Постанова № 381256, 07.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.11.06р.

Справа № А23/301

За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

до Відповідач-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Ресурс", м. Дніпропетровськ

Відповідач-2: Приватного підприємства "Тумус", м. Яготин, Київської області

про визнання господарського зобов'язання від 28.06.05 № 200505 недійсним

Суддя Добродняк І.Ю.

Суддя Бишевська Н.А.

Суддя Кожан М.П.

Представники сторін:

Від позивача:Петерс В.І. - головдержподатінспектор, дов. від 18.10.06, №25125/10/08-09-15

Васільєв В.О. - головдержподатінспектор, дов. від 10.01.06, №206/10/08-09-15

Заказнов О.В. - головдержподатінспектор-ревізор, дов. від 22.02.06, №4474/10/08-09-15

Гармаш Л.М. - головдержподатінспектор, дов. від 16.01.06, №696/10/08-09-15

Суворов А.Є.- оперуповноважений сектору викр. злоч., дов. від 30.11.06, 30160/10/08-09-28

Від відповідача-1: Бороденко А.В., - адвокат, дов. від 18.10.06, №92/10

Від відповідача-2: Житніков А.І., - адвокат, дов від 01.10.06

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся позовом, в якому просить: визнати господарське зобов’язання від 28.06.05 №200505, яке виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ресурс” (відповідач-1) і Приватним підприємством „Тумус” (відповідач-2), недійсним в повному обсязі як таке, що суперечить інтересам держави, на підставі статті 207 Господарського кодексу України;

стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти у розмірі 227912221,00 грн., отримані за вищезазначеним господарським зобов'язанням, на підставі ст. 208 ГК України;

стягнути з відповідача-1 у доход держави 227912221,00 грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за вищезазначеним господарським зобов'язанням, на підставі ст. 208 ГК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 мав намір приховати отримані за угодою (господарським зобов'язанням) грошові кошти від оподаткування, виходячи з того, відповідач-2 заснований з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб та завідомо організувало свою діяльність таким чином, щоб уникнути відповідальності за несплату належних податків з коштів, отриманих за спірною угодою, й мало метою за цей рахунок отримати надприбуток, тобто вказане господарське зобов'язання (усна угода) завідомо спрямовано на завдання шкоди інтересам держави шляхом ухилення від сплати податків.

Відповідач-2 не сплатив належних податків з оспорюваної угоди, що дає підстави вважати, що укладаючи цю угоду (господарське зобов'язання), відповідач-2 діяв з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування.

ПП „Тумус” надало податкову звітність за 2005 рік, в якій занижені обсяги отриманих доходів, з наступним наданням уточнених податкових декларацій.

В даний час неможливо провести перевірку і підтвердити показники фінансово-господарської діяльності відповідача-2 первинними документами, оскільки ПП „Тумус” не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідно до специфікацій, які є невід’ємною частиною угоди, місце поставки товару ст. Допоміжна Придніпровської залізниці, разом з тим, відповідач-1 фактично не отримував визначений у податкових накладних товар, не мав можливості його оприбуткувати на складі підприємства з причини його відсутності на ст. Допоміжна, тобто товар не переходив у власність до відповідача-1.

Договір поставки зі сторони відповідача-1 підписаний не Вінником А.В., а іншою особою, що підтверджено довідкою експерта-криміналіста УМВС України на Придніпровській залізниці.

Окрім того, на накладній № МДЗ-69а від 01.10.05 та рахунку-фактурі № МДЗ-69а від 01.10.05, виданих відповідачем-2 спочатку були поставлені підпис і печать, а після цього через принтер чи ксерокс був нанесений текст (довідка експерта-криміналіста УМВС України на Придніпровської залізниці).

Відповідач-1 та відповідач-2 у запереченнях на позовну заяву пояснили, що позов не визнають та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки викладені позивачем обставини не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

В ході проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю „Компанія „Ресурс” –відповідача-1 (акт перевірки від 21.08.06 №298-08-02/3-31076200/ДСК) встановлено, що 28.06.05 між відповідачем-1 (покупець), в особі директора ВінникаА.В., і відповідачем-2 (постачальник), в особі директора Нехаєвої Н.Ю., укладено договір № 200505 про поставку товару згідно специфікації (агломерат).

Відповідно до специфікацій №№1 -9, які є невід’ємною частиною зазначеного договору, відповідач-2 зобов’язувався поставити і передати у власність відповідачу-1 агломерат Fе-51,5%, умови поставки FСА ст. Допоміжна Придніпровської залізниці, отримувачи товару ВАТ „Донецьксталь” металургійний завод”, ВАТ „Макіївський металургійний комбінат”.

На виконання договору відповідачем-2 в період з липня 2005 року по січень 2006 здійснена поставка товару за вказаними реквізитами на загальну суму 230508775,88 грн., що підтверджено рахунками-фактурами, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Відправником товару є ВАТ „Суха балка”.

Оплата за товар здійснена відповідачем-1 в повному обсязі в сумі 230508775,88 грн., про що свідчать платіжні доручення, копії яких залучені до матеріалів справи, іншими матеріалами справи.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Факт незнаходження відповідача-2 за юридичною адресою (Київська область, м.Яготин, вул. Шевченка, 235), в зв'язку з чим за твердженням позивача неможливо провести перевірку і підтвердити показники фінансово-господарської діяльності первинними документами, про що складено акт від 10.04.06, не є достатнім доказом укладення спірної угоди відповідачем-2 з метою приховування від оподаткування отриманих коштів, крім того, не відповідає фактичним обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві „Тумус” податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка, що підтверджено постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.06 по справі № 393/393. Посилання позивача на те, що дана постанова законної сили не набрала, оскільки Прокуратурою Київської області 27.09.06 подано апеляційну скаргу до апеляційного суду м. Києва на вказану постанову, суд не може прийняти до уваги.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази направлення Прокуратурою Київської області апеляційної скарги від 27.09.06 № 06/2-297-06 і прийняття цієї скарги апеляційним судом м. Києва позивачем не поданіё із матеріалів справи не вбачаються.

Відповідачем-2 додані копії наказу про проведення перевірки від 25.04.06 № 36, направлення на проведення виїзної позапланової перевірки від 28.04.06 № 018, лист про надання документів до перевірки від 28.04.06 № 441/10/231-34/105, наказ про продовження терміну перевірки від 17.05.06 № 60, направлення від 18.05.06 № 034, направлення від 18.05.06 № 034/8/2301/32395539, лист ПП „Тумус” від 24.06.05 № 24/06 про надання підприємству акту перевірки.

Зміст наказу начальника ДПІ в Яготинському районі про продовження терміну проведення перевірки від 17.05.06 №60 підтверджує, що відповідачем-2 були надані податковому органу для перевірки бухгалтерські та податкові документи.

Подальше скасування наказом ДПА у Київської області від 24.05.06 № 358 наказів ДПІ в Яготинському районі № 36 від 25.04.06, № 60 від 17.05.06 не спростовує факту проведення перевірки відповідача-2.

Посилання позивача на те, що відповідачем-2 не сплачено до бюджету відповідних податків і зборів, надання до ДПІ у Яготинському районі Київської області податкової звітності, яка не відповідає дійсності, суд вважає таким, що також не відповідає фактичним обставинам, спростовується зазначеною вище постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.06 по справі № 393/393.

Відповідно до вказаної постанови судом встановлено, що надання до ДПІ уточнюючих розрахунків жодним чином не вплинуло на розмір податкового зобов’язання минулих податкових періодів та не призвело до зміни розміру платежів до сплати у державний бюджет. Суд зазначає, що постановою начальника відділу нагляду за додержанням законів органів податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності дізнання та досудового слідства прокуратури Київської області старшим радником юстиції Раєвським Ф.Т. від 27.06.06 скасовано постанову про порушення кримінальної справи №75-580 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 94 КПК України, в матеріалах справи відсутні достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину у сфері оподаткування.

Крім того, позивачем не вказано які податки і збори і у яких розмірах не сплачено до бюджету і чим це підтверджується.

Твердження позивача, що відомості, наведені в податкових деклараціях ПП „Тумус”, не підтверджені первинними документами обліку, оскільки неможливо провести перевірку ПП „Тумус” у зв’язку з незнаходженням за юридичною адресою, спростовується вищевказаними документами, які підтверджують, що перевірка відповідача-2 здійснювалась, наявність ознак злочину у сфері оподаткування не встановлено.

Крім того, зазначена обставина не є підтвердженням укладення оскаржуваної угоди з завідомою метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Висновки позивача про те, що відповідач-1 фактично не отримував визначений у податкових накладних товар, не мав можливості його оприбуткуват на складі підприємства з причин відсутності відповідача-1 на ст. Допоміжна Придніпровської залізниці, є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передачею майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Договором № 200505 від 28.06.05. (п.3.1.) передбачено, що відвантаження товару здійснюється з урахуванням реквізитів вантажоодержувачів, вказаних покупцем (відповідачем-1), тобто сторони за цим договором заздалегідь встановили, що вантажоодержувачем є не ТОВ Компанія „Ресурс", а інші особи, що, виходячи з умов договору і фактичного його виконання, не позбавляє відповідача-1 статусу набувача прав власності на обумовлений договором товар.

Щодо підпису договору поставки № 200505 від 28.06.05 з боку відповідача-1 не директором Вінником А.В.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Фактичні дії сторін за договором № 200505 від 28.06.05 свідчать про прийняття договору до виконання обома сторонами, в том у числі відповідачем-1, яким були перераховані гроші і отриманий обумовлений договором товар.

Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, зокрема, як укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо встановленого довідкою експерта відділення судової експертизи відділу експертно-криміналістичного забезпечення при лінійному управлінні на Придніпровській залізниці від 31.08.06 №6-426.6 (Дн) порушення відповідачем-2 порядку заповнення накладної № МЗД-69а від 01.10.05 і рахунку-фактури № МЗД-69а від 01.10.05.

Пунктом 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інші вимоги Закон не містить. Як вбачається із змісту вказаних накладної і рахунку-фактури, ці документи, незалежно від порядку їх складення, в розумінні зазначеного вище Закону є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт проведення господарської операції. Крім того, зазначена обставина не впливає на суть і мету укладеного договору.

Таким чином доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв’язку з чим суд вважає, що законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

Суддя Н.А.Бишевська

Суддя М.П.Кожан

09.01.07

Згiдно з оригіналом

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна