Ухвала суду № 38105225, 03.04.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5025/14-ц

У Х В А Л А

03 квітня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Грицюк Н. А.,

розглянувши у судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІЯ» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2014 відкрито провадження по вказаній цивільній справі.

26.03.2014 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 84,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 17726680000, зареєстрованого на ОСОБА_1.

26.03.2014 суддя перебував у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню № 1-кп-5/12 по обвинуваченню ОСОБА_3, за ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Після проголошення вироку 02.04.2014 заява була передана судді.

У заяві про забезпечення позову вказано, що, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що, у разі задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна виникає підстава для застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач має всі підстави вважати, що для перешкоджання виконання вимог суду дане нерухоме майно може бути реалізовано, що унеможливить або дуже ускладнить виконання вимог суду.

Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеного 01.07.2013 між ТОВ «ВІЛІЯ» (ЄДРПОУ 30488909) та ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1), посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, реєстраційний номер 1460 та договору про внесення змін до зазначеного договору купівлі продажу нежитлового приміщення, реєстраційний номер 2440.

Також позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та повернути у власність вказане нежитлове приміщення.

Згідно положень ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Позовні вимоги ТОВ «ВІЛІЯ» по своїй суті зводяться до визнання за останнім права власності на нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

У заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.

Суд вважає, що заява щодо забезпечення позову не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІЯ» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.В.Вовк