Рішення № 381146, 19.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.06р.

Справа № 13/16

За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до: Відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”, м. Дніпродзержинськ

про: стягнення 34 237 грн. 83 коп.

за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”, м. Дніпродзержинськ

до: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

3-ї особи-1: Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровськгаз” в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства, м. Дніпродзержинськ

3-ї особи-2: Дочірньої компанії „Укртрансгаз”, м. Київ

про: визнання угоди недійсною

Суддя Рудь І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –Онищенко І.П., головний юрисконсульт, дов. № 269/10 від 18.09.2006р.

Від відповідача –Гаврилова О.Ф., юрисконсульт, дов. № 001/004 від 03.04.2006р.

Від 3-ї особи-1 –не з'явився

Від 3-ї особи-2 –не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Дочірня компанія “Газ України” Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” просить стягнути з Відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” основний борг за поставлений природний газ у розмірі 29 149 грн. 79 коп., пеню у розмірі 1 997 грн. 69 коп., штраф у розмірі 2 040 грн. 48 коп., індекс інфляції у розмірі 734 грн. 35 коп., а всього –34 237 грн. 83 коп., на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 06/05-1520Р від 05.07.2005 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними.

30.01.2006 р. від Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач вказує, що 17.01.2000р. Дніпродзержинським УЕГГ ВАТ по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз” укладено договір № 4/1 на постачання природного газу, відповідно до якого у 2000р. було поставлено природний газ в об’ємі 83 146 куб.м. за ціною 189 грн. 00 коп. за 1 000 куб.м., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. У зв’язку з тим, що ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»не була здійснена оплата за спожитий у 2000р. природний газ, відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2002р. у справі №3/339 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»до ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»про стягнення 18274516грн.29коп., з розрахункового рахунку ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»стягнуто 16 482 966 грн. 21 коп. заборгованості, 120 000 грн. 00 коп. пені та 1 818 грн. судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 1.1 Договору № 06/05-1520Р, укладеного між ДК «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Продавець взяв на себе зобов’язання продати Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець –зобов’язання прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. У зв’язку з тим, що ДК «Газ України»не постачав та не міг постачати ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»природний газ у листопаді 2000р., то при укладанні спірного договору ДК «Газ України»не мав наміру брати на себе зобов’язання по постачанню природного газу. Вказані умови Договору, як і сам Договір, є невиконаними, так як неможливо передати у липні 2005 р. спожитий у листопаді 2000р. природний газ. Статтею 229 ЦК України передбачено: „якщо особа, яка здійснила угоду, помилялася відносно обставин, які є суттєвими, така угода може бути визнана судом недійсною”. Просить визнати спірний договір № 06/05-1520Р від 05.07.2005 р. недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не визнає. У відзиві на зустрічний позов вказує, що позовні вимоги про визнання договору від 31.07.2005р. № 06/05-1520Р недійсним не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач посилається на те, що неможливо передати в липні 2005р. газ, який спожитий в листопаді 2000р. Але, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Статтею 6 ЦК України передбачено норму про право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Отже, особи мають право вчиняти будь-які дії, направлені на виконання правовідносин шляхом укладення правочинів, які за своєю правовою природою не суперечать загальним цивільно-правовим засадам. Статтею 631 ЦК України сторонам надана можливість встановлювати в договорах, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Частина 3 ст. 631 ЦК України передбачає право сторін надавати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце і тоді, коли фактичні відносини між сторонами виникли раніше їх юридичного оформлення. Укладання відповідного договору купівлі-продажу і викликано необхідністю надання фактичним діям, що мали місце, юридичного змісту. Отже, укладенням договору № 06/05-1520Р, сторони мали за мету створення юридичного факту, на підставі якого між ними виникли правовідносини щодо договору про постачання природного газу. Також, це надало можливість визначити ціну цього газу, обсяг споживання, строки оплати, а шляхом підписанням актів приймання-передачі відбувся перехід права власності за отриманий газ.

За ініціативою господарського суду, залучено для участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз»в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства, м. Дніпродзержинськ.

За клопотанням позивача (відповідача за зустрічним позовом) судом залучено для участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дочірню компанію «Укртрансгаз», м. Київ.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.2006 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2005 р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” укладено договір купівлі-продажу природного газу № 06/05-1520Р (далі Договір), відповідно до якого Позивач зобов’язується продати імпортований природний газ, а Відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору Продавець (позивач у справі) передає газ із нерозподілених обсягів листопада 2000р. в обсязі 87,933 тис. куб.м., які Покупець (відповідач у справі) спожив у листопаді 2000року.

Пунктом 4.2.Договору визначено сторонами ціну газу на загальну суму 29 149 грн. 79 коп. ( вартість газу 24 291 грн. 49 коп., ПДВ - 4 858 грн. 30 коп.).

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Продавця вартості газу протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі газу.

Покупець свої зобов'язання не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29 149 грн. 79 коп.

Заборгованість Відповідача підтверджується: розрахунком боргу, копією акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2005 року.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед Позивачем Відповідачем не надано.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 258, 549-551 ЦК України та п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 “Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” строк позовної давності щодо стягнення неустойки слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов’язання за попередні 6 місяців з дня подання позову.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки, на підставі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки діють скорочені строки позовної давності, а саме 1 рік, тому розрахунок пені здійснено з 17.12.2004 р. по 16.12.2005р. Загальна сума пені складає 1 997 грн. 69 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, штрафні санкції застосовуються якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, якщо умовами договору сторони погодили застосування інших, ніж передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України заходів господарської відповідальності, стягнення за порушення строків виконання зобов’язання як пені у розмірі 0,1 відсотку, так і штрафу у розмірі семи відсотків вбачається безпідставним.

Пунктом 6.2. Договору від 05.07.2005 року відповідальність відповідача за порушення строків оплати спожитого природного газу обмежується стягненням з нього пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, у зв’язку з чим застосовування положень ч.2 ст.231 ГК України до спірних відносин є необґрунтованим.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів(робіт, послуг), а саме 2 040грн.48коп., задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ГК України, положення вказаного кодексу щодо відповідальності за порушення господарських зобов’язань, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення. Проте, положення ч. 2 ст. 231 ГК України не пом’якшують, а, навпаки, підвищують (в порівнянні з положеннями ЦК УРСР) відповідальність за прострочення виконання зобов’язань.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Сума індексу інфляції складає 734 грн. 35 коп., а 3% річних становить 315 грн. 52 коп.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково у сумі 291439,79грн.-основного боргу, 1997,69грн.-пені, 734 грн. 52 коп. - індексу інфляції, 315 грн. 52 коп. - 3% річних. В частині позовних вимог у розмірі 2040 грн. 48 коп. слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Щодо позовних вимог за зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору № 06/05-1520Р від 05.07.2005 р. , то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтею 6 ЦК України передбачено норму про право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Отже, особи мають право вчиняти будь-які дії, направлені на виконання правовідносин шляхом укладення правочинів, які за своєю правовою природою не суперечать загальним цивільно-правовим засадам.

Статтею 631 ЦК України сторонам надана можливість встановлювати в договорах, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Частина 3 ст. 631 ЦК України передбачає право сторін надавати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце і тоді, коли фактичні відносини між сторонами виникли раніше їх юридичного оформлення. Укладання відповідного договору купівлі-продажу і викликано необхідністю надання фактичним діям, що мали місце, юридичного змісту.

Таким чином, укладенням договору № 06/05-1520Р, сторони мали за мету створення юридичного факту, на підставі якого між ними виникли правовідносини щодо договору про постачання природного газу. Також, це надало можливість визначити ціну цього газу, обсяг споживання, строки оплати, а шляхом підписанням актів приймання-передачі відбувся перехід права власності за отриманий газ.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що, відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2002 р. у справі № 3/339 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»до ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»про стягнення 18 274 516 грн. 29 коп., з розрахункового рахунку ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»стягнуто 16 482 966 грн. 21 коп. заборгованості, 120 000 грн. 00 коп. пені та 118 грн. 00 коп. судових витрат, за порушення зобов’язань ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»по договору № 4/1 на постачання природного газу від 17.01.2000 р., відповідно до якого у 2000 році ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»було поставлено ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»природний газ в об’ємі 83 146 куб.м. за ціною 189 грн. 00 коп. за 1 000куб.м., то вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представників ВАТ «Дніпропетровськгаз»в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства.

Представник третьої особи ВАТ «Дніпропетровськгаз»у судовому засіданні пояснив, що сума, яку стягнуто з ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»за вищевказаним рішенням господарського суду, є заборгованістю останнього за іншим договором та не має відношення до позовних вимог за первісним позовом у даній справі, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Представник третьої особи Дочірньої компанії «Укртрансгаз»пояснив, що об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»формує свої дані по реалізації природного газу промисловим споживачам на підставі реєстрів, що надаються газо збутовими підприємствами. Іншою інформацією щодо передачі природного газу в листопаді 2000 року ВАТ «Дніпродзержинська теплоцентраль»компанія не володіє.

З урахуванням викладеного, в позовних вимогах за зустрічним позовом слід відмовити в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш ИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”, 51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2 (код ЄДРПОУ 00130820, р/р 26005160876004 в КБ “Приватбанк”, МФО 305965) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45 (код ЄДРПОУ 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 29 149 грн. 79 коп. (двадцять дев’ять тисяч сто сорок дев’ять гривень сімдесят дев’ять копійок) –основного боргу, 1 997 грн. 69 коп. (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто сім гривень шістдесят дев’ять копійок) –пені, 734 грн. 35 коп. (сімсот тридцять чотири гривні тридцять п’ять копійок) –індексу інфляцій, 315 грн. 52 коп. (триста п’ятнадцять гривень п’ятдесят дві копійки) –3 % річних, 322 грн. 42 коп. (триста двадцять дві гривні сорок дві копійки) - витрат по сплаті державного мита, 110 грн. 92 коп. (сто десять гривень дев’яносто дві копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

В позовних вимогах за зустрічним позовом відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Рішення підписано 21.11.2006 р.