Постанова № 38096456, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 876/10265/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемківська мрія" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за позовом Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемківська мрія" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

14 травня 2013 року позивач - Бучацька МДПІ Тернопільської області (Монастириське відділення) звернулася в суд з позовом до відповідача - ТОВ "Лемківська мрія", в якому просила відповідача нарахувати та сплатити в Державний бюджет України податкове зобов'язання з податку на додатну вартість (загальна декларація) у сумі 3499967,50 грн., у тому числі - 2799974 грн. основного платежу та 699993,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемківська Мрія" (48321, с. Доброводи, Монастириський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34040239) нарахувати та сплатити в Державний бюджет України податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3499967 (три мільйони чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що податковим органом не враховано основні складові розрахунки середньої ціни реалізації сільськогосподарської продукції. Позивачем під час здійснення перевірки не проведено аналіз умов продажу сільськогосподарської продукції, водночас, взято за основу лише ціну, визначену у Статистичному збірнику «Індекси цін виробників за 2011 рік», без будь-яких додаткових обгрунтувань можливості співставлення даної інформації, оскільки вказаний збірник не містить інформації щодо формування цін у регіоні. Разом з тим, податковим органом не проводилося співставлення цін виробників цукрового буряку у регіоні вирощення даної продукції (у Тернопільській області). Апелянт також зазначає, що відхилення договірної ціни ТОВ "Лемківська мрія" на реалізацію цукрового буряка ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Бучацький цукровий завод» не перевищує 20% від звичайних цін на аналогічний товар у Тернопільській області, навіть без врахування всіх затрат на реалізацію продукції, які включені в ціну товару. Таким чином, висновки податкового органу про порушення ТОВ "Лемківська мрія" вимог податкого законодавства в частині застосування звичайних цін при реалізації сільськогосподарської продукції та заниження ПДВ. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову. якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Апелянт подав на адресу суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№К-23455/13 від 14 жовтня 2013 року), вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовним, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач подав на адресу суду заперечення проти апеляційної скарги (вх.№К-9281/14 від 25.03.2014 року), в яких зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. З врахуванням вищенаведеного, суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №040287 серії АБ стверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемківська Мрія" зареєстроване як юридична особа 29 серпня 2007 року Монастириською районною державної адміністрацією Тернопільської області, ідентифікаційний номер 34040239 (а.с.5). На момент винекнення спірних правовідносин ТОВ "Лемківська Мрія" перебувало на податковому обліку у Бучацькій МДПІ (Монастириське відділення) Тернопільської області ДПС.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2013 року Бучацькою МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лемківська Мрія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, якою встановлено, зокрема, порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.39 ПК України, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо визначення звичайних цін, в результаті чого занижено ПДВ на 2799974 грн., в т.ч за жовтень 2010 року в сумі 585738 грн., за листопад 2011 року в сумі 2214236 грн.; п.187.1 ст.187 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на 2000000 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.209.2 ст.209 ПК України, п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.39 ПК України, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок товариства на загальну суму 3002020 грн., в т.ч. за рахунок: заниження задекларованої суми ПДВ, яка у поточному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогогосподарського підприємства в сумі 642112 грн.; завищення задекларованої суми ПДВ, яка у поточному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогогосподарського підприємства в сумі 4721854 грн.; зменшено суму від'ємного значення на 1077722 грн. та ряд інших порушень вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено Акт №52/22/34040239 від 06 лютого 2013 року (а.с.6-7).

05 березня 2013 року Бучацькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072200/123 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5999967,50 грн., в тому числі: 4799974 грн. - основний платіж, 3019113 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

21 березня 2013 року ТОВ "Лемківська Мрія" скористалося правом досудового врегулювання податкових спорів та оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги у ДПС в Тернопільській області.

Відповідно до приписів ч.3 п.39.15 ст.39 ПК України вищевказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, тому керівник органу ДПС звернувся в суд з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Бучацькою МДПІ зроблено правильний висновок про заниження ТОВ "Лемківська Мрія" податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з реалізацією цукрового буряка вище рівня звичайних цін на аналогічний товар. Таким чином, податковий орган правомірно звернувся в суд з вимогою стягнути суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначену із застосуванням звичайних цін. Відповідач не довів неправомірності визначення податковим органом середньої ціни реалізації цукрових буряків та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх стримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2010 року ТОВ «Лемківська мрія» з ТОВ "Козівзький цукровий завод" та ТОВ "Бучацький цукровий завод" укладено договори поставки цукрового буряка (договір № КіЛМОІ/09/10 а.с.37-41, договір № БучЛМО 1/09/10-1 а.с.31-36).

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів ціна на продукцію, що поставляється, здійснюються згідно з умовами цих договорів, встановлюється в національній валюті України і визначається в додатках до цих договорів. Ціна продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватися сторонами, в залежності від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, тощо.

Протягом вересня-листопада 2011 року ТОВ «Лемківська мрія» здійснило реалізацію ТОВ "Козівзький цукровий завод" та ТОВ "Бучацький цукровий завод" цукрового буряка у кількості 31709,79 т. на суму 29173006,80 грн., за ціною 1104 грн. в тому числі ПДВ 184 грн. за 1 тону.

На здійснення вказаних господарських операцій відповідачем виписано податкові накладні (а.с.42-44). Вказані податкові накладні оформлені належним чином, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та містять всі обов'язкові реквізити необхідні для податкової накладної. Відповідачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Козівзький цукровий завод" та ТОВ "Бучацький цукровий завод" надано видаткові накладні на поставлений товар (а.с.46, 49). Розрахунок за поставлений ТОВ «Лемківська мрія» товар контрагенти здійснили в безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками з банківських рахунків (а.с.45,47-48).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Бучацької МДПІ про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, зокрема, ст.39 ПК України, ґрунтуються на тому, що відповідно до даних Статистичного збірника «Індекси цін виробників за 2011 рік» середня ціна реалізації цукрового буряка по Україні за 2011 рік становила 516,00 гривень за тонну, що на думку податкового органу, є звичайною ціною.

З вказаним висновком Бучацької МДПІ погодився суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що п.1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що ст.39 ПК України, яка встановлює методи визначення та порядку застосування звичайної ціни набирає чинності з 01 січня 2013 року.

За загальновизначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, ст.39 ПК України не може бути застосована до спірних правовідносин, які мали місце у 2011 році.

До вступу в дію ст.39 ПК України застосовувався п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

П.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зазначена процедура до 01 січня 2011 року була визначена пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказаний Закон втратив чинність 01 січня 2011 року згідно з пп.1 ч.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин методики визначення зобов'язань за непрямими методами не було затверджено.

Відповідно до п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норми абзаці першого п.п.1.20.1 цього пункту.

Однак, як вбачається матеріалів справи, акт перевірки не містить обґрунтувань того, що ціна, за якою відповідачем реалізовано цукровий буряк, не відповідає рівню звичайних цін.

При визначенні звичайної ціни враховуються такі умови договорів як кількість (обсяг) товару (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтованою.

Бучацькою МДПІ не надано будь-яких доказів (статистичної оцінки рівня цін) щодо обґрунтованості висновків про рівень цін, які він застосував при розрахунку заниження доходу відповідачем. Зокрема, позивачем не представлено фактичних даних та доказів, які б вказували на наявність співставних умов господарських операцій з поставки цукрового буряку та інших підприємств, також податковим органом не досліджено кількість (обсяг) товарів за співставними правочинами, строки виконання зобов'язань, умови платежу та інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну товару.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідач згідно з умовами договорів № КіЛМОІ/09/10 та № БучЛМО 1/09/10-1 постачав товар на умовах відстрочки платежу строком на п'ять років, що свідчить про те, що податковий орган, роблячи висновок про завищення ТОВ «Лемківська мрія» цін на цукровий буряк, не встановив рівень справедливих ринкових цін та не досліджував умови інших договорів поставки цукрового буряку, які б були об'єктивно співставними.

Крім того, відповідач обґрунтував ціну реалізації ним цукрового буряку, оскільки згідно з даними управління статистики у Тернопільській області «Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції у 2011 році» середня вартість цукрового буряку без ПДВ, транспортних, експедиційних та накладних витрат становить у 2010 році - 783,80 грн. за тону, тобто відповідач реалізовував цукровий буряк на рівні ринкових цін у Тернопільській області, оскільки ціна реалізації ТОВ «Лемківська мрія» продукції без ПДВ складає 920 грн. за тону з урахуванням затрат.

Таким чином, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товару, визначена у договорах поставки цукрового буряку, не відповідає рівню звичайної ціни та порушує приписи податкового законодавства, а тому необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підставність вимог податкового органу щодо нарахування та сплати відповідачем в Державний бюджет України податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3499967,50 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підставними і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемківська мрія" задовольнити, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі № 819/1310/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик