Рішення № 38122511, 07.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2014 Справа № 905/758/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український графіт» (69600, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, будинок № 20; код ЄДРПОУ 00196204)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (83001, місто Донецьк, бульвар Шевченка, будинок № 11; код ЄДРПОУ 36511938)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (94701, Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Комуністична, будинок № 6; код ЄДРПОУ 37713861)

про стягнення 7 114,32 гривень, -

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» 7 114,32 гривень збитків, завданих нестачею вантажу.

Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 224, 225, 265 Господарського кодексу України та статті 24, 37, 110, 111 Статуту залізниць України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 804/32749/34 від 25 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 лютого 2014 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 лютого 2014 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 лютого 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).

19 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли пояснення за № 1017, в яких товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» висловлює свою позицію щодо необґрунтованості позовних вимог публічного акціонерного товариства «Український графіт».

19 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву б/н, в якому товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що саме перевізник відповідає за збереження прийнятого для перевезення вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В :

Частинами першою та другою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

25 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (далі по тексту – відповідач або постачальник) та публічним акціонерним товариством «Український графіт» (далі по тексту – позивач або покупець) укладено договір поставки № 804/32749/34 (далі по тексту – Договір-1), за умовами якого постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (вугілля) по марочному складу, за цінами і в кількості, зазначених у відповідних специфікаціях до Договору, що є його невід’ємними частинами (а.с. 14-16).

Об’єми та строки (періоди) поставок вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору моментом (датою) поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправника, на залізничній накладній, що свідчить про прийняття вантажу (вугілля) до перевезення. Сторони оговорюють, що право власності на вугілля переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі вугільної продукції, а всі ризики (втрати, пошкодження тощо) на вугілля (його частину), що поставляється за Договором, переходять від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки вугілля (його частини). Вугілля поставляється партіями, залізничним транспортом у справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження – 1 (один) напіввагон.

Ціна вугілля, умови та порядок розрахунків визначено розділами 3, 4 Договору.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за Договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України з урахуванням умов Договору.

Договір набирає чинності з моменту (дати) його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов’язань за Договором, датою строку його дії є дата повного та належного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов’язань (пункт 10.2 Договору).

Специфікацією № 7 від 27 червня 2013 року до Договору сторонами узгоджено, що постачальник (позивач) у період з 01 липня 2013 року по 29 вересня 2013 року повинен поставити покупцю (відповідачу) вугілля, якісні показниками якого, зазначені у цій специфікації; вантажовідправником вугілля є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» та товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», вантажоодержувачем – публічне акціонерне товариство «Укрграфіт».

Статтею 32 Статуту залізниць України передбачено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати завантаження з урахуванням Технічних умов.

На станції відправлення вантаж (вугілля) за залізничною накладною № 51215937 у вагонах № 61014312, № 56918535 прийнятий до перевезення залізницею (перевізником) без будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу.

Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) – це зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа.

19 серпня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправником) за залізничною накладною № 51215937 у вагонах № 61014312, № 56918535 на адресу вантажоодержувача – публічного акціонерного товариства «Укрграфіт» відправлено вугілля (антрацит) (а.с. 11).

В залізничній накладній міститься відмітка про те, що вугілля за залізничною накладною № 51215937 передається у власність публічного акціонерного товариства «Укрграфіт» на підставі договору № 804/32749/34 від 25 грудня 2012 року.

21 серпня 2013 року на станції Дебальцево-Сортувальна Донецької залізниці, при контрольній перевірці маси вантажу у вагонах № 61014312, № 56918535 виявлено розбіжності між фактичною масою та масою, що зазначена в залізничній накладній, що про складено комерційний акт серії БН № 722291/406/900 від 21 серпня 2013 року (а.с. 12-13).

В комерційному акті зазначено, що «Сліди течі відсутні. Вагони у комерційному відношенні справні. Маркування не порушено. Контрольне зважування вагонів здійснювалось на станції Дебальцево-Сортувальна на 200 тн тензометричних вагах. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилась».

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 7 114,32 гривень, завданих нестачею вантажу.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина перша статті 918 ЦК України).

У разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Порушенням зобов’язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв’язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки – це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов’язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до приписів статті 623 ЦК України сторона, яка порушила зобов’язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Матеріали справи свідчать, що в даному випадку вантажовідправником по спірній поставці вугілля є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», а не відповідач по справі – товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», який є власником вугільної продукції та постачальником відповідно до умов договору поставки № 804/32749/34 від 25 грудня 2012 року.

Сторони у пункті 7.6 Договору домовились, що незалежно від будь-яких інших положень Договору, сторони несуть відповідальність виключно за прямі (реальні) збитки, що виникли з їх вини, та не несуть відповідальність за будь-які непрямі збитки.

Обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

Тобто комерційний акт серії БН № 722291/406/900 від 21 серпня 2013 року в розумінні статті 129 Статуту залізниць України не може вважатися належним доказом наявності вини товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» у спричиненні збитків публічному акціонерному товариству «Український графіт»; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності в даному випадку суб’єктивної та об’єктивної сторони спричинених саме відповідачем позивачу збитків у визначеному ним розмірі.

Складений комерційний акт не містить відомостей про те, що вагони № 61014312, № 56918535 мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Ця обставина виключає можливість того, що причиною нестачі вантажу стала неналежна підготовка рухомого складу до перевезення.

За наведених обставин господарський суд вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв’язок між неналежним виконанням саме відповідачем договірних зобов’язань за договором поставки № 804/32749/34 від 25 грудня 2012 року та спричиненими позивачу вантажовідправником збитками саме у розмірі 7 114,32 гривень, тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Оскільки в даному випадку правові підстави для стягнення заявлених збитків відсутні, в задоволенні позовних вимог щодо їх стягнення з відповідача слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 квітня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова