Ухвала суду № 38106419, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/7469/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Мельничук О.В., Селещук О.М.від відповідачаПриходько Н.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової службина постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013у справі № 2а/0370/2022/11за позовомПриватного підприємства «САМ-Моторс»доНововолинської об'єднаної державної податкової інспекціїпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «САМ-Моторс» звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2011 у справі № 2а-2022/11 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001222301/261 від 29.06.2010 та №0001232301/262 від 29.06.2010.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У судовому засіданні касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби) його правонаступником - Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «САМ-Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № №471/26/2301 '32456732 від 10.06.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. З, 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 387 500 грн., ст. З, 4. пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 310 000 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001232301/262 від 29.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 484 375 грн. (з яких: 387 500 грн. - основний платіж та 96 875 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0001222301/261 від 29.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 387 500 грн. (з яких: 310 000 грн. - основний платіж та 77 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем протиправно сформовано данні податкового обліку за результатами укладених договорів з ТОВ «Лакіс», представництвом ТОВ «Градикс», ТОВ «Моноліт-Сервіс», ПП «Старт рейд-М.В.», з огляду на нікчемність цих договорів, оскільки господарські операції з придбання товарів і послуг за такими договорами не мали реального характеру.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, зазначив про обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з огляду на що дійшов висновку про протиправність формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, складених внаслідок укладення договорів з вказаними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив позов з огляду на те, що доказами, наданими позивачем, підтверджено реальний характер здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори з контрагентами ТОВ «Лакіс», представництвом ТОВ «Градикс», ТОВ «Моноліт-Сервіс», ПП «Стартрейд-М.В.».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження виконання укладених з зазначеними контрагентами договорів позивач надав наявні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти про надані послуги, дорожні листи вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження, талони замовника, розрахункові документи тощо).

Апеляційна інстанція також правильно зазначила щодо протиправного зменшення контролюючим органом позивачу валових витрат на суму 343 046 грн., яку останній не відносив до валових витрат, що підтверджується даними головної книги платника податку, згідно якої продукція знаходиться на субрахунку 152/1 та 152/2, і не є (і не була) відображеною у валових витратах. Колегія суддів погоджується з висновками попередньої інстанції про відсутність законних підстав для зменшення позивачу суми валових витрат на 343 046 грн. і відповідного нарахування до сплати податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Крім того, колегія судів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів фіктивними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування своїх доводів, зокрема, що такі договори були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, який, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби) його правонаступником - Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

2. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний