Рішення № 38095566, 03.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13657/13-ц

Провадження № 22-ц/779/683/2014

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретарів: Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом КП «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Посилаючись на те, що відповідач навмисно ухиляється від підписання Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з метою невиконання свого обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг, просили позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2014 року позов задоволено, визнано договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним з жовтня 2011 року між КП «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2, власником квартири АДРЕСА_1, на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Єдиний розрахунковий центр» 114 грн. 71 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу атів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Однак, висновок суду про те, що договір про надання житлово-комунальних послуг відповідає типовому договору не відповідає дійсності, оскільки він суттєво відрізняється по багатьох істотних умовах.

Так, п.3 типового договору передбачено розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору, а в запропонованому договорі визначено, що розмір щомісячної плати визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці споживача на сайті.

Крім того, типовим договором не передбачено обов'язки споживача забезпечувати за власний рахунок виконавця водою, необхідною для виконання послуги з прибирання прибудинкової території та сходових літок.

Згідно рішення міської ради від 02.06.2011 року позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011 року, судом визнано договір укладеним з жовтня 2011 року, в той час договір для підписання і узгодження з нею був направлений в серпні 2012 року.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представник представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала по вищенаведених мотивах.

Представник КП «Єдиний розрахунковий центр»- Жиляк М.Д. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов та визнаючи договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним з жовтня 2011 року між КП «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2 на підставі нормативного акту обов'язкової дії суд першої інстанції виходив з того, що підготовлений КП «Єдиний розрахунковий центр» договір «про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Однак, такий висновок суду є невірним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02 червня 2011 року позивача визначено виконавцем послуг з 01 жовтня 2011 року з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з управління будинком, спорудою або групою будинків, з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Будинок №30 по вул. Надвірнянській в м. Івано-Франківську віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління з балансу.

Встановлено, що позивач листом від 21 серпня 2012 року направив ОСОБА_3 проект договору для укладення. Крім того, публікація даного договору відбулася в газеті «Урядовий кур'єр» від 29 вересня 2011 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, КП «Єдиний розрахунковий центр» посилалося на те, що на адресу відповідача повторно було надіслано проект договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій із роз'ясненнями та досудовим попередженням, однак від його підписання відповідач відмовився, мотивуючу свою відмову невідповідністю договору нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Принцип свободи договору, передбачений статтями 6, 627 ЦК України, означає право сторін вільно вирішувати питання укладення договору, вибору контрагента та погодження умов договору.

Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Обов»язку споживача житлово-комунальних послуг укласти договір з виконавцем послуг, що передбачений пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідає обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Зважаючи на викладене, умови типового договору є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, так як такий типовий договір набув юридичної сили, акта цивільного законодавства, яким його затверджено.

Отже, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови виконавець послуг має право на звернення до суду за захистом свого права та інтересу, які підлягають захисту на підставі пункту 1 частини 2 статті 6 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій 21 серпня 2012 року було надіслано КП «Єдиний розрахунковий центр» для його укладення з ОСОБА_3, яка фактично проживає в АДРЕСА_1 та здійснює оплату житлово-комунальних послуг, в той час як позов пред»явлено до ОСОБА_2

З матеріалів справи не вбачається, що КП «Єдиний розрахунковий центр» пропонувало ОСОБА_2 - відповідачці по справі, укласти договір на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а ОСОБА_2 відмовлялася або ухилялася від його укладення.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що пред'явлення вимог до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним є передчасним.

У звязку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові КП «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський