами договору № 2/01-2005 від 03.10.05 встановлений збалансований обмін товаром без компенсації частини вартості товару.

Відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) є бартером (товарним обміном).

Відповідно до пп.7.1.1. п.7.1 ст.7 цього ж Закону доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Поняття та порядок визначення звичайної ціни встановлений п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За загальними правилами звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, враховуючи предмет договору міни (продажу позивачем відпрацьованих каталізаторів), відповідачем застосовані норми пп.1.20.51 п.1.20 ст.1 зазначеного Закону: якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств" (в додатку –"визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань") справедлива вартість матеріалів –це відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання).

До первісної вартості (собівартості) запасів, тобто активів, які, зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, відповідно до п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" включаються, в тому числі, суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідачем при перевірці встановлено, підтверджено матеріалами справи, що передані ТОВ "Хандлерсталь" відпрацьовані каталізатори були придбані позивачем у ТОВ "МеТко" за договором № 9 від 04.09.05 відповідно до накладних № 280-Т від 07.10.05, 286-Т від 08.10.05, 292-Т від 14.10.05, 293 від 25.10.05, 295-Т від 31.10.05 на загальну суму 57351,13 грн.

Крім того, для доставки зазначених каталізаторів позивачем були понесені витрати в сумі 11840,15 грн., які складаються з вартості послуг по перевезенню відповідно до акту виконаних робіт №ОУ-0000010 від 01.11.05, підписаному позивачем з ПП "Сайкор".

Таким чином, загальна сума витрат, понесених позивача на придбання відпрацьованих каталізаторів, склала 69191,28 грн.

З урахуванням зазначених вище положень в даному випадку сума 69191,28 грн є справедливою вартістю товару, який був об'єктом міни за договором №2/01-2005 від 03.10.05, і витрати від здійснення спірної операції міни повинні визначатись виходячи саме з цієї вартості.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем зроблений правильний висновок, що позивачем в порушення пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено загальну суму валового доходу ІV кварталу 2005 року на 3612,15 грн (69191,28 грн –65579,13 грн) по реалізації відпрацьованих каталізаторів в межах бартерної операції за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін.

Відповідачем встановлено також заниження валових доходів в ІV кварталу 2005 року на суму 76431,00 грн, яка становить вартість безоплатно отриманих товарів, проти чого позивач заперечує.

Факт безоплатного отримання позивачем товару на суму 76431,00 грн встановлений відповідачем в результаті дослідження виконання позивачем договору, укладеного ним з ТОВ ВТП "Лінк", м. Запоріжжя, від 08.12.05 на зберігання відпрацьованих каталізаторів, а саме: акту від 08.12.05 про прийняття на зберігання відпрацьованих каталізаторів у кількості 91 тонн по залоговій ціні 1968,40 грн. на загальну залогову вартість 179124,40 грн.

Оскільки згідно даних обліку ТОВ "Технонікпром" станом на 01.01.06 рахуються відпрацьовані каталізатори, що були перевезені до м. Запоріжжя, лише у кількості 52,171 тонн на загальну суму 111979,33 грн., відповідачем з посиланням на п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблений висновок, що відпрацьовані каталізатори у кількості 38,829 тонн вартістю 76431,00 грн є безоплатно отриманим позивачем товаром, внаслідок чого сума 76431,00 грн відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягає включенню до складу валових доходів позивача в ІV кварталі 2005 року.

Із поданих сторонами доказів вбачається, що 08.12.05 між позивачем та ТОВ ВТП "Лінк", м. Запоріжжя, укладений договір збереження від 08.12.05, відповідно до умов якого ТОВ ВТП "Лінк" як зберігач зобов’язувався прийняти від позивача на відповідальне збереження товар за найменуванням, в кількості, зазначеним в актах приймання-передачі на збереження.

Посилаючись на акт від 08.12.05 до договору зберігання, відповідачем не прийнято до уваги, що 09.12.05 між сторонами за цим же договором підписаний акт прийняття на збереження товару –відпрацьованих каталізаторів в кількості 50,170 тонн по залоговій ціні 1968,40 грн. (загальна залогова вартість –98754,63 грн.); 22.12.05 –підписаний акт прийняття на збереження відпрацьованих каталізаторів в кількості 2,001 тонн на загальну залогову вартість 3938,77 грн.

Враховуючи суперечливість даних бухгалтерського обліку і акту прийняття на збереження від 08.12.05, відповідачем разом з тим не досліджені інші документи, що стосуються спірних відносин, в їх сукупності.

Висновок, що різниця між кількістю переданих на зберігання відпрацьованих каталізаторів згідно актів та фактичної кількістю за даним бухгалтерського обліку є безоплатно отриманим товаром зроблений відповідачем, виходячи, як зазначено в акті перевірки, з даних про фактичне переміщення каталізаторів. Акт приймання на зберігання каталізаторів в кількості 91 тонни підтверджує наявність товару, що належить позивачеві, але не відображений у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.

38,829 тонн каталізаторів, що не придбавались позивачем у перевіряємому періоді, підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв’язку з чим їх вартість відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону підлягає включенню до складу валових доходів звітного періоду - ІV кварталу 2005 року.

Суд вважає такий висновок відповідача таким, що ґрунтується на припущеннях, не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на 01.01.06 рахуються відпрацьовані каталізатори у кількості 52,171 тонни на загальну суму 111979,33 грн., зазначений факт підтверджений також даними проведеної інвентаризації відповідно до наказу № 17 від 30.12.05.

За визначенням в п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари –це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідачем правова природа зазначеного в акті від 08.12.05 товару, зокрема, в кількості 38,829 тонн, не встановлена. Передача товару на збереження не свідчить про здійснення позивачем операції з придбання товару, зокрема, з безоплатного отримання товару. Докази отримання позивачем каталізаторів в зазначеній кількості в звітному періоді, в тому числі на безоплатній основі, відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно із пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу звітного періоду включаться доходи, у тому числі, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідач з тим фактом, що в періоді, що перевірявся, в тому числі в грудні 2005 року цей товар позивачем не одержувався, не придбавався, погоджується.

Матеріалами справи підтверджено, що відпрацьовані каталізатори в кількості 38,829 тонн отримані позивачем лише в січні 2006року відповідно до укладеного договору купівлі-продажу з ПП "Сайкор" № 01/01-2006 від 04.01.06 за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.06 на загальну суму 32172,78 грн., в т.ч. ПДВ –5362,13 грн. (податкова накладна № 2 від 04.01.06).

04.04.06 між та ТОВ ВТП "Лінк" та позивачем складений акт звірки по договору від 08.12.05, який підтверджує загальну кількість переданих на відповідальне збереження відпрацьованих каталізаторів станом на 04.04.06 –91 тонна.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт прийняття на збереження від 08.12.05 не є документом, який підтверджує факт придбання позивачем товару на безоплатній основі. Інші докази в обґрунтування своїх доводів позивачем не продані, в матеріалах справи відсутні.

Частина 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем не доведений як сам факт безоплатного придбання позивачем каталізаторів в кількості 38,829 тонн, так і факт їх придбання в грудні 2005 року.

Крім того, відповідачем встановлений факт заниження загальної суми валових витрат ІІ кварталу 2005 року на суму 37365,00 грн. і завищення загальної суми валових витрат ІV кварталу 2005 року на 5950,00 грн.

Щодо факту завищення валових витрат ІV кварталу 2005 року на суму 5950,00 грн. позивач заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у жовтні 2005 року до складу валових витрат віднесена вартість авто послуг, наданих ПП "Дісла" згідно договору № 26 від 29.06.05 на підставі акту виконаних робіт № ОУ-00004 від 31.10.05 на загальну суму 5950 грн., крім того, ПДВ –1190,00 грн. Послуги надані в межах договору на поставку відходів сталевиробництва № 3 від 10.06.05, укладеного позивачем з ТОВ "Хандлерсталь" (продавець), для перевезення відходів сталевиробництва з м. Запоріжжя по місцю знаходження постачальника - ТОВ "Хандлерсталь" до сел. Побужського по місцю знаходження ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", що займається переробкою відходів.

Відповідно до умов договору № 3 від 10.06.05 поставка товару на момент укладення цього договору здійснюється транспортом продавця, тобто ТОВ "Хандлерсталь" (п.п.3.3, 5.1 договору), у зв’язку з чим відповідач витрати позивача, понесені внаслідок перевезення обумовленого цим договором товару, в сумі 5950,00 грн. вважає такими, що не пов’язані з веденням господарської діяльності позивача і тому, відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають включенню до складу валових витрат.

При цьому відповідачем з посиланням на норми ч.3 ст.626 ЦК України в якості підстави для зміни умов договору не прийнятий лист ТОВ "Хандлерсталь" № 03/10 від 03.10.05 на адресу позивача, яким ТОВ "Хандлерсталь" повідомив позивача про неможливість доставити товар на обумовлених договором умовах, у зв'язку з чим просить позивача надати на Побужський феронікелевий комбінат свій автотранспорт. Зазначений лист просить вважати невід'ємною частиною договору № 3 від 10.06.05.

03.10.05 між позивачем та ТОВ "Хандлерсталь" укладена додаткова угода до договору № 3 від 10.06.05, і цією додатковою угодою п.5.1 договору викладений в новій редакції, яка передбачає здійснення поставки товару транспортом покупця (позивача).

Відповідачем не врахована і зазначена додаткова угода, оскільки, як зазначено відповідачем, під час проведення перевірки ця додаткова угода позивачем не подавалась.

Суд, виходячи з вимог діючого законодавства, вважає, що наявність листа ТОВ "Хандлерсталь" № 03/10 від 03.10.05, а також документів, підтверджуючих прийняття позивачем умов, викладених в цьому листі, є достатньою умовою для того, щоб вважати зміненим договір № 3 від 10.06.05 в частині зобов'язань сторін по доставці товару.

Відповідно до ст.ст. 651, 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття 653 ЦК України визначає правові наслідки зміни договору, а саме: у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Стаття 642 ЦК України встановлює правило, за яким якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що позивачем здійснені дії, що свідчать про прийняття пропозиції ТОВ "Хандлерсталь" про зміну умов договору № 3 від 03.10.05, крім того сторонами за цим договором укладена відповідна додаткова угода, суд вважає, що спірні дії позивачем знаходяться в межах укладеного договору № 3 від 03.10.05 і відповідають його умовам, внаслідок чого витрати в сумі 5950,00 грн. вважаються такими, що понесені позивачем в межах його господарської діяльності.

Внаслідок чого віднесення позивачем витрат в сумі 5950,00 грн. до складу валових відповідає нормам пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", сума ПДВ –1190,00 грн., відповідно, підлягає включенню до складу податкового кредиту згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд вважає, що в ІV кварталу 2005 року позивачем занижений оподатковуваний прибуток не на 115809,00 грн, як вважає відповідач, а на 33428,00 грн., внаслідок чого враховуючи встановлений відповідачем факт заниження валових витрат ІІІ кварталу 2005 року на суму 37365,00 грн., об’єкт оподаткування має від'ємне значення –3937,00 грн., в результаті чого підстави для донарахування позивачеві податку на прибуток відсутні. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000550/2300/1 від 19.05.06 підлягає визнанню недійсним в повному обсязі.

Щодо визначення відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 000551/2300/1 від 19.05.06 податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4848,00 грн., нарахування штрафних санкцій в сумі 5362,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем встановлений факт заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в серпні 2005 року на 5875,00 грн.:

у складі податкового зобов’язання серпня 2005 року позивачем в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відображена операція з реалізації 48 тонн кукурудзи ПП "Агротем" на загальну суму 24000,00 грн., тоді як виходячи з первинних документів, проведеної відповідачем зустрічної перевірки, виявлено, що в серпі 2005 року було перевезено позивачем на адресу ПП "Агротем" в кількості 118,5 тонн.

Операція по відвантаженню кукурудзи в кількості 70,5 тонн на загальну суму 29375,35 грн. відображена позивачем у вересні 2005 року, внаслідок чого, відповідно в вересні 2005 року позивачем завищені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5875,00 грн. Виявлений факт позивачем не заперечується, матеріалами справи не спростовується.

Також встановлений факт заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем в жовтні 2005 року на суму 722,00 грн. –податку на додану вартість з операції по реалізації товару за цінами нижчими за звичайні в межах бартерної операції відповідно до договору міни № 2/01-2005 від 03.10.05 з ТОВ "Хандлерсталь" (видаткова накладна № РН -0000011 від 31.10.05 на суму ).

Оскільки факт реалізації позивачем товару в межах бартерної операції за цінами нижчими за звичайні ціни підтверджений матеріалами справи, дії позивача з цього приводу суперечать нормам податкового законодавства, суд вважає правомірним висновок відповідача щодо порушення позивачем п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" і заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем на суму 722,00 грн.

Щодо встановлення факту завищення податкового кредиту на загальну суму 2936,20 грн. (серпень 2005 року – 356,87 грн., грудень 2005 року –2579,30 грн.) через включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача з порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач посилається на те, що податковій накладні № 700 від 01.08.05 на суму ПДВ 356,87 грн., № 2729 від 19.12.05, №2730 від 20.12.05, № 2736 від 21.12.05 на загальну суму ПДВ - 2579,33 грн., видані ТОВ "Аякс", виписані з порушенням абз."е" пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не вказані одиниці виміру наданих послуг, і зазначає, що у разі відсутності або невірного заповнення хоча б одного з встановлених реквізитів податкова накладна вважається невірно оформленою та не може являтися підтверджуючим документом для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно з вимогами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач з заявою в порядку пп.7.2.6 ст.7.2 ст.7 цього ж Закону до податкового органу не звертався, тому права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно зазначених вище податкових накладних, немає.

Виправлені податкові накладні ТОВ "Аякс" подані позивачем після підписання акту перевірки разом з запереченнями. Оскільки позивач податковий кредит формував на підставі невірно оформлених накладних у момент їх отримання, він завідомо занизив суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету.

Суд вважає такий відповідача неправильним, таким, що суперечить нормам діючого законодавства.

Як вбачається із змісту даних податкових накладних, вони виписані ТОВ "Аякс" по факту здійснення позивачем попередньої оплати за послуги по збереженню та автовідвантаженню кукурудзи.

Факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ "Аякс" в якості передоплати згідно умов відповідних договорів відповідачем не заперечується.

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, в тому числі відповідно до пп."е" - опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Виходячи з аналізу зазначених норм, вбачається, що законодавець не встановлює таких обов’язкових реквізитів податкової накладної, як одиниця виміру.

Крім того, оскільки податкові накладні складені у зв’язку із здійсненням позивачем передплати, передплата не може бути виражена у певній кількості (об’єму, обсязі), не має одиниці виміру, незаповнення відповідної графи в податковій накладній не є порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, визначає лише один випадок, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Зі змісту вказаних податкових накладних вбачається, що вони в повному обсязі містять перелік даних, які повинні бути зазначені в податковій накладній, законні підстави для встановлення факту недійсності чи фіктивності спірних податкових накладних відсутні.

Інші підстави для не включення сум податків на додану вартість, зазначених в цих податкових накладних, відповідач не визначає, із матеріалів справи не вбачаються.

Крім того, відповідачем встановлений факт завищення податкового кредиту в жовтні 2005 року на суму 1190,00 грн. через включення в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаним витратам, які не пов’язані з веденням господарської діяльності платника податків, а саме: витратам, понесеним у зв’язку з перевезенням відходів сталевиробництва за актом виконаних робіт № ОУ-00004 від 31.10.05 з ПП "Дісла" на суму 5950,00 грн., крім того ПДВ –1190,00 грн.

З цього приводу, як вже зазначено вище, матеріалами справи, поданими сторонами документами підтверджена правомірність віднесення позивачем витрат в сумі 5950,00 грн. до складу валових, у зв’язку з чим сума податку на додану вартість 1190,00 грн. відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000551/2300/1 від 19.05.06 підлягає визнанню недійсним частково, а саме: в частині визначення основного платежу в сумі 4126,00 грн. і нарахованих в цій частині штрафних санкцій в сумі 2222,00 грн.

Щодо вимог про визнання недійсними акту перевірки №282/230/33293132 від 21.04.06 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Технонікпром" за період з 16.05.05 по 31.12.05, складеного Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, суд вважає, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів господарські суди вирішують за правилами Кодексу адміністративного судочинства України ті адміністративні справи, які підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року.

Підвідомчість –це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, якщо ці акти не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.

При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів –офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Акт перевірки №282/230/33293132 від 21.04.06, складений відповідачем, - це, як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, є документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на викладене, акт відповідача №282/230/33293132 від 21.04.06 не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України, акту - в розумінні ст.12 ГПК України, внаслідок чого не може бути оскаржений в господарському суді в порядку адміністративного судочинства.

Розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.

Керуючись ст.94, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області №000550/2300/1 від 19.05.06.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області №000551/2300/1 від 19.05.06 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6038,00 грн, з яких 4126,00 грн –основний платіж, 2222,00 грн –штрафні (фінансові) санкції.

В частині визнання недійсними акту перевірки №282/230/33293132 від 21.04.06 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Технонікпром" за період з 16.05.05 по 31.12.05, складеного Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області провадження в адміністративній справі закрити.

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технонікпром", м. Верхньодніпровськ 1,70 грн судового збору.

Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

31.07.07

Згiдно з оригіналом

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна