Ухвала суду № 38117293, 03.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/2077/13-ц 03.04.2014 03.04.2014 03.04.2014

Провадження №22-ц/784/1116/14

Головуючий у першій інстанції-Біцюк А.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Свіщуку О.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання недійсним договору оренди землі

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, в якому зазначав, що 19 жовтня 2005 року уклав з ОСОБА_3 договір оренди належної йому земельної ділянки площею 13,72 га в межах території Казанківської селищної ради.

Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на те, що в договорі відсутні істотні умови, передбачені статтею 15 Закону «Про оренду землі», а саме не зазначені обмеження ( обтяження) щодо використання земельної ділянки; не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту оренди; відповідальність сторін; умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди; а також до договору не додані акти визначення меж, приймання-передачі, проект відведення земельної ділянки, ОСОБА_4 просив визнати договір оренди недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на відповідність договору оренди норам земельного законодавства на момент його укладення та відсутність порушень прав позивача.

До участі в справі як третю особу залучено відділ Держземагентства у Казанківському районі Миколаївської області.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на ті ж обставини, які були підставою позову, доведеність порушень відповідачем умов договору та підстави, які перешкоджали судді розглядати справу по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Спірні правовідносини, предметом яких є наслідки недотримання при укладенні угоди вимоги про досягнення згоди з усіх істотних умов договору оренди, регулюються статтями 203,638 ЦК та статтею 15 Закону «Про оренду землі».

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, яка діяла з 25 березня 2005 року та була чинною на час укладення договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкту оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при вирішенні питання про дотримання сторонами вимог закону при укладенні договору та узгодження його істотних умов, суд має установити не тільки факт таких порушень, а і факт порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (Постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року по справах № 6-78цс13, № 6-94цс13).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 748823, виданого 13 жовтня 2005 року, належать земельні ділянки загальною площею 13,72 га, які розташовані на території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області ( а.с.4).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі б/н (далі - Договір), який зареєстровано 19 жовтня 2005 року Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії ДЗК за № 040501600001 (а.с.6).

Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов, які на той час передбачала стаття 15 Закону «Про оренду землі».

Пункт 26 Договору, який передбачає зазначення встановлених обмежень (обтяжень) на орендовано земельну ділянку, має прочерк, що свідчить про відсутність таких обмежень та обтяжень.

Пунктом 36 Договору визначено і особу, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди. Неоднозначне тлумачення цього пункту, у разі потреби, може бути усунуто способом, який передбачено нормами ЦК.

Пунктом 41 Договору передбачено, що за виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору.

Інших істотних умов, в тому числі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права застави, діюче на той час законодавство не передбачало.

У 2005 році орендована земельна ділянка, відповідно до плану, зазначеного у державному акті, була передана орендодавцем та прийнята орендарем.

Встановивши ці обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що істотні умови договору оренди, які були передбачені земельним законодавством на час укладення договору, сторонами узгоджені, а відсутність акту приймання-передачі об'єкта оренди без доведеності дійсного порушення прав орендодавця не може бути достатньою підставою для визнання договору недійсним.

Посилання апелянта на порушення ОСОБА_3 умов договору та вимог земельного законодавства щодо розміру орендної плати не мають правового значення, оскільки такі порушення, якщо вони дійсно мали місце, є підставою для захисту прав орендодавця у інший спосіб та не тягнуть недійсність договору.

Не встановлено і порушень суддею при розгляді справи по суті вимог статей 21, 23 ЦПК щодо недопустимості участі судді у розгляді справи та підстав самовідводу і відводу.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді