Постанова № 38118584, 08.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Степіна О.С.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року справа №435/328/14-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2014 р. у справі № 435/328/14-а (суддя Степіна О. С.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом (арк. спр. 46) до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (далі - УПФУ) про: 1) визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 2) зобов'язання УПФУ призначити пенсію за віком згідно абзацу 5 пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 грудня 2013 року (дата виповнення 50 років - 2 грудня 2013 року).

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2014 року (арк. спр. 39-42) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнані неправомірними дії УПФУ щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 3 грудня 2013 року.

Відповідач не погодився з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк. спр. 49-50). Одночасно, відповідачем заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Сторони про дату, час та місце слухання повідомлені належним чином, представників до суду не направили.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 5-6), звернулася до УПФУ 3 грудня 2013 року з заявою установленої законодавством форми (арк. спр. 63) про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Рішенням УПФУ № 842/4 від 11 грудня 2013 року (арк. спр. 22, 61-62) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно абзацу 5 пункту 3 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як вдові померлого учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, який був призваний на військові збори.

Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) визначено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), який набрав законної сили з 1 січня 2004 року, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до прийняття відповідного закону, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок. У цих випадках розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вищевказана норма пов'язує наявність права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку жінкам до 50 років з умовою - наявністю стажу роботи понад 20 років та відсутністю повторного шлюбу після смерті чоловіка, який помер, зокрема, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 17 серпня 1985 року, що підтверджено свідоцтвом (арк. спр. 7). ОСОБА_3 за життя був визнаний інвалідом 3 групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, що підтверджено витягом з акту МСЕК (арк. спр. 17). Відповідно до свідоцтва про смерть (арк. спр. 8) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позивач вказує, в обґрунтування позовних вимог, що станом на час звернення до УПФУ досягла 50 річного віку, мала стаж роботи більше 20 років, була вдовою померлого інваліда 3 групи, який помер внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації аварії на ЧАЕС, повторного шлюбу не укладала.

З трудової книжки позивача (арк. спр. 13-14) вбачається, що вона працювала з 1 травня 1982 р. по 29 липня 1987 р. на ВАТ «Луганський пивоварний завод» на посаді апаратника процесу бродіння 3 розряду, з 1 квітня 1983 р. по 13 квітня 1987 р. - старшого інженера зміни цеха розливу пива, з 13 квітня 1987 р. по 14 серпня 2000 р. - старшого майстра бродильно-ягідної дільниці, з 14 серпня 2000 р. по 1 липня 2005 р. - техніка - технолога, з 1 липня 2005 р. по 30 червня 2008 р. - майстра технологічної групи, тобто підтверджена наявність загального стажу роботи у позивача понад 20 років.

Відповідач відмовляючи позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку послався на вимоги статті 29 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За частиною 3 статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За частиною 1 статті 3 Закону № 2232 правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 2232 військовозобов'язані за час перебування в запасі призиваються на збори: навчальні (або перевірочні) та спеціальні.

За частиною 6 статті 29 Закону № 2232 військовозобов'язані можуть призиватися за постановою Кабінету Міністрів України на спеціальні збори для участі в запобіганні надзвичайним ситуаціям чи ліквідації їх наслідків, які загрожують або можуть загрожувати нормальним життєвим умовам всього або частини населення країни, строком не більш як на два місяці.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно примітки * тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

ОСОБА_3 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено довідкою Артемівського райвоєнкому (арк. спр. 20). За архівною довідкою державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/7315 (арк. спр. 26) та довідкою військової частини № 61753 Міністерства оборони від 9 серпня 1986 року (арк. спр. 25) ОСОБА_3 був призваний на збори та у складі військової частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 7 липня 1986 року по 4 серпня 1986 року.

Станом на час перебування ОСОБА_3 на військових зборах в період з 7 липня 1986 року по 4 серпня 1986 року Закон № 2232 не діяв.

Приписи статті 10 Закону № 796 з урахуванням примітки на ОСОБА_3 розповсюджуються, тобто він відноситься до категорії військовослужбовців - військовозобов'язаних, призваних на військові збори. Таким чином, на ОСОБА_3 та відповідно на його дружину розповсюджується дія абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Прикінцеві положення Закону № 1058.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС № 3776-5947 від 9 липня 2002 р. (а. с. 16), смерть ОСОБА_3 обумовлена захворюванням, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Прикінцеві положення Закону № 1058, тому колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності дій УПФУ з прийняття рішення № 842/4 від 11 грудня 2013 року про відмову в призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Стосовно дати призначення пенсії колегія суддів вказує наступне.

За статтею 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

За частиною 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу. За частиною 2 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. За частиною 5 вказаної статті документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Позивач 2 грудня 2013 року досягла віку 50 років, в матеріалах справи наявні докази первинного звернення позивача до УПФУ з заявою про призначення пенсії 3 грудня 2013 року, тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання права позивача на призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 3 грудня 2013 року.

Колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення в резолютивній частині постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі при фактично частковому задоволенні позовних вимог, зокрема, з огляду на невірне визначення позивачем дати призначення пенсії та норми законодавчого акту, який застосовується при такому призначенні пенсії. Крім того, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права в частині зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії за нормою статті 16 Закону № 1788, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин законодавством відповідне питання було врегульоване вимогами абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Закону № 1058, а не статтею 16 Закону № 1788

Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 4 ч. 1 статті 202, 205, 207, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2014 року задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 лютого 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про: 1) визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо відмови в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно абзацу 5 пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 2) зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська призначити пенсію за віком згідно абзацу 5 пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 грудня 2013 року (дата виповнення 50 років - 2 грудня 2013 року).

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо відмови рішенням № 842/4 від 11 грудня 2013 року у призначенні пенсії ОСОБА_2 згідно абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська призначити ОСОБА_2 пенсію за віком згідно абзацу 6 пункту 3 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявою з 3 грудня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва