Постанова № 38114319, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16669/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митницї Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕКС" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/230606/2 від 25.09.13 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260000/2013/10111 від 25.09.13 р.; зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості №100260000/2013/141016 від 24.09.13 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено контракт із Компанією «Армасел Польща» (Польща) № 0201/2012 від 02.01.12 року, на підставі якого позивач придбав труби з вулканізованої гуми, неармовані без фітингів; готові клеї розфасовані для роздрібної торгівлі, масою не більш як 1 кг.

ТОВ «Пропекс» була заявлена митна вартість товару за ДМВ №100260000/2013/141040 та застосовано основний метод - за ціною договору з додаванням транспортних витрат.

З метою проведення митного оформлення товару та на підтвердження його митної вартості позивачем надано митному органу документи: Контракт № 0201/2012 від 02.01.2013 року з відповідними додатками до нього; експортна декларація виробника 13PL402060Е0079390 від 20.09.2013 року з перекладом на українську мову; міжнародна автомобільна накладна СМR 6835992 від 19.09.2013 року; Інвойс виробника № 2691060242 від 19.09.2013 р. з перекладом; копія договору - доручення № 1379 на обслуговування митних вантажів та надання послуг від 27.02.2013 року; копія Довідки про відсутність валютних цінностей за межами України валютних цінностей та майна від 08.07.2013 року; копія довідки № 128 від 06.03.2013 року; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; копія листа Комітету з контролю за наркотиками від 03.10.2007 року; прайс-лист Виробника, завірений підписом відповідальної особи та печаткою виробника; лист від Виробника про термін дії прайс-листа б/н від 23.09.2013 року; копії податкових накладних на реалізацію товарів, що поставляються; копії договорів на постачання імпортованої продукції кінцевому споживачу; каталог виробника товару для ідентифікації продукції.

Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 25.09.2013 року №100260000/2013/230606/2, застосовано резервний метод, відповідно до якого митна вартість заявленого для митного оформлення товару збільшена.

Крім того, декларанту надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260000/2013/10111 від 25.09.2013 року, при цьому запропоновано подати нову митну декларацію, згідно зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про скасування картки відмови, визнання незаконним рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу, та зобов'язання відповідача визнати митну вартість за основним методом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся. Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Будь-яких аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем наведено не було, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідач з вказаним висновком не погодився, мотивувавши апеляційну скаргу тим, що в поданих до митного оформлення документах разом з митною декларацією від 24.09.13 року №100260000/2013/141016 (далі - МД) виявлено наступні розбіжності, що унеможливило перевірку числового значення заявленої митної вартості: 1) згідно з пунктом 2.3 контракту від 02.01.2012р. №0201/2012, вартість товару включає в себе вартість навантаження, пакування та оплата за оформлення всіх документів та митних процедур по експорту товару із Польщі, але до митного оформлення не подано відомості щодо цих складових митної вартості; 2) в інвойсі від 19.09.2013 №2691060242 відсутнє посилання на контракт від 02.01.2012 №0201/2012, не зазначено умови розрахунку за товар; 3) відсутні документи, які містять відомості про вагові характеристики товарів за кожною позицією інвойсу, що не дає змоги перевірити дані про вагу, що зазначені у митний; 4) подана митна декларація країни відправлення від 20.09.13 № 402060 складена польською мовою, разом с тим, декларантом не забезпечено переклад митної декларації країни-відправлення. Також апелянт, враховуючи наведене, зазначає, що у митного органу виникли сумніви щодо відповідності визначеної митної вартості, у зв'язку з чим, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, проте їх не було надано в повному обсязі. Таким чином, декларантом не було доведено достовірності заявленої митної вартості, визначеної за основним методом, що, на думку відповідача, не врахував суд першої інстанції.

Позивачем подано письмові заперечення на вказану апеляційну скаргу, в яких позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень митного органу, просив залишити оскаржувану постанову суду без змін.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, та заперечень на неї, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як було встановлено вище, з метою проведення митного оформлення товару та на підтвердження його митної вартості позивачем надано митному органу документи: Контракт № 0201/2012 від 02.01.2013 року з відповідними додатками до нього; експортна декларація виробника 13PL402060Е0079390 від 20.09.2013 року з перекладом на українську мову; міжнародна автомобільна накладна СМR 6835992 від 19.09.2013 року; Інвойс виробника № 2691060242 від 19.09.2013 р. з перекладом; копія договору - доручення № 1379 на обслуговування митних вантажів та надання послуг від 27.02.2013 року; копія Довідки про відсутність валютних цінностей за межами України валютних цінностей та майна від 08.07.2013 року; копія довідки № 128 від 06.03.2013 року; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; копія листа Комітету з контролю за наркотиками від 03.10.2007 року; прайс-лист Виробника, завірений підписом відповідальної особи та печаткою виробника; лист від Виробника про термін дії прайс-листа б/н від 23.09.2013 року; копії податкових накладних на реалізацію товарів, що поставляються; копії договорів на постачання імпортованої продукції кінцевому споживачу; каталог виробника товару для ідентифікації продукції.

Разом з тим, відповідачем, при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, у зв'язку із сумнівами щодо її відповідності, запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На вимогу митного органу, було надано зокрема прайс-лист, виписка з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення та додаткову угоду від 21.12.2012 року № 1 до контракту від 02.01.2012 року № 0201.

Проте, відповідач дійшов висновку, що документи було надано не у повному обсязі.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, вказуючи на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, жодним чином не зазначає, які саме розбіжності та в яких документах були допущені.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи наведені положення, а також оцінивши подані декларантом документи в сукупності, зважаючи на ту обставину, що відповідач вказуючи на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, жодним чином не зазначає, які саме розбіжності та в яких документах були допущені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідач мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся, відтак, можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги згідно з пунктом 2.3 контракту від 02.01.2012р. №0201/2012, вартість товару включає в себе вартість навантаження, пакування та оплата за оформлення всіх документів та митних процедур по експорту товару із Польщі, але до митного оформлення не подано відомості щодо цих складових митної вартості, колегія суддів зазначає, що зі змісту контракту від 02.01.2012 року № 0201/2012 поставка здійснювалася на умовах СРТ - Київ, згідно правил «Інкотермс-2000» (п. 4 Контракту), тобто «фрахт/перевезення оплачено до...», що означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які ,платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення. Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Таким чином, зважаючи на те, що ці витрати було закладено у вартість самого товару, позивач об'єктивно був позбавлений можливості їх виокремити.

Стосовно доводів апелянта, що в інвойсі від 19.09.2013 №2691060242 не зазначено умови розрахунку за товар, то з наявної в матеріалах справи копії даного інвойсу, вбачається, що в ньому вказано умови поставки СРТ-Київ, термін оплати - до 18.11.2013 року (а.с. 20).

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які містять відомості про вагові характеристики товарів за кожною позицією інвойсу, що не дає змоги перевірити дані про вагу, що зазначені у митний, то з матеріалів вбачається, що в інвойсі від 19.09.2013 року № 2691060242 вказано кількість місць по кожній позиції та загальна вага. Разом з тим, у перекладі даного інвойсу (а.с. 21-22) в останніх двох графах вказано по кожній позиції вагу нетто загальну та за одиницю товару, тому, у відповідача були всі можливості перевірити вагові характеристики вантажу.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 року (номер ЄДРСР 26347525), ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Разом з тим, в частині позовних вимог про зобов'язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки це відноситься до виключної компетенції митного органу. Такої правової позиції притримується Верховний Суд України, яку викладено зокрема у постанові від 17 грудня 2013 року у справі 21-439а13 (номер ЄДРСР - 36475586). Так, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині є помилковим.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, проте, задовольняючи позов повністю, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення в частині позовних вимог ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в цій частині. В решті постанова є обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митницї Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕКС" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕКС" щодо зобов'язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до декларації митної вартості №100260000/2013/141016 від 24.09.13 року.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕКС" відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.