Рішення № 38117440, 03.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/434/14 Головуючий в І інстанції Полив'яний В.М.

Категорія 21 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.При секретарі:Калюжному О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 грудня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті особи: відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_7 має перед нею невиконані грошові зобов'язання, при виконанні якого позивачка дізналась про накладення державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ м. Херсона складено акт опису і арешту майна квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7

05.08.2011 року ОСОБА_7 звернулась до Дніпровського районного суду м. Херсона зі скаргою на дії державного виконавця щодо примусового входження до її квартири та просила виключити квартиру з акту опису й арешту.

В липні 2011 року ОСОБА_5 зверталась до суду із позовом про виключення майна з акту опису та зняття арешту з зазначеної вище квартири, оскільки 11.03.2010 року, укладеному між нею та ОСОБА_7, посвідченому нотаріально, ОСОБА_5 є власницею цієї квартири.

Позивачка ОСОБА_6 посилається на те, що договір купівлі-продажу від 11.03.2010 року є удаваним, оскільки згідно договору ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_5 75709,00 грн. та зобов'язалась звільнити квартиру. Разом з тим, в той же день ОСОБА_7 склала розписку про отримання в позику від ОСОБА_5 44,5 тис.доларів США, які зобов'язувалась повернути до 01.02.2011 року, а у разі неповернення боргу не заперечувала проти реєстрації договору купівлі-продажу належної їй квартири, зазначивши, що квартира за договором купівлі-продажу є забезпеченням повернення ОСОБА_5 боргу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 до теперішнього часу зареєстрована і проживає в спірній квартирі, не вчинила ніяких дій по виконанню договору купівлі-продажу квартири, згідно характеру договору від 11.03.2010 року та правової природи відносин, що склались між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 з приводу виконання умов договору позики, то ОСОБА_6 зазначає, що очевидний факт волевиявлення сторін договору було направлено на укладення договору застави (іпотеки), а не договору купівлі-продажу.

Позивачка просить визнати договір купівлі-продажу від 11.03.2010 року удаваним право чином, встановити нікчемність насправді вчиненого сторонами 11.03.2010 року договору іпотеки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 грудня 2013 року визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11.03.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №223, удаваним правочином. Встановлено нікчемність насправді вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 11.03.2010 року договору іпотеки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та просить його скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_7 позов визнала та пояснила, що писала розписки ОСОБА_5 про позику на прохання останньої, однак коштів не отримувала. Також не заперечує, що підписувала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, однак не мала наміру фактично її відчужувати, тобто підписувала договір без наміру утворення правових наслідків, з метою ухилення від виконання зобов'язань перед іншими кредиторами.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Для визнання правочину удаваним слід мати на увазі, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції дійшов висновку, що правові відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу 11.03.2010 року склались з приводу виконання умов договору застави (іпотеки), а не договору купівлі-продажу.

Таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року ОСОБА_7 продала квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 купила зазначену квартиру, сплатила її вартість. В п. 4.2 сторони підтвердили, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним. (а.с.7). Згідно розписки ОСОБА_7 в день укладення правочину отримала повний розрахунок за квартиру та претензій не має (а.с. 48).

З матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін ос пореного договору не підтвердила, що їх волевиявлення було направлено на укладення договору іпотеки.

ОСОБА_5 заперечується взагалі фіктивність або удаваність правочину, а ОСОБА_7 пояснила, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири не мала наміру створювати юридичні наслідки цього правочину, що спростовує доводи позивача про удаваність ос пореного правочину та могло вказувати на його фіктивність.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про удаваність договору купівлі-продажу на підставі копії розписки від імені ОСОБА_7 про отримання 11.03.2010 року від ОСОБА_5 суми коштів та забезпечення договору позики іпотекою, однак достовірність цієї розписки та її природа судом не перевірена, не враховано відсутність оригіналу, що відповідно до вимог ст. 545 ЦК України є підтвердженням погашення зобов'язання за нею.

Таким чином, висновки суду про удаваність правочину засновані на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами, а невиконання умов договору продавцем квартири ОСОБА_7 та відсутність реєстрації договору купівлі-продажу не є доказом удаваності дій сторін в нотаріально посвідченому договорі.

Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обраний спосіб захисту не поновлює права позивачки, яка не є учасником спірних правовідносин і стороною спірного договору, дійсність якого сторонами договору не оспорюється в передбаченому законом порядку.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 235 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5,- задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 грудня 2013 року,- скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті особи: відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: