Ухвала суду № 38106690, 28.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 270/6526/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1516/2014

Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції Кузнецов Р.О.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

Суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 грудня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2 до державного підприємства «Макіїввугілля», державного підприємства «Шахта № 13-БІС» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ДП «Шахта № 13-БІС» на користь позивача 30 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_3 через професійне захворювання, вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 07 лютого 2014 року вирішено питання про судові витрати.

З рішенням суду не погодилась позивач, в апеляційній скарзі позивач просила рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначила, що не погоджується з розміром задоволених позовних вимог, вважає його несправедливим та замалим для оцінці втрати чоловіка.

Також апелянт зазначила, що вважає рішення суду неправильним та постановленим з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не перевірений факт роботи ОСОБА_4 у відповідача, не надіслано запитів та не з'ясовано таке питання у позивача.

Позивач, її представник та представник ДП «Макіїввугілля» в судове засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлені про розгляд справи належним чином - листами з повідомленням, які отримані сторонами 22-24 лютого 2014 року та телефонограмами, які зареєстровані у Журналі телефонограм № 4 за №№ 5131,5132, 5133 від 20 лютого 2014 року, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто без їх участі.

Представник ДП «Шахта № 13-БИС», в судове засідання апеляційного суду не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином - листом з повідомленням, який отримано 24 лютого 2014 року та телефонограмою, яка зареєстрована у Журналі телефонограм № 4 за №№ 5131,5132, 5133 від 20 лютого 2014 року, до суду надіслав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з знаходженням представника у відрядженні, у задоволенні клопотання судом відмовлено за відсутністю обґрунтування та доказів, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто без участі представника.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 456 ЦК Української РСР передбачено, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членами сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи одержувані працівником, не враховуються. Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, громадянина, пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За ст. 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У відповідності до ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року), моральна (немайнова) шкода заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

За положеннями п. 40 Правил відшкодування власником підприємств, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 в редакції від 08 лютого 1994 року - сума відшкодування моральної шкоди визначається відповідно до п. 11 цих Правил.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних установ у вигляді одноразової грошової виплати або в інший матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі, зокрема, домовленості сторін (власника і профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи), рішенням суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат у відповідності до п. 11 зазначених вище Правил.

За роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - 1147 гривен, з 01 грудня - 1218 гривен.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та позивач знаходились в шлюбних відносинах, від яких народились ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с. 6-8).

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 липня 2013 року встановлений факт, що ОСОБА_3 є чоловіком позивача (а.с. 11-12).

За оглядом МСЕК ОСОБА_3 від 01 березня 1994 року первинно встановлена безстроково перша група інвалідності за професійним захворюванням хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології.

З свідоцтва про смерть, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та причиною його смерті є хронічний обструктивний бронхіт, хронічне легеневе серце (а.с. 14).

Висновками МСЕК від 01 червня 1998 року та 01 серпня 2013 року причиною смерті ОСОБА_3 є хронічний обструктивний бронхіт з наростанням легеневої серцевої недостатності та встановлений причино-наслідковий зв'язок між смертю та професійним захворюванням ОСОБА_3 (а.с. 15-17).

З постанови Президії Донецького обласного суду від 17 січня 2001 року та рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 травня 2001 року, наданих позивачем, вбачається, що з шахти «13-БІС» на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_3 через професійне захворювання, одержане останнім в період роботи на «шахті 13-БІС» (а.с. 9-10, 31-32).

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_4 є сином позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, про що надано копію відповідного актового запису (а.с. 18).

З копії довідки МСЕК від 10 квітня 2013 року вбачається, що встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням на підставі акту огляду МСЕК № 914 від 04 липня 2013 року (а.с. 19).

За довідкою № 05-106/09 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 835933 Державне підприємство «Шахта № 13-біс» є самостійною юридичною особою.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка позивача, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем підстав для відшкодування, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин та з вимог законодавства, яке визначило граничні межі відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої смертю її рідного сина - ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів на підтвердження перебування з відповідачами у трудових відносинах при виконанні яких було отримано професійне захворювання, що спричинило смерть.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам та визначеним судом правовідносинам.

Відмова у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачу у зв'язку зі смертю її сина на підставі ст.ст. 10,57, 60 ЦПК України не позбавляє позивача права звернення до суду з таким позовом при отриманні зазначених доказів.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та ступень порушення соціальних зв'язків, додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача, глибину моральних страждань та стягнув грошову компенсацію у розмірі 30 000 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, щодо непогодження позивача з розміром суми моральної шкоди, апеляційний суд приймає критично, оскільки вони не спростовують висновків суду, нових доказів суду не надано, апеляційний суд позбавлений можливості переоцінювати надані суду першої інстанції докази, які не спростовано. В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень, а саме не надіслання запитів до відповідача для з'ясування питань щодо наявності трудових відносин з сином позивача, апеляційний суд приймає критично на підставі ст.ст. 10,60 ЦПК України, оскільки за діючим процесуальним законодавством необхідність доказування за такими обставинами покладається на позивача та суд позбавлений права витребування будь-яких доказів за власною ініціативою. Зазначені докази щодо роботи сина позивача у відповідачів, на які посилається представник позивача у апеляційній скарзі, також не додані і до апеляційної скарги, не заявлено клопотання про їх витребування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 308, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: