Ухвала суду № 38108242, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5139/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарафан» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарафан» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарафан» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013 №0001342204 та №0001332204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «ТД «Оса» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у серпні 2013 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством обмеженою відповідальністю «ТД «Оса» за період з 01.12.2011 по 29.02.2012, про що складено Акт перевірки від 27.08.2013 №961/22-4/296300239.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 33304,16 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 91200,00 грн.

За результатами перевірки Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла два податкових повідомлення-рішення: від 13.09.2013 № 0001342204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 49956,00 грн., з яких: 33304,00 грн. - за основним платежем, 16652,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); від 13.09.2013 № 0001332204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 91200,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «ТД «Оса» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не створює підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (яка має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності окремих первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2011 року між позивачем (замовник), який діяв у власних інтересах та в інтересах Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на підставі договору про спільну діяльність від 15.02.2011 № 15/02/11, і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Оса» (перевізник) укладено договір від 01.10.2011 № 49, згідно з яким перевізник зобов'язувався надати автотранспорті послуги з перевезення вантажів по території України, навантаження та розвантаження вантажу, а замовник зобов'язувався оплатити вартість цих послуг.

На підтвердження факту одержання послуг (виконання робіт) позивач надав: податкові накладні, копії калькуляцій вартості послуг (робіт) та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 747025,00 грн., у тому числі ПДВ - 124504,17 грн., фотографії із зображенням будівельного майданчика.

Оплата послуг (робіт) на підставі вказаного договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Оса» кошти в загальній сумі 747025,00 грн., у т.ч. ПДВ - 124504,17 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

В ході розгляду справи судом першої інстанції також було встановлено: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Оса» є юридичною особою, що зареєстрована 12.06.2008 Дарницькою районною в місті Києві державної адміністрацією, на день судового розгляду - перебуває у стані припинення. Засновником та керівником вказаної юридичної особи є ОСОБА_3.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 по справі №5009/1142/12 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Оса» визнане банкрутом на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника. При цьому, суд констатував факт відсутності боржника за адресою місцезнаходження, відсутність підприємницької діяльності та неспроможність виконати зобов'язання перед кредиторами.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 по справі № 761/12023/13-к громадянина ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Зі змісту вищеозначеного вироку вбачається, що ОСОБА_4, переслідуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Києві, запропонував гр. ОСОБА_3 перереєструвати ТОВ «ТД Оса» на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 2 ст.14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, згідно з частиною 4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що вищевказані рішення набрали законної сили, - факти, встановлені ними є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування та є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4, - а саме придбання ТОВ «ТД Оса» шляхом перереєстрації на гр. ОСОБА_3, - були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично послуги (роботи) Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Оса» позивачеві не надавались, адже дійсне існування вказаної юридичної особи не встановлено жодними заходами, вжитими під час провадження у справі про банкрутство, натомість встановлено відсутність підприємницької діяльності та неспроможність виконувати зобов'язання перед кредиторами, а особи, які її заснували, мали злочинну мету, - фіктивне підприємництво.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарафан» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 01 квітня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.