Рішення № 38107331, 20.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25606/13 20.03.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія»До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення боргу 7 288, 61 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 7 288, 61 грн., з урахуванням штрафних санкцій, заборгованості за договором поставки №П63/12 від 14.02.2014р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 30.12.2013 р. про порушення провадження у справі не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2014р. місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Водночас, ухвали суду від 30.12.2013р.,18.02.2014р., від 06.03.2014р. направлені на адресу Позивача: АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 30.12.2013р. та від 18.02.2014р. були повернуті суду поштою з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 30.12.2013р. та від 18.02.2014р. з зазначенням: „за закінченням встановленого строку зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2013 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №П63/12 .

Відповідно до умов Договору, Позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар протягом 7 (семи) днів з дати передачі товару Відповідачу.

Позивач, виконуючи свої обов'язки:

- 14.10.2013р. відвантажив Відповідачу товар відповідно до видаткової накладної №Б0000705 на суму 4 396, 67 грн.;

- 14.10.2013р. відвантажив Відповідачу товар відповідно до видаткової накладної №Б0000709 на суму 309, 79 грн.

Відповідно до п.6.2 Договору оплата залишкової суми товару здійснюється

Покупцем не пізніше 7 днів з дати передачі товару Покупцю.

За розрахунком Позивача загальний розмір неоплаченого відвантаженого товару складає суму в розмірі 4 755, 87 грн.

Однак, судом встановлено, що сума заборгованості за поставлений товар становить 4 706, 46 грн.

Отже, відповідач був зобов'язаний сплатити борг у розмірі 4 706, 46 грн. до 21.10.2013р., але не сплатив, що є порушенням Договору та чинного законодавства України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими на загальну суму боргу в розмірі 4 706, 46 грн. та такими, що підлягають задоволенню в цій частині з наступних підстав:

За своєю правовою природою, Договір №П63/12 від 17.01.2013р., укладений між Позивачем та Відповідачем є Договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За видатковими накладними №Б0000705 ( на суму 4 396, 67 грн.), №Б0000709 ( на суму 309, 79 грн.), належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, позивач поставив відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 4 706,46 грн.

Товар за вказаними накладними було отримано у повному обсязі уповноваженими особами відповідача, про що свідчать підписи та штампи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Відповідно до п.6.2 Договору оплата залишкової суми товару здійснюється Покупцем не пізніше 7 днів з дати передачі товару Покупцю.

Однак Відповідачем не було внесено плату на користь Позивач за вчасно.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором поставки від 17.01.2013р. за № П63/12 у сумі 4 706, 46 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч.1 ст. 624 Цивільного кодексу України (збитки і неустойка), якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню.

Згідно з п. 7.2. Договору, у випадку порушення термінів оплати Товару, передбачених цим Договором, відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від простроченої суми оплати за кожний календарний день прострочення. Крім того, у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного у п. 6.2. Договору, Відповідач оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми.

Статті 230-232 Господарського кодексу України передбачають застосування господарських санкцій у вигляді, зокрема, пені та штрафу у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Однак Позивачем було невірно визначено сума основного боргу, тому за розрахунком суду, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 110,63 грн. та сума штрафу - 2 353, 23 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого судом розрахунку з відповідача підлягає стягненню 42, 55 грн. 5% річних (розмір процентів встановлений умовами Договору), відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 4 706, 46грн., пені в розмірі 110, 63 грн., штраф у розмірі 2 353, 23 грн., 5 % річних в розмірі 42, 55 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 4 706, 46грн., пені в розмірі 110, 63 грн., штрафу у розмірі 2 353, 23 грн., 5 % річних в розмірі 42, 55 грн. В решті частині позову суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; Код: 38327181) заборгованість за поставлений товар в розмірі 4 706 (чотири тисячі сімсот шість) грн. 46 коп., пеню в розмірі 110 (сто десять) грн. 63 коп., штраф у розмірі 2 353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 23 коп., 5 % річних в розмірі 42 (сорок дві) грн. 55 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 1 703 (одна тисяч сімсот три)грн.46коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко