Ухвала суду № 38114286, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11808/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0004042208, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004042208 від 01.06.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дакота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2013 року № 2284/22-08/36509625.

Згідно висновків даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 78326 грн., а також п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 130 222 грн.

Так, контролюючим органом зазначено, що первинні документи, укладені між ТОВ «ТД «Дакота» та ТОВ «Укр Авто Дизель», складені всупереч діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «ТД «Дакота» до складу податкового кредиту вартості придбання товарів, робіт (послуг) від вказаного контрагента. Крім того, відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 127022,00 грн. по податковим накладним, що заповнені з порушенням порядку їх заповнення, а саме: за серпень 2012 р. в сумі 8 831,00 грн., за вересень 2012 р. в сумі 25 130,00 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 84 895,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 4 083,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 4 083,00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0004042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 195 666 грн. (130 222 грн. за основним платежем та 65 111 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, а відтак і правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач з таким висновком суду не погодився, мотивувавши апеляційну скаргу тим, що правовідносини між ним та ТОВ «Укр Авто Дизель» в повній мірі підтверджуються первинною бухгалтерською документацією. Також апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відсутність станом на момент проведення перевірки оригіналу податкової накладної позбавляє покупця права на нарахування податкового кредиту, оскільки сума ПДВ у такому разі вважається непідтвердженою, так як відповідачу були надані всі необхідні документи, які підтверджують реальність господарської операції.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на підтвердження факту товарності операцій з ТОВ «Укр Авто Дизель», а саме поставки шин за угодою від 26.12.2011 року, в матеріалах справи наявні копії видаткової накладної №122 від 28.12.2011 та податкової накладної №13 від 28.12.2011, засвідчену банком копію платіжного доручення, а також рахунку на оплату №5040 від 27.12.2011 та видаткової накладної №303 від 11.01.2012.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в частині безпідставності посилання податкового органу на порушення податкової дисципліни контрагентом позивача, встановлені в іншому акті перевірки, оскільки безпосередньо позивача не стосуються та не можуть впливати на його право щодо формування податкового кредиту.

В той же час, колегією критично оцінюються доводи апелянта відносно того, що вказаними документами в повній мірі підтверджується факт реальності правовідносини між ним та ТОВ «Укр Авто Дизель» , з огляду на наступне.

Так, колегія зазначає, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її примірники. Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - печаткою або штампом), передаються перевізнику.

В той же час позивачем не надано жодних товарно-супровідних документів на підтвердження здійснення перевезень придбаних, згідно з вищезазначеними накладними, шин.

Крім того, позивачем не доведено факт подальшого використання придбаних шин в своїй господарській діяльності, наявність складських чи інших приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також документів (зокрема довіреностей), на їх отримання.

За таких обставин, видається вірним висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, щодо відсутності можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Укр Авто Дизель» за період, щодо якого проводилася перевірка, а відтак, відсутності підстав для включення ТОВ «ТД «Дакота» до складу податкового кредиту вартості придбання товарів, робіт (послуг) від вказаного контрагента.

Стосовно висновку податкового органу, з яким погодився суд, про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 127022,00 грн. по податковим накладним, що заповнені з порушенням порядку їх заповнення, а саме: за серпень 2012 р. в сумі 8 831,00 грн., за вересень 2012 р. в сумі 25 130,00 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 84 895,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 4 083,00 грн., за грудень 2012 р. в сумі 4 083,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач вважає вказаний висновок необгрунтованим, в апеляційній скарзі зазначає, що помилка у зазначенні податкового номеру покупця не тягне за собою неможливості ідентифікувати сторону господарської операції і не є безумовною підставою для недійсності податкової накладної.

Також позивач зазначає, що оскільки господарські операції, за якими виписані податкові накладні, мали реальний характер, тому позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми податку за копіями накладних.

Оскільки позивач, як на підставу правомірності віднесення сум коштів до складу податкового кредиту посилається на реальність господарських операцій у перевіряємий період, колегія суддів вважає за необхідне дослідити факт товарності таких операцій.

Колегією суддів встановлено, що зазначені вище податкові накладні виписані на користь позивача ПП «Мікон», ТОВ «Профіль пласт», ПАТ «Кисневий завод», ТОВ «Вілінт», по яких було виписано вказані вище спірні податкові накладні.

Згідно умов договору поставки від 01.08.2012 року № 013, укладеного між ТОВ «ТД «Дакота» (покупець) та ПП «Мікон» (постачальник), постачальник протягом строку дії Договору зобов'язується поставити діоксид вуглецю рідкий (вуглекислота), а покупець через своїх представників прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договру). Об'єм поставок - 2000 тон (п. 2.1). Згідно п. 2.2 якість товару (вищий сорт), посвідчується сертифікатом, паспортом або посвідченням якості виробника. Пунктом 3.1 передбачено, що поставка здійснюється транспортом постачальника, при цьому, згідно п. 3.2 товар постачається на склад покупця. Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю згідно накладної (п. 3.4) Відповідно до п. 4.1 ціна товару вказується у рахунках, що виставляє постачальник. Оплата кожної поставленої партії товару, у відповідності з її договірною ціною (4.4).

На підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії видаткових та податкових накладних на загальну суму поставки 293762,52 грн (в т.ч. ПДВ - 48960,42 грн).

Разом з тим, будь-які інші документи на підтвердження товарності операції за даним договором матеріали справи не містять, зокрема на підтвердження наявності у позивача складських приміщень, необхідного обладнання для зберігання вуглекислоти (на виконання п. 3.2 Договору), документів, що підтверджують якість товару (сертифікат, паспорт або посвідчення якості виробника - на виконання п. 2.2 Договору), рахунків, в яких встановлено ціну товару (на виконання п. 4.1 Договору) докази на підтвердження факту оплати товару, а також щодо подальшого використання вказаного товару у власній господарській діяльності.

Згідно умов договору № 040112 від 04.01.2012 року, укладеного позивачем (замовник) з ТОВ «Профіль пласт» (виконавець), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на умовах, що визначені даним договором, виконати роботи по ремонту та/або регенерації автомобільних шин, що були у використанні, надалі - «каркаси». Відповідно до п. 2 Договору кількість каркасів, що потребують ремонту та/або регенерації, їх технічні характеристики, перелік робіт та строки їх виконання визначаються сторонами у технічних завданнях, які з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін стають невід'ємною частиною договору. Роботи виконуються на обладнанні та з використанням матеріалів виконавця (п.4). Відповідно до п. 5 Договору, каркаси повинні бути доставлені замовником виконавцю за вказаною у договорі адресою. Відповідно до п. 6 договору, факт передачі каркасів підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Вартість робіт попередньо визначається із діючих на момент узгодження сторонами технічного завдання цін виконавця та остаточно фіксується у акті здачі-прийняття робіт (п. 10). Згідно п.12 Договору, повернення відремонтованих/регенерованих шин відбувається після отримання оплати виконавцем вартості виконаних робіт. Факт передачі відремонтованих/регенерованих шин замовнику та повернення каркасів оформлюється накладною.

На підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії податкових та видаткових накладних на загальну суму 95750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 15958,34 грн.). В той же час, зі змісту податкових накладних вбачається, що їх складено на виконання умов договору поставки від 24.02.2012 року № 06. Жодних посилань на договір № 040112 від 04.01.2012 в наявних копіях податкових та видаткових накладних немає. Крім того, в матеріалах відсутні і інші, документи (копії), наявність яких є необхідною виходячи зі змісту вказаного вище договору, зокрема, технічні завдання, які в силу п.2 Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін стають невід'ємною його частиною, докази на підтвердження того, що каркаси дійсно доставлялися позивачем виконавцю на виконання (п.5 Договору), що має підтверджуватися в тому числі вантажно-супровідною документацією, крім того, відсутні акти здачі-прийняття робіт (на виконання п.10 Договору) та документів на підтвердження здійснення оплати за договором.

Стосовно товарності операцій по взаємовідносинах позивача із ПАТ «Кисневий завод», ТОВ «Вілінт» за період, щодо якого відбувалася податкова перевірка, то з наявних у матеріалах справи податкових і видаткових накладних, за відсутності будь-яких інших доказів, в тому числі власне договорів, не видається можливим встановити реальність таких господарських операцій із вказаними контрагентами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання позивача на реальність господарських операцій здійснених ним із зазначеними контрагентами у перевіряємий період, як підставу правомірності віднесення оспорюваних сум до складу податкового кредиту, є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються в повній і достатній мірі належними і допустимими доказами, хоча в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, зважаючи на все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 195 666 грн. (130 222 грн. за основним платежем та 65 111 грн. за штрафними санкціями), є необґрунтованими, в той же час, висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 130 222 грн. в ході розгляду справи підтвердилися.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 року №0004042208 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.