Ухвала суду № 38103722, 03.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/314/14 Головуючий 1 інстанції: Дегтярчук М.О.

Справа №629/3593/13-к

Категорія: ч.1 ст.115 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 квітня 2014 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Остапчика С.В.,

суддів Ємця О.П. і Каплієнко І.І.,

при секретарі Репкіній М.Ю.,

за участю прокурора Золочевського С.О.,

захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2013 року у кримінальному провадженні №12013220380001302 відносно

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м.Харцизьк, Донецької області, громадянина України, має початкову освіту, не працює, неодружений, не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, і засуджено до 7 років позбавлення волі.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 червня 2013 року близько 19 години ОСОБА_3 на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, вживав спиртні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на цьому підґрунті між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка, після чого ОСОБА_3 пішов додому.

Знаходячись вдома, у ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, з помсти, виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_4 З цією метою ОСОБА_3 озброївся ножем та прийшов на подвір'я ОСОБА_4, що знаходиться по АДРЕСА_2.

Коли останній близько 20 години вийшов з будинку, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав ОСОБА_4 не менше 3 ударів ножем в область грудної клітини та живіт, а коли ОСОБА_4, з метою уникнути суспільно небезпечних наслідків у вигляді його смерті, став тікати, ОСОБА_3 завдав ще удар ножем в спину, проте потерпілому ОСОБА_4 вдалося втекти з місця пригоди до своїх близьких, які перебували на подвір'ї.

Виконавши всі дії, які ОСОБА_3 вважав необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_4 до кінця не довів, з причин, незалежних від його волі, оскільки потерпілий втік з місця пригоди з подальшим наданням йому медичної допомоги.

Внаслідок замаху на умисне вбивство потерпілому ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітини, наскрізне поранення середньої долі правої легені, правостороннього гемопневмоторакса, проникаючого колото-різаного поранення животу, без ушкодження внутрішніх органів, внутрічеревного крововиливу, геморогічного шоку, колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, верхньої треті лівого плеча, спини (т.2 а.с.74-75).

Прокурор у кримінальному провадженні, потерпілий ОСОБА_4 і захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 оскаржили вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Прокурор листом від 27 березня 2014 року свою апеляційну скаргу відкликав (т. 2 а.с.94,144).

Потерпілий ОСОБА_4 і захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 в своїх апеляційних скаргах просили вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого, застосувати положення ст.69 Кримінального кодексу України, врахувавши при цьому визнання ОСОБА_3 своєї вини, щире каяття, примирення з потерпілим, відшкодування завданої злочином шкоди, і призначити обвинуваченому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, від відбування якого на підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити з випробуванням терміном 3 роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянти зазначили, що наявність перелічених пом'якшуючих обставин суттєво зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому, отже з урахуванням особи обвинуваченого, суд має право призначити покарання нижче нижньої межі, передбаченої відповідною статтею Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м'якого, виду покарання, не зазначеного в санкції статті.

Адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі також послалася на відсутність у вироку суду вказівки про ступень тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, яка, на думку захисника, є необхідною умовою кваліфікації дій обвинуваченого (а.с.86-89,96-99).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи обвинуваченого і його захисника, які підтримали вимоги, що викладені в апеляційних скаргах, думку прокурора, який проти їх задоволення заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції потерпілого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_2 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції повною мірою врахував об'єктивні обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченого, позитивну характеристику з місця його проживання, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, а також позицію потерпілого, який просив суворого на карати кривдника. З'явлення з зізнанням і щире каяття обвинуваченого суд визнав обставинами, що пом'якшує покарання, а вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання.

Проаналізувавши обставини справи і відомості про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3, цілком відповідає вимогам ст.65 Кримінального кодексу України. Воно є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження з його боку нових злочинів.

Доводи адвоката ОСОБА_2 щодо необгрунтованості кваліфікації дій обвинуваченого колегія суддів не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України. В ході судового розгляду ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України. При цьому фактичні обставини справи і юридичну кваліфікацію його дій, ні сам обвинувачений ні його захисник адвокат ОСОБА_2 не заперечували.

За таких обставин учасники судового провадження позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку в частині правильності кваліфікації дій обвинуваченого. До того ж кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_3, не вимагає наявності у потерпілого тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області, застосування приписів статей 69 і 75 Кримінального кодексу України і пом'якшення призначеного ОСОБА_3 покарання.

Беручи до уваги наведене, керуючись статтями 404,405,407,419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя Остапчик С.В.

Судді Ємець О.П.

Каплієнко І.І.