Ухвала суду № 38106410, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/7952/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача не з'явивсявід відповідачаЯнушкевич А.С.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової службина постановуВінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2012та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013у справі № 2а/0270/5210/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ритон»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової службипровизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритон" звернулось до суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001502310, № 0001512310, № 0001522310 від 28.09.2012.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ритон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 2121/22-02/31325336 від 13.09.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 1 539 589 грн., та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 183 045 грн., а також порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1 417 978 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001502310 від 28.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 539 589 грн. основного платежу та 12 858 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0001512310 від 28.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 417 978 грн. основного платежу та 290 463 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

3) № 0001522310 від 25.01.2012, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 183 045 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082320 від 25.01.2012 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79 942,00 грн., в іншій частині - залишено без змін, а решта податкових повідомлень-рішень залишені без змін.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно сформовані валові витрати, а також завищено податковий кредит з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» та ТОВ «Універсалопторг-Х» у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичної поставки придбаних товарів, що свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Такий висновок контролюючого органу мотивований тим, що згідно відомостей Головного управління ветеринарної медицини у Харківській області та АР Крим, ТОВ «Хароптторг Ексім - ЛТД» та ТОВ «Універсалопторг-Х», на обліку у відповідних ветеринарних службах не знаходяться, ветеринарні свідоцтва форми № 2, які є обов`язковими при постачанні тваринної продукції, ними не отримувались, а також тим, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження переміщення товарів, що отримані від ТОВ «Хароптторг Ексім - ЛТД». Крім того, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що директор ТОВ «Хароптторг Ексім - ЛТД» ОСОБА_6 був засудженим до позбавлення волі з 2005 по 2009 рік із конфіскацією майна за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, однак 27.10.2009 йому замінено покарання на виправні роботи терміном на 1 рік 11 місяців - до 27.09.2011.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що висновки, викладені в акті перевірки позивача, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, з огляду на що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку, а також використання платником податку придбаного товару у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено обставини справи щодо прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 0001522310 від 25.01.2012, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2 кв.2012 року на 183 045 грн.

Таким чином, з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно перевірити по суті висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001522310 від 25.01.2012.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби) його правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний