Постанова № 38118476, 01.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року 08 год. 55 хв. № 826/1164/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Добрівської Н.А., Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій, які полягають у наданні роз'яснення від 09 червня 2011 року № 6896/5/16-1516, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (далі - ТОВ «Полтаваавтотранс», позивач) з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів, відповідач) про визнання протиправними дій, які полягають у наданні роз'яснення від 09 червня 2011 року № 6896/5/16-1516.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на початку 2011 року він звернувся із письмовим листом до Державної податкової адміністрації у Полтавській області щодо надання роз'яснення з питання про включення до загальної вартості квитків на проїзд в автобусах перевізників - платників єдиного податку сум ПДВ, нарахованого на тариф перевізника, який не зареєстрований платником ПДВ, при продажу квитків через каси автостанції. У відповідь ТОВ «Полтаваавтотранс» отримало лист Заступника голови Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 10.05.2011р. № 1155/10/31- 145, в якому містилися посилання на лист Державної податкової адміністрації України від 21.04.2011р. № 11389/7/16-1517-16 щодо оподаткування послуг із реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських та міжобласних маршрутах загального користування. На думку позивача, зміст наданого роз'яснення фактично ґрунтується на іншому листі Державної податкової адміністрації України від 09.06.2011р. № 6896/5/16-1516, про що безпосередньо вказано в Акті Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 24.09.2012р. № 2889/22-5/03118127 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТДВ «Полтаваавтотранс», код 03118127 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р.». Надалі 03 липня 2012 року адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято вельми несприятливе для Товариства рішення № 02/86-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції із застосуванням значних сум фінансових санкцій. В ході судового оскарження цього рішення територіального органу Антимонопольного комітету України від 03.07.2012р. (господарська справа № 18/1561/12 за позовом ТОВ «Полтаваавтотранс» до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення) позивач дізнався, що виконуючи настанови роз'яснення ДПА України від 22.04.2011р. № 11389/7/16-1517-16, підприємство мимоволі порушило законодавство про захист економічної конкуренції, та як наслідок несправедливо зазнала для себе негативних наслідків.

В судовому засіданні 17 лютого 2014 року представники позивача підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17 лютого 2014 року заперечував проти позовних вимог, надавши усні пояснення.

17 лютого 2014 року судом було ухвалено про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Голови Полтавської обласної державної адміністрації Удовіченка О.В. (копія такого листа на Міністерство інфраструктури Державної податкової адміністрації України) із листом від 26.01.2011р. № 4-01/193, в якому посилаючись на проблемні питання правового регулювання оподаткування послуг з реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального корування, просило ініціювати перед Верховною Радою України, Адміністрацією Президента України, народними депутатами та центральними органами виконавчої влади (зокрема, державної податкової служби України) розгляд питання щодо внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування при реалізації квитків через автостанції.

Листом від 10.05.2011р. № 1155/10/31-145 «Про надання відповіді» Державна податкова адміністрація у Полтавській області надала ТОВ «Полтаваавтотранс» відповідь наступного змісту: «В зв'язку з надходженням від Державної податкової адміністрації України листа від 21.04.2011 № 11389/7/16-1517-16 щодо оподаткування послуг із реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального користування, ДПА у Полтавській області повідомляє.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 189 цього кодексу.

Оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації квитків на перевезення пасажирів за дорученням перевізника через автостанцію здійснюється згідно договорів поруки, доручення, комісії у порядку, передбаченому пунктом 189.4 статті 189 Кодексу.

Базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється, виходячи з різниш між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою віл пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що такими перевізниками є особа, зареєстрована платником податку на додану вартість) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнюй різниці між загальною сумою податку на додану вартість отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі, якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку.».

При цьому з тексту листа ДПА у Полтавській області від 10.05.2011р. № 1155/10/31-145 вбачається відсутність будь-яких посилань на оскаржуваний позивачем лист Державної податкової адміністрації України від 09.06.2011р. № 6896/5/16-1516.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податкова консультація» - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до змісту ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Нормою п. 52.6 ст. 52 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Під «узагальнюючою письмовою податковою консультацією» розуміється оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків (пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При цьому, слід зазначити, що п. 53.1 ст. 53 цього Кодексу встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 53 Податкового кодексу України не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

У відповідності до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, лише у разі, якщо така консультація на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

В ході аналізу тексту спірного лист Державної податкової адміністрації України від 09.06.2011р. № 6896/5/16-1516 судом встановлено, що даний лист у вигляді податкової консультації був наданий у відповідь на лист Державної інспекції з контролю за цінами, з питання щодо включення в загальну вартість квитків на проїзд в автобусах перевізників-платників єдиного податку сум ПДВ, нарахованого на тариф перевізника, який не зареєстрований платником ПДВ, при продажу квитків через автостанції.

Натомість позивач не надав суду жодних документальних доказів звернення до центрального органу державної податкової служби України - Державної податкової адміністрації України, перейменованої в подальшому на Державну податкову службу України, та правонаступником якої стало Міндоходів, із запитом про надання податкової консультації з питань оподаткування.

Аналіз викладених норм та викладених обставин свідчить про те, що спірна податкова консультація не є узагальнюючою податковою консультацією та була надана безпосередньо Державній інспекції з контролю за цінами, а тому не може порушувати права, свободи та інтереси позивача.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що судом не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача спірним рішення, підстави для задоволення позову відсутні.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Полтаваавтотранс» та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя О.В. Дегтярьова Судді: Н.А. Добрівська

В.П. Катющенко