Ухвала суду № 38108845, 03.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3707/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Струг» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Струг» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 05.08.2013 № 0000046201, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145 866 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Підприємством та його контрагентами - ТОВ «Либертин» та ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та порушення Підприємством податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, не ґрунтуються на законі, адже підтвердженням реального змісту (товарності) господарських операцій є наявна первинна документація.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 18.07.2013 № 30/22-01/32841807 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Електромонтаж - Трейд» за період грудень 2011року - січень 2012 року, ТОВ «Либертин» за період вересень-жовтень 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Перевіркою встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Струг» при придбанні товарів; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 97 244грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 № 0000046201, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145 866 грн., з яких 97 244 грн. - за основним платежем, 48 622 грн. - за штрафними санкціями.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Либертин» та ТОВ «Електромонтаж - Трейд» будівельних матеріалів, використання яких у господарській діяльності платника податку не доведено.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит, були в повному обсязі пред'явлені посадовим особам відповідача в момент перевірки та оглянуті в ході судового розгляду, вони відповідають вимогам чинного законодавства.

Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Відсутність у платника податку товарно-транспортних накладних та не надання під час перевірки журналу-ордеру по рахунку 631 не може свідчити про нереальність господарських операцій, та само як і висновки актів зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «Либертин» , у яких згідно договорів поставки від 03. 10.2011 року № 6 та від 07.09.1012 року № 26 відповідно, придбав будівельні матеріали.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та законності формування податкового кредиту позивачем надано договори поставки, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо.

Використання отриманих матеріалів у власній господарській діяльності також повною мірою підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «Либертин» були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгом постачання між попередніми контрагентами нікчемними, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «Либертин», колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Струг» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.