Постанова № 38104808, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року № 2а-17897/12/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер"

до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28 і про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Митний кодекс України, Бюджетний кодекс України, закони України "Про Єдиний митний тариф", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядок визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864, Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 1993 року, Рішення Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, прийняте 30 листопада 2000 року і ратифіковане Законом України від 20 вересня 2001 року № 2735-ІІІ, Методичні рекомендації щодо перевірки правильності визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України на умовах угоди про вільну торгівлю, затверджені наказом Державної митної служби України від 25 червня 2004 року № 472, Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, та зазначає, що Київською регіональною митницею протиправно донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" податкові зобов'язання, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввезено на митну територію України продукт "ванільний цукор", який включено в режим вільної торгівлі. Також представник позивача вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" сплачено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн., згідно податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28, в зв'язку з чим сплачені кошти підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" з Державного бюджету України.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в судові засідання не з'явився, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судові засідання не з'явився, проте через канцелярію суд подав заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких посилається на Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затверджений спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як предоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 21 листопада 2011 року № 104, та зазначає, що чинним законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету та вказує на те, що повернення надмірно сплачених платежів можливо при наявності факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідного органу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 28 грудня 2009 року по 18 січня 2010 року Київською регіональною митницею Державної митної служби України відповідно до статті 69 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та наказу Київської регіональної митниці від 25 грудня 2009 року № 1246 проведена камеральна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару "ванільний цукор" в режимі імпорту із застосуванням 065 преференції за період з 1 січня 2007 року по 1 листопада 2009 року.

За результатами проведеної перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України складено акт від 18 січня 2010 року № к/01/10/100000000/32553204, яким встановлено, що через методологічну помилку - невірне декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" країни походження товару та, відповідно, пільг по сплаті мита при ввезенні товару - "Продукт "Ванільний цукор" товариством порушені вимоги статті 277 Митного кодексу України щодо визначення країни походження товарів, що призвело до порушення товариством вимог законів України "Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України", "Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів" та заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита на суму 72 043,64 грн. Також актом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1."б" Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 14 408,72 грн.

16 лютого 2010 року на підставі складеного акту перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 27, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" суму податкового зобов'язання за платежем: товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75 645,82 грн., з якої: за основним платежем - 72 043,64 грн., за штрафними санкціями - 3 602,18 грн.;

- № 28, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 15 129,16 грн., з якої: за основним платежем - 14 408,72 грн., за штрафними санкціями - 720,44 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, 15 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онкен", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер", як покупцем, укладено договір № 27-Э, предметом якого є поставка молочних продуктів, десертів, йогуртів, бакалійних продуктів на умовах FCA - склад постачальника згідно Інкотермс 2000.

В період з 23 квітня 2008 року по 21 травня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився та територію України товар - Продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8%. Митне оформлення товару здійснювалось на підставі наступних вантажних митних декларацій: від 23 квітня 2008 року № 100000020/8/420711, від 5 червня 2008 року № 100000014/8/421446, від 27 червня 2008 року № 100000020/8/421897, від 25 липня 2008 року № 100000020/8/422365, від 21 серпня 2008 року № 100000020/8/422852, від 22 вересня 2008 року № 100000020/8/423345, від 23 жовтня 2008 року № 100000020/8/423980, від 16 січня 2009 року № 100000020/9/239048, від 29 січня 2009 року № 100000020/9/239185, від 21 травня 2009 року № 100000020/9/240370.

Як вбачається з зазначених вантажних митних декларацій відправником/експортером є Товариство з обмеженою відповідальністю "Онкен" (Росія, Бєлгородська область, с. Прохоровка), одержувачем/імпортером та декларантом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер".

Під час митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" у графі 33 вантажно-митних декларацій визначено код товару згідно з УКТЗЕД - 1701910000, в графі 34 зазначено країну походження товару - Російська Федерація, в графі 36 декларацій визначено преференцію - 065000000.

При імпорті товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" задекларовано товар як такий, що ввозився з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією та задеклароване мито, як умовно нараховане на суму 72 043,64 грн. (у графі 47 декларацій вказано спосіб платежу - 06).

Проте, під час проведення перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару - Продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8% за кодом 1701910000 згідно УКТЗЕД Київська регіональна митниця Державної митної служби прийшла до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" невірно задекларовано країну походження товару.

Відповідно до статті 276 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Статтею 277 Митного кодексу України встановлено, що визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 1 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках.

Декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Згідно статті 282 Митного кодексу України для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України.

Відповідно до Закону України від 03.04.1997 № 170/97-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" затверджено Перелік країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до яких включено Росію, та встановлено, що при ввезенні на митну територію України товарів та інших предметів походженням із зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Статтею 283 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Згідно Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року та ратифікованих Законом України від 20 вересня 2001 року № 2735-ІІІ, "країна походження товарів" - є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Одним із принципів визначення країни походження товарів є принцип критерію достатньої обробки/переробки, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країн, вважається таким, що походить з країни, де він був підданий останній обробці/переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Відповідно до пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасників Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, встановленим даними Правилами.

Пунктом 10 Правил визначення країни походження товарів визначено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі учасниці Угоди необхідно пред'явлення митним органам країни ввозу сертифікату про походження товару форми СТ-1 або декларації про походження товару.

Як вбачається з акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" разом з поданням митному органу вантажних митних декларацій з метою ввозу товару - Продукту "Ванільний цукор" на митну територію України у режимі вільної торгівлі подано сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 21 квітня 2008 року RU UA № 8067011753, від 19 травня 2009 року RU UA № 9067012221, від 3 червня 2008 року RU UA № 8067012475, від 26 червня 2008 року RU UA № 8067012855, від 23 липня 2008 року RU UA № 8067013398, від 18 серпня 2008 року RU UA № 8067013881, від 17 вересня 2008 року RU UA № 8067014478, від 21 жовтня 2008 року RU UA № 8067015110, від 22 грудня 2008 року RU UA № 8067016091, від 26 січня 2009 року RU UA № 9067010425.

Представником позивача під час розгляду справи надано копію акту експертизи Бєлгородської Торгово-промислової палати Російської Федерації № 8067011753 від 21 квітня 2008 року, згідно якого товар - біойогурт в асортименті, харчові суміші і концентрати в асортименті, згідно рахунку-фактури № 436 від 21 квітня 2008 року (в тому числі продукт "ванільний цукор"), є продукцією російського виробництва. Походження встановлено у відповідності до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року із змінами та доповненнями до Переліку умов, виробничих та технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, затвердженими Рішенням Економічної ради СНД від 7 вересня 2001 року, 20 грудня 2002 року, 3 грудня 2004 року. Також в акті вказано про те, що товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації.

Також представником позивача надано копію акту експертизи Бєлгородської Торгово-промислової палати Російської Федерації № 9067014565, згідно якого харчові суміші і концентрати в асортименті, згідно інвойсу № 1092 від 6 жовтня 2009 року (в тому числі продукт "ванільний цукор") дійсно російського походження. Походження встановлено у відповідності до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року із змінами та доповненнями до Переліку умов, виробничих та технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, затвердженими Рішенням Економічної ради СНД від 7 вересня 2001 року, 20 грудня 2002 року, 3 грудня 2004 року. Також в акті вказано про те, що товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації. Із вказаного акту також вбачається, що компонентами ванільного цукру є: цукор-рафінад буряковий ГОСТ 22-94, виробництва ТОВ "ЛискиСахар", 397902, м. Лиски, Воронежська область, Росія, код ТН ВЕД РФ - 1701*, ароматизатор етилваніль виробництва Норвегії, код ТН ВЕД РФ - 3202.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи на підтвердження країни походження товару, суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онкен" товар "ванільний цукор" російського походження, а тому правомірно був задекларований як товар, що ввозиться з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 16 Рішення Рада глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товару від 30 листопада 2000 року, ратифікованого Україною 20 вересня 2001 року, в разі виникнення сумнівів відносно бездоганності сертифікату або відомостей, що містяться в нім, митний орган країни ввезення товару може звернутися до уповноваженого органу, що засвідчив сертифікат, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, включаючи прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів.

Проте, доказів звернення Київської регіональної митниці до уповноваженого органу Російської Федерації з метою встановлення достовірних даних щодо країни походження товару "ванільний цукор", придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онкен", суду не пред'явлено.

Відповідно до статті 69 доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не навела жодних обставин та доказів, які б свідчили про неправомірність визначення позивачем країни походження товару в вантажних митних деклараціях, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився на територію України товар - продукт "ванільний цукор".

Суд також приймає до уваги доводи позивача відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився на митну територію України "ванільний цукор" за кодом УКТЗЕД 1701 91 00 00, а не "цукор білий" за кодом УКТЗЕД 1701 99 10 00, який виключено з міжурядової Угоди про вільну торгівлю.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачу мита, податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій, згідно податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28.

Разом з тим, суд зазначає, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Скасування ж акту суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10, судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішень суб'єкта владних повноважень нечинними та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28.

Відносно позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн., суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем сплачені донараховані митним органом суми мита та податку на додану вартість із застосованими штрафними санкціями, згідно податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28, що підтверджується платіжними дорученнями від 24 лютого 2010 року № 137 на суму 75 645,82 грн. та від 24 лютого 2010 року № 138 на суму 15 129,16 грн.

Відповідно до пункту 8 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За приписами статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Згідно розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.

Згідно пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що право на повернення коштів сплачених позивачем, згідно податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28, виникне у позивача після набрання законної сили рішенням у даній справі та після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" до митного органу із відповідною заявою в порядку, передбаченому наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

При цьому, суд зазначає, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про відсутність порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" в частині повернення надміру сплачених коштів, а відповідно відсутня підстава для його захисту в судовому порядку та примусового стягнення коштів щодо повернення яких ще не було відмови відповідача - органу казначейства.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27.

3. Скасувати рішення Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 28.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" судові витрати у розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 88 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

5. В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева