Ухвала суду № 38102341, 04.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: №22-ц/791/827/14 Головуючий в І інстанції: Клімченко М.І.

Категорія 27 Доповідач: Слюсаренко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого:Радченка С.В.суддів:Вербицької Л.І. Слюсаренко О.В. при секретарі:Сікорі О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованостіі,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до суду із цивільним позовом до ОСОБА_5, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 30.10.2007 в розмірі 54173,88 грн. та судові витрати .

Посилається на те, що 30.10.2007 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір , за умовами якого відповідачеві було надано кредит у розмірі 46500 грн., з кінцевим строком погашення 10.11.2012 року із сплатою 12,50% річних від суми залишку кредиту. ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

На підставі договору купівлі продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 року ТОВ "Кредитні ініціативи" отримало право грошової вимоги до ОСОБА_5 за кредитним договором від 30.10.2007 року.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість кредитним договором в розмірі 54173,88 грн., з яких борг за кредитом - 32143, 76 грн. заборгованість за відсотками - 9950,72 грн., заборгованість по комісії в сумі 3138,75грн, штраф- 8940, 65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить змінити рішення в частині зменшення сум, які підлягають стягненню, а саме за тілом кредиту до 25294,11грн., за відсотками до 3998,09 грн., за комісією до 1953 грн., по штрафу до 892, 72 грн., а всього до 32137,92 грн.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обов'язку позичальника повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом і комісію та права позивача пред'явити грошову вимогу до відповідача.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах закону, що регулюють спірні правовідносини та матеріалах справи.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції .

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).

Судом встановлено і вбачається із матеріалів справи, що 30 жовтня 2007 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 46500 грн. строком до 10 листопада 2012 року зі сплатою 12,5% за користування кредитом.

18 травня 2012 року між ТОВ " ПростоФінанс" та ТОВ " Кредитні ініціативи" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача ОСОБА_5 (а.с.14-19).

Оформлюючи відступлення права вимоги , сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

23 липня 2013 року ТОВ " Кредитні ініціативи" направив ОСОБА_5 письмову грошову вимогу на суму 54173, 88 грн. ( а.с. 26, 27)

Встановивши, що ОСОБА_5 не виконав умови кредитного договору , нарахована відповідно до умов кредитного договору заборгованість станом на 10 липня 2013 року становить : за кредитом 32143,76 грн., за відсотками - 9950, 72 грн., за комісією - 3138, 75 грн., штраф- 8940, 65 грн, і що право вимоги перейшло до ТОВ "Фінансові ініціативи" , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості на користь позивача.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності не подавав, і заперечуючи проти позову на пропуск строку позовної давності не посилався, отже відсутні підстави для застосування судом першої інстанції строків позовної давності.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції мав застосувати строки позовної давності відповідно до положень п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів " є безпідставними, оскільки зазначеною правовою нормою кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у позасудовому порядку повернення споживчого кредиту.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року справа № 6-126цс13.

Доводи апеляційної скарги про нарахування підвищеної процентної ставки за період з 10.02.2009 р. по 06.06.2012 року спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що за користуванням кредитними коштами позичальник має сплатити 12, 5 % річних , і графіком платежів визначений розмір щомісячних платежів за відсотками( а.с.5-8) . Розмір нарахованої заборгованості відповідача за відсотками відповідає сумарному розміру визначених графіком щомісячних платежів за відсотками , а тому відсутні підстави вважати, що розмір відсоткової ставки збільшено до 18, 22 % .

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, що регулює спірні правовідносини, і висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону , і підстав для його зміни, а відтак і для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: