Ухвала суду № 38113638, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/51/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Бобровицьке відділення) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Бобровицьке відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Козелецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Бобровицьке відділення) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2013 року у розмірі 154 854 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року (№ 9051680570 від 20.08.2013 року).

За результатами перевірки складено акт № 000115/25-03-15/30866306 від 10 жовтня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 1762 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001451500 від 11 жовтня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1762 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 881 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки відповідно до первинних документів фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах. Тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є незаконним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України вимоги.

Тобто право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою ТОВ "Земля і Воля" до Козелецької ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за липень 2013 року (вх. № 9051680570 від 20.08.2013 року) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 154854,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Біофорсе" (виконавець) та ТОВ "Земля і Воля" (замовник) укладено договір про надання послуг від 07.06.2013 року № 07 КП (а.с. 13-16).

Згідно умов договору вартість послуг за договором складає 81000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% -13500,00 грн.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписано та скріплено печатками підприємств.

На момент укладання договору позивач був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ.

Податковим органом встановлено, що на день перевірки ТОВ «Біофорсе» має стан « 8», тобто «відсутній за місцезнаходженням».

Однак судом першої інстанції було встановлено, що стан « 8» ТОВ «Біофорсе» не підтверджено документально. На момент укладання договору ТОВ «Біофорсе» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 882165 (а.с. 10-12)

Судом першої інстанції встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ "Біофорсе", при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ТОВ "Земля і Воля". Отже суму податкового кредиту позивач сформував правомірно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до первинних документів фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах. Тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є незаконним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Бобровицьке відділення) залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 08.04.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.