Постанова № 38119804, 02.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 924/1260/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Скоковський А.М.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15 ічня 2014 року у справі №924/1260/13 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до відповідача Учасник спільної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест-2007"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 177-182) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Інвест-2007» (надалі - Відповідач) про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова лізингова група" перед Позивачем за кредитним договором № 13 від 19 лютого 2008 року (надалі - Договір № 13; том 1, а.с. 185-190) в розмірі 2 388 703 грн. 13 коп..

Водночас, 1 жовтня 2013 року Позивач звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-9) до Відповідач про звернення стягнення на предмет застави (а саме 7 автомобілів марки КАМАЗ моделі 6520).

Дані позовні заяви прийняті судом до розгляду, та по ним порушені справи № 924/1224/13 та № 924/1260/13.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 101-103) залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група» в особі ліквідатора Гортенка Віталія Федоровича (надалі - Третя особа).

Водночас, вищеописані справи № 924/1224/13 та № 924/1260/13 ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2013 року (том 1, а.с. 162-163) було об'єднано для їх спільного розгляду в одну справу № 924/1260/13.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2014 року (том 2, а.с. 131-134) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-7) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 13 січня 2014 року № 902/1466/13 в даній справі скасувати та задоволити позовні вимоги Позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що з повідомлення ліквідатора Третьої особи від 10 липня 2013 року № 10/07-п вбачається, що заставне майно, а саме навантажувач фронтальний LIEBHERR-566, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АБ№560782, видане Інспекцією ДТН м. Києва 15 квітня 2008 року, реєстраційний номер 44125АА, заводський №VATZ0460TZB015414, двигун №2006040653, знаходиться у власності Відповідача, дана інформація також підтверджується довідкою державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 29 листопада 2013 року № 5/1-4021, в якій зазначено, що станом на 28 листопада 2013 року навантажувач фронтальний LIEBHERR-566, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АБ№560782, видане Інспекцією ДТН м. Києва 15 квітня 2008 року, реєстраційний номер 44125АА, заводський №VATZ0460TZB015414, двигун №2006040653, зареєстровано за Відповідачем.

Ухвалою суду від 10 лютого 2014 року (том 2, а.с. 140) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 березня 2014 року на 14 годину 50 хвилин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 березня 2014 року (том 2, а.с. 164) з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 2 квітня 2014 року на 15 годину 50 хвилин..

Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання від 12 березня 2014 року не з'явилися.

Водночас, в матеріалах справи наявні поштові конверти з повідомленнями про вручення (ухвали про відкладення розгляду справи від 12 березня 2014 року), котрі були адресовані Відповідачу та Третій особі, та котрі не отримані ними і повернулися із відміткою на довідці Укрпошти «за зазначеною адресою не проживає» (том 2, а.с. 165, 168).

В зв'язку з чим колегія суду зазначає, що в пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також, пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 червня 2006 року N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" містить інформацію про те, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" , і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача та Третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 2 травня 2014 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного Договору № 81, викладеного в новій редакції, відповідно до змін та доповнень №1 від 28 квітня 2007 року до Договору № 81, Позивач надав Третій особі невідновлювальну відкличну кредитну лінію для фінансування операції фінансового лізингу 10-ти самосвалів КАМАЗ в сумі 3152000 гривень 00 копійок на строк з 26 квітня 2007 року по 26 квітня 2010 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 17% річних.

Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором № 81 та отримання Третьою особою кредитних коштів пітверджується випискою/особовим рахунком № 206364018581.980 з 26 квітня 2007 року по 8 квітня 2012 року (том 1, а.с. 53).

Згідно розрахунку Позивача загальна сума заборгованості по кредитному Договору № 81, включаючи пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів, станом на 8 квітня 2012 року складає 3 862661 грн. 92 коп.

29 травня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним Договором № 81 між Позивачем та Третьою особою було укладено договір застави (з урахуванням змін та доповнень №1 від 15 квітня 2009 року; надалі - Договір застави від 9 травня 2007 року; том 1,а.с. 45-49).

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави від 29 травня 2007 року, дійсний договір забезпечує вимогу заставодержателя (Позивача), що випливає з Договору № 81, з урахуванням змін та доповнень.

Згідно пунктом 2.1. Договору застави від 9 травня 2007 року, предметом застави є транспортні засоби, а саме: марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101471, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8514СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130843, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101475, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8513СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130806, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101473, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8517СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130807, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101466, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8507СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130826, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101469, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8520СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130827, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101467, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8511СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130731, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності; марка КАМАЗ, модель 6520, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС 101474, видане УДАІ ГУ МВУС України в м. Києві 28 квітня 2007 року, реєстраційний номер АА8518СО, шасі (кузов, рама, коляска) №ХТС65200071130810, тип -вантажний самоскид, колір - червоний, який належить заставодавцю на праві власності.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 1 березня 2011 року по справі № 44/459-б (том 2, а.с. 19-22) серед інших юридичних осіб було визнано кредитором боржника (Третьої особи) й Позивача з майновими вимогами на суму 234482705 грн. 36 коп.

Постановою господарського суду м. Києва від 9 квітня 2012 року по справі №44/459-б Третю особу було визнано банкрутом (том 1, а.с. 55-59) та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до повідомлення ліквідатора Третьої особи вих. № 09/09-п1 від 9 вересня 2013 року, вищезазначене заставне майно на поточну дату знаходиться у власності Відповідача.

Згідно Витягу про реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №12753382 від 30 травня 2007 року та Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №23224046 від 15 квітня 2009 року (том 1, а.с. 64-66), відомості про обтяження зазначеного вище заставного майна були зареєстровані.

В зв'язку із невиконанням Третьою особою своїх зобов'язань по кредитному Договору № 81 та № 13 та з урахуванням відомостей щодо належності даного заставного майна Відповідачу, Позивач звернувся з позовом до суду про захист свого порушеного права, шляхом звернення стягнення на дане заставне майно.

Згідно пункту 1.1 кредитного Договору № 13 (том 1, а.с. 185): Позивач надав Третій особі кредит в сумі 1533600 грн., а Третя особа зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 цього Доґовору.

Пунктом 1.2. кредитного Договору № 13 передбачено, що цільове призначення (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу навантажувача LIEBHERR-566.

Згідно з пунктом 1.3.1 кредитного Договору № 13: кредит надається з 19 лютого 2008 року по 18 лютого 2011 року.

Згідно розрахунку Позивача станом на 8 квітня 2012 року заборгованість Третьої особи за кредитом та процентами становить 2082727 грн. 91 коп.

25 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним Договором № 13 між Позивачем та Третьою особою було укладено договір застави (том 1,а.с. 202-206).

Відповідно до пункту 1.1 договору застави від 25 квітня 2008 року, дійсний договір забезпечує вимогу Позивача, що випливає з Договору № 13 (укладеного між Позивачем та Третьою особою) за умовами якого Третя особа має зобов'язання перед Позивачем не пізніше 18 лютого 2011 року повернути кошти в сумі 1533600 грн., надані для фінансування операції фінансового лізингу навантажувача LIEBHERR-L566, 2007 року випуску, із зазначеним графіком погашення.

Згідно пункту 2.1 договору застави від 25 квітня 2008 року, предметом застави є транспортний засіб, а саме: навантажувач фронтальний LIEBHERR-566, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АБ №560782, видане Інспекцією ДТН м. Києва 15 квітня 2008 року, реєстраційний номер 44125АА, заводський № УАТ20460Т2В015414, двигун №2006040653, який належить заставодавцю на праві власності.

З наведеного вище вбачається, що постановою господарського суду м. Києва від 9 квітня 2012 року по справі №44/459-б Третю особу було визнано банкрутом, при цьому вимоги Позивача як кредитора Третьої особи були визнані, однак вимоги задоволені не були.

З огляду на що колегія суду констатує той факт, що провадження у справі порушено 22 липня 2010 року, а постанова про визнання банкрутом третьої особи винесена 9 квітня 2012 року, відповідно до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року, в редакції, що діяла до 19 січня 2013року, згідно з пунктом 1-1 розділу Х „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України від 22 грудня 2011року, що набрав чинності 19 січня 2013 року.

З позовної заяви вбачається, що Позивач хоче звернути стягнення на транспортні засоби, як такі, що згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна належать Третій особі.

Поряд з тим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що майже всі транспортні засоби (окрім навантажувача фронтального LIEBHERR-566, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АБ №560782, видане Інспекцією ДТН м. Києва 15 квітня 2008 року, реєстраційний номер 12920ВХ, заводський № УАТ20460Т2В015414, двигун №2006040653), що перебувають в заставі, належать іншим особам, а не Відповідачу.

Відповідно до положень статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; живає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з вимогами вищезазначеної статті Закону саме ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, яке в подальшому реалізує з метою задоволення вимог включених до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

З врахуванням наведи норм діючого законодавства та доказів, наявних в матеріалах спарави, колегія суду зазначає, що Закон визначено суб'єктний склад осіб, яким надано право звертатись з позовом до третіх осіб про стягнення майна боржника. При цьому зазначене право делеговано виключно ліквідатору Третьої особи, а не Позивачу, який є кредитором у справі про банкрутство. Крім того, відповідно до вимог Закону майно, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, в даному випадку Позивача. Оскільки, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним Законом, що регулює правовідносини в процедурі банкрутства, його положення мають перевагу перед іншими актами цивільного законодавства, а його недотримання, в свою чергу, призведе до невключення майна Третьої особи до ліквідаційної маси.

В розрізі вищенаведено, необгрунтованим є посилання Позивача саме на Закон України „Про заставу" (саме на статтю 27), оскільки застосування положень Закону України „Про заставу", у спірних правовідносинах, призведе до вилучення заставного майна з ліквідаційної маси.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, підставою звернення Позивача з позовом стала отримана від ліквідатора Третьої особи інформації про перебування заставного майна у власності саме Відповідача.

З огляду на що, колегія суду зазначає те, що відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 13 грудня 2013року № 45/5994 (том 2, а.с. 103) всі перелічені вище транспортні засоби (7 автомобілів КАМАЗ моделі 6520) належать іншим власникам, приватним та юридичним особам, серед яких Відповідач (с. Сахкамінь, Кам'янець - Подільського району) не значиться.

Водночас, колегія суду зауважує, що як вбачається з довідки Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області № 5/1-4021 від 29 листопада 2013 року (том 2, а.с. 199) станом на 28 листопада 2013 року навантажувач фронтальний, LIEBHERR-566, 2007 року випуску, номер державної реєстрації 12920ВХ, заводський №VATZ0460TZB015414, двигун № 2006040653 зареєстровано за Відповідачем (селище Сахкамінь, Кам'янець-Подільського району).

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, на те, що в матеріалах справи наявна ще одна довідка Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 19 листопада 2013 року № 5/1-3707, з котрої вбачається, що навантажувач фронтальний LIEBHERR-566, задовдський № VATZ0460TZB015414, номер знак 44125АА, двигун № 2006040653, зареєстровано за Третьою особою (м. Київ, вул.. Мельникова, 12.).

Відтак, з наведено вбачається, що за Відповідачем станом на 28 листопада 2013 року зареєстрований навантажувач фронтальний, LIEBHERR-566, 2007 року випуску саме з номерним знаком державної реєстрації 12920ВХ, а не 44125 АА (як визначено у позовній заяві і котрий є предметом спору).

З огляду на описані вище довідки, колегія суду зазначає, що в позовній заяві та апеляційній скарзі вимога Позивача щодо звернення стягнення на заставне майно стосується саме навантажувача фронтального LIEBHERR-566, задовдський № VATZ0460TZB015414, двигун № 2006040653 з реєстраційним номерним знаком саме 44125АА, котрий згідно довідки Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області від 19 листопада 2013 зареєстрований саме за Третьою особою - божником по кредитних Договорах та договорах застави, а не за Відповідачем, як вказує Позивач.

Таким чином, з огляду на усе вищеописане в даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку, що наведені Позивачем доводи щодо звернення стягнення саме на навантажувач фронтального LIEBHERR-566, задовдський № VATZ0460TZB015414, двигун № 2006040653 з реєстраційним номерним знаком саме 44125АА , котрий за доводами Позивача перебуває у власності Відповідача, не знайшли свого відображення в матеріалах справи.

Щодо посилань Позивача на іншу довідку Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області (№ 5/1-4021 від 29 листопада 2013 року) котрою встановлено, що право власності на навантажувач фронтальний, LIEBHERR-566, 2007 року випуску, номер державної реєстрації 12920ВХ, зареєстровано за Відповідачем, як на підставу своїх позовних вимог, то колегія суду не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи із змісту тільки даної довідки. Оскільки в ній описується зовсім інший предмет застави, з іншим реєстраційним номерним знаком (44125АА), що опосередковано буде свідчити про вихід колегії суду за межі позовних вимог при прийнятті судового рішення.

На підставі вищевисвітленого та враховуючи, що Позивачем не доведено обставини, на які він посилається в позовній заяві, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт того, що в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на майно, що є предметом спору по даній справі.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що доводи Позивача є безпідставними та недоведеними, а тому Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позову.

В розрізі вищевисвітленого у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 січня 2014 року в справі №924/1260/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/1260/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.