Ухвала суду № 38115601, 01.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.

Справа № 712/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі за позовом приватного підприємства «Арт-Енерго» до державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Арт-Енерго” (надалі – ПП “Арт-Енерго”) звернулося до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі – ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001072210, №0001082210 від 30.10.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів №0001072210 від 30.10.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів №0001082210 від 30.10.2013 року.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставне та правомірне віднесення ПП “Арт-Енерго” сплачених на користь ТзОВ “ТПК Груп” та ТзОВ “Фінанс пан трейд” у ціні робіт та товару сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП “Арт-Енерго” на користь КПФ “А-Скрин”.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач – державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги покликається на те, що перевіркою встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Фінанс пан трейд» та ПП «Арт-Енерго» і, як наслідок» юридичну дефектність відповідних первинних документів згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що унеможливлює формування даних податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що у період з 16.09.2013 року по 11.10.2013 року податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП “Арт-Енерго” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №344/22-10/33863093 від 18.10.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ПП “Арт-Енерго” у своїй діяльності:

1) п.п.14.1.13, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, п.146.13, п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 258598,80 грн., в тому числі в 1 кварталі 2012 року на 99293,20 грн., в 2 кварталі 2012 року на 17996,30 грн., в 3 кварталі 2012 року на 46328,80 грн., в 4 кварталі 2012 року на 184344,50 грн.;

2) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 246284,54 грн., в тому числі за березень 2012 року на 9456,41 грн., за квітень 2012 року на 3333,00 грн., за травень 2012 року на 9819,30 грн., за червень 2012 року на 3990,00 грн., за липень 2012 року на 3042,90 грн., за серпень 2012 року на 38943,72 грн., за вересень 2012 року на 2136,06 грн., за жовтень 2012 року на 20800,00 грн., за листопад 2012 року на 101220,56 грн., за грудень 2012 року на 53545,59 грн.

Як випливає зі змісту акту №344/22-10/33863093 від 18.10.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що виявлені порушення були допущені у зв’язку із:

1) продажем позивачем на користь ПП “Кантрансбуд” транспортного засобу “Фольксваген Туарег” за ціною 23938,73 грн. (окрім того, ПДВ 4787,75 грн.), яка є нижчою від рівня ринкових та звичайних цін, які становлять 258333,33 грн. (окрім того, ПДВ 51666,67 грн.), що призвело до заниження прибутку позивача на 234394,60 грн.;

2) безкоштовною передачею позивачем на користь КПФ “А-Скрин” футболок у загальній кількості 11000 шт., що слід прирівнювати до продажу такого товару за собівартістю в 416666,67 грн. (окрім того, ПДВ 83333,33 грн.), що призвело до заниження прибутку позивача на 416666,67 грн.;

3) здійсненням нереальних і безтоварних операцій із ТзОВ “ТПК Груп”, що призвело до завищення витрат позивача на 279068,04 грн. та податкового кредиту на 69767,01 грн.;

4) здійсненням нереальних і безтоварних операцій із ТзОВ “Фінанс пан трейд”, що призвело до завищення витрат позивача на 118554,44 грн. та податкового кредиту на 29638,61 грн.;

5) здійсненням витрат коштів на користь КПФ “А-Скрин” за безкоштовне розповсюдження футболок, тобто, за розповсюдження подарунків, які не використано у господарській діяльності позивача, що призвело до завищення витрат позивача на 83333,33 грн. та податкового кредиту на 16666,67 грн.

На підставі вказаного акту №344/22-10/33863093 від 18.10.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001072210 від 30.10.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток (258599,00 грн.) та штрафними санкціями (129299,00 грн.), а також податкове повідомлення-рішення №0001082210 від 30.10.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість (246285,00 грн.) та штрафними санкціями (123142,00 грн.).

Як установлено судом першої інстанції, 20.12.2012 року між ПП “Арт-Енерго” та ПП “Кантрансбуд” укладено договір №20/12/12-1. За умовами такого договору ПП “Арт-Енерго” продало, а ПП “Кантрансбуд” придбало транспортний засіб – автомобіль “Фольксваген Туарег” 2008 року випуску. Сторони погодили здійснення продажу за ціною 23938,73 грн., яка підтверджується довідкою-рахунком серії ДПІ №941891 (яка у матеріалах справи відсутня). 20.12.2012 року сторонами було підписано акт приймання-передачі такого автомобіля. Також у справі наявна видаткова накладна на автомобіль від 21.12.2012 року та податкова накладна №129 від 21.12.2012 року на суму 23938,73 грн., окрім того ПДВ 4787,75 грн.

Згідно з висновком експерта-оцінювача про ринкову вартість автомобіля “Фольксваген Туарег” 2008 року випуску, належного позивачеві, за актом оцінки №12121827 від 18.12.2012 року, ринкова вартість згаданого автомобіля становить 28726,48 грн. з ПДВ, що відповідає ціні продажу транспортного засобу за вищенаведеним договором.

Підстав для визнання недійсними результатів оцінки автомобіля «Фольксваген Туарег» у колегії суддів немає. Крім того, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що спосіб, у який відповідачем було визначено рівень звичайних цін продажу транспортного засобу “Фольксваген Туарег” 2008 року випуску, не відповідає пункту 1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо безпідставності віднесення позивачем витрат на розповсюдження футболок з логотипом до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз.“г” п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу.

Колегією суддів встановлено, що футболки з нанесенням логотипу були виготовлені за договором №22 від 22.11.2012 року, укладеним між ПП “Арт-Енерго” та КПФ “А-Скрин”. У подальшому такі футболки були розповсюджені КПФ “А-Скрин” у межах здійснення рекламного заходу із популяризації позивача.

Вказане підтверджується додатком №1 від 22.11.2012 року до договору №22 від 22.11.2012 року, у якому сторони обумовили, що футболки з логотипом передаються позивачу виключно для огляду та контролю за кількістю і якістю, що не спричиняє переходу права власності на товар до позивача, а також, подальше розповсюдження футболок з логотипом здійснюється як виконання договору про надання послуг реклами.

Також позивачем на підтвердження своїх доводів надано наказ №35 від 20.11.2012 року про проведення рекламних заходів, яким передбачено укладення договору на проведення рекламних акцій із КПФ “А-Скрин”, виготовлення рекламної продукції у кількості не нижче 11000 шт., при цьому позивач залишив за собою право контролю за якістю та кількістю рекламної продукції. Крім того, наказом передбачено розповсюдження такої рекламної продукції до 20.12.2012 року серед населення виключно з рекламною метою.

Колегія суддів вважає правильними твердження суду першої інстанції про те, що операцію із розповсюдження футболок слід відносити до заходів із рекламування позивача, оскільки така операція спрямована на поширення інформації про позивача та призначена для формування і підтримки обізнаності про нього.

Отже, на переконання колегії суддів, витрати на розповсюдження футболок, що є способом рекламування позивача, слід включати до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування.

Здійснення операцій за договором №22 від 22.11.2012 року підтверджується звітом про розповсюдження рекламної продукції від 17.12.2012 року, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №АС-0000034 від 17.12.2012 року, актом приймання-передачі товару №04/12/12-1 від 30.11.2012 року, які дозволяють встановити зміст господарської операції та її вартість. По вказаних операціях за договором №22 між сторонами було здійснено повний розрахунок, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, а також, КПФ “А-Скрин” було виписано податкову накладну на суму ПДВ, сплачену в ціні такого договору.

Щодо нереальності та безтоварності операцій із ТзОВ “ТПК Груп” і ТзОВ “Фінанс пан трейд” у 2012 році колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Позивачем на підтвердження реального виконання господарських операцій між сторонами було подано копії видаткових накладних, які складені ПП “Арт-Енерго” та ТзОВ “ТПК Груп” – №№10/10-01 від 10.10.2012 року, 3/09-05 від 03.09.2012 року, 1/11-03 від 01.11.2012 року, 2/11-02 від 02.11.2012 року, 31/08-47 від 31.08.2012 року, 31/08-48 від 30.08.2012 року. У цих видаткових накладних відображено рух товару від ТзОВ “ТПК Груп” до ПП “Арт-Енерго” на загальну суму 348835,07 грн., 69767,01 грн. – ПДВ.

Крім того, подано копії видаткових накладних, які складені ПП “Арт-Енерго” та ТзОВ “Фінанс пан трейд” – №№5/04-10 від 05.04.2012 року, 3/07-09 від 03.07.2012 року, 4/05-06 від 04.05.2012 року, 4/06-03 від 04.06.2012 року, 2/05-02 від 02.05.2012 року, 4/05-04 від 04.05.2012 року, 3/05-07 від 03.05.2012 року, 30/03-17 від 30.03.2012 року. У таких видаткових накладних відображено рух товару від ТзОВ “Фінанс пан трейд” до ПП “Арт-Енерго” на загальну суму 148972,26 грн., 29794,45 грн. – ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що видаткові накладні відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст господарських операцій.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій.

Виконання покупцем своїх обов’язків у частині оплати за придбаний товар та реальна зміна майнового стану позивача (сплата позивачем ПДВ у ціні закупленого товару) підтверджуються банківськими виписками по особовому рахунку, які підтверджують здійснення позивачем оплати на користь ТзОВ “ТПК Груп” і ТзОВ “Фінанс пан трейд” за товар, який постачався останніми.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про реальний характер спірних операцій між ПП “Арт-Енерго” та ТзОВ “ТПК Груп” і ТзОВ “Фінанс пан трейд”, а тому правомірними є дії ПП “Арт-Енерго” щодо формування витрат по операціях із ТзОВ “ТПК Груп” та ТзОВ “Фінанс пан трейд”.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

При здійсненні операцій із закупівлі товарів у ТзОВ “ТПК Груп” та ТзОВ “Фінанс пан трейд”, постачальниками виписані податкові накладні (№№274 від 30.03.2012 року, 17 від 03.05.2012 року, 475 від 04.05.2012 року, 9 від 02.05.2012 року, 38 від 04.05.2012 року, 23 від 04.06.2012 року, 29 від 03.07.2012 року, 78 від 05.04.2012 року, 775 від 30.08.2012 року, 774 від 31.08.2012 року, 22 від 02.11.2012 року, 1 від 01.11.2012 року, 30 від 03.09.2012 року, 221 від 10.10.2012 року, 33 від 02.08.2012 року, 195 від 09.08.2012 року, 31 від 05.12.2012 року) на загальну суму 597368,79 грн., у тому числі ПДВ 99561,47 грн.

Зважаючи на наявність податкових накладних та підтвердження реальності здійснення господарських операцій, правильним є висновок суду першої інстанції про підставне й правомірне віднесення ПП “Арт-Енерго” сплачених на користь ТзОВ “ТПК Груп” та ТзОВ “Фінанс пан трейд” у ціні робіт та товару сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення – рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі №813/8232/13-а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник