Ухвала суду № 3809468, 28.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

28.05.2009           Справа № 2-19/10235-06А/5002

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Шереніна Ю.Л.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.                      при секретарі судового засідання          Колб Т.П. за участю: від позивача: Кириченко С. В., довіреність №03-09/141 від 23.03.2009,

Матяш С. Ф., довіреність №03-09/249 від 15.05.2009,

від відповідача: Сачок О.А., довіреність №1397/10/10-0 від 16.03.2009,

від третіх осіб: не з`явився (від Армянської міської Ради),

не з`явився (від Армянського відділу земельних ресурсів Республіканського комітету по земельних ресурсах),

прокурор: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя В.І. Мокрушин) від 26.01.2009 у справі №2-19/10235-06А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Титан" (Північна промзона, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012)

до відповідача - Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000),

треті особи:

- Армянська міська Рада (вул. Сімферопольська, 7, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012),

- Армянський відділ земельних ресурсів Республіканського комітету по земельних ресурсах (вул. Сімферопольська, 7, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012),

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95015),

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та з урахуванням уточнення позовних вимог (а. с. 57-28, том 2) просив суд визнати нечинними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0000442301/2 від 23.02.2006 на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 441858,00грн. (у тому числі основний платіж –217704,00грн., штрафні санкції –224154,00грн.),

- податкове повідомлення-рішення №0000442301/2 від 23.02.2006 на суму податкового зобов`язання з податку на землю в розмірі 3105987,84грн.,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 691948,12грн.,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 в сумі 1360,00грн. за порушення валютного законодавства.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені податковим органом незаконно, за межами наданих йому законодавством повноважень.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 позов задоволений частково: визнані нечинними та скасовані податкове повідомлення-рішення відповідача №0000442301/2 від 23.02.2006 на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 441858грн. (основний платіж - 217704грн., штрафні санкції - 224154грн.), рішення №0000482301/2 від 23.02.2006 на суму пені в розмірі 691948,12грн, рішення №0000482301/2 від 23.02.2006 на суму 1360грн. В решті позову відмовлено (а. с. 87-90, том 2).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції разом з іншими доказами по справі дослідив висновок №5 від 10.06.2008 судово-бухгалтерської експертизи, призначеної судом ухвалою від 25.01.2007 (а. с. 91-118, том 1) та дійшов висновку про його обґрунтованість. Стосовно податкового зобов`язання з податку на землю в розмірі 3105987,84грн., визначеного відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням №0000442301/2 від 23.02.2006, суд першої інстанції визнав підстави прийняття даного податкового повідомлення-рішення правомірними. Оскільки відповідно до статті 6 Закону України "Про плату за землю" податок на земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки площі ріллі по області, то з аналізу норм земельного законодавства України явно, що цільове призначення землі є критерієм визначення її категорії, що впливає відповідно на ставку земельного податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Красноперекопською об`єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим подано заяву про апеляційне оскарження, апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 в частині визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442301/2 від 23.02.2006 на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 434958грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 691948,12грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 в сумі 1360грн., прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції при винесені постанови норм матеріального та процесуального права.

Позивач також не погодився з постановою суду першої інстанції, подав заяви про апеляційне оскарження, про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 розгляд клопотання позивача про поновлення строку на подання апеляційної скарги був призначений на 15.05.2009. За результатами розгляду зазначеного клопотання у судовому засіданні у поновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги позивачу відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду, про що винесено відповідну ухвалу від 15.05.2009.

Розгляд апеляційної скарги Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відкладався в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судове засідання, яке відбулося 28.05.2009, треті особи, їх представники, прокурор явку не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, своєчасно.

Від третьої особи –Армянського відділу земельних ресурсів Республіканського комітету по земельних ресурсах надано письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, виходячи з цього судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами в відсутність третіх осіб, прокурора.

Частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, який доповів зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Податковим органом проведено планову документальну перевірку Державної акціонерної компанії "Титан" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2004, про що складено Акт перевірки №138/23-1/05762329 від 30.09.2005.

В Акті перевірки крім інших зафіксовані порушення позивачем:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), пункту 6 статті 14 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим", в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2004 рік;

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що виразилось в несвоєчасному надходженні імпортного товару. Відповідно до статті 4 зазначеного Закону на суму простроченої дебіторської заборгованості нараховується пеня;

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України "Про негайні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", що виразилось в порушенні порядку декларування валютних цінностей за межами України, за що застосовується штраф.

На підставі Акту перевірки за перелічені порушення відповідачем винесені податкові повідомлення та рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000442301/0 від 17.10.2005 на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 461208,00грн. (у тому числі основний платіж –230604,00грн., штрафні санкції –230604,00грн.),

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/0 від 10.10.2005 на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 692717,90грн.,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000492301/0 від 10.10.2005 в сумі 1360грн. за порушення валютного законодавства,

які оскаржені позивачем в межах процедури адміністративного оскарження.

Не погодившись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом перегляду судом апеляційної інстанції постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 є правомірність та законність винесення Красноперекопською об`єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим податкового повідомлення-рішення №0000442301/2 від 23.02.2006 на суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 434958грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 на суму пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 691948,12грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482301/2 від 23.02.2006 в сумі 1360грн. за порушення валютного законодавства.

Відносно визначення позивачу зобов`язання з податку на прибуток підприємств судова колегія зазначає наступне.

05.11.2003 між позивачем та відповідачем укладений договір добровільного страхування майна 201 №423/2178, строк дії якого до 24:00 годин 30.11.2004.

За умовами договору сума застрахованого майна склала 289471785,79грн., страхові платежі повинні перераховуватися 12 частками за встановленим графіком щомісячно до 15 числа. Останній платіж –15.10.2004.

27.08.2004 на підставі акту прийому-передачі №1 до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" позивачем передано частку основних фондів за оціночною вартістю 187717458,00грн., які були раніше застраховані за договором добровільного страхування майна 201 №423/2178 від 05.11.2003, в обмін на корпоративні права.

27.08.2007 позивач (орендар) та Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" (орендодавець) уклали договір оренди №2117/86 основних засобів, переданих по акту прийому-передачі №1 від 27.08.2008, вартістю 187717458,00грн. на строк до 10.01.2005.

Пунктом 4.4 договору оренди було встановлено, що орендар зобов`язується забезпечити своєчасне страхування орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у III кварталі 2004 року були віднесені до валових витрат страхові внески в сумі 913168,02грн. (304389,34грн.х3 місяця), здійснені у зв`язку з страхуванням майна, яке не перебувало на балансі позивача, що було кваліфіковано відповідачем як порушення підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач у своїх поясненнях зазначав, що передача необоротних активів до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" здійснена 27.08.2004, тобто до 27.08.2004 передані активи перебували на балансі позивача, з чого випливає, що позивач мав право віднести до складу валових витрат нараховані страхові внески за 27 днів в сумі 269058,43грн., але фактично до складу валових витрат надмірно було віднесено 644109,59грн.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано виключено зі складу валових витрат страхові внески в розмірі 269058,43грн. за страхування майна, що належало позивачеві.

Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, оскільки у даній частини зводяться до формального трактування положень статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" без врахування фактичних обставин справи.

Крім того у період з 01.12.2001 по 31.12.2004 позивач був суб`єктом території пріоритетного розвитку "Сиваш", здійснював реалізацію інвестиційного проекту "Реконструкція виробничих потужностей і вдосконалення технологій ДАК "Титан", зареєстрованого рішенням Ради з питань територій пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони "Порт Крим" від 26.11.2001 №8.

За приписами норми абзацу 14 пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка діяла на момент здійснення інвестиційного проекту, на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та функціонування спеціальної економічної зони "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим податок на прибуток платників податку –суб`єктів підприємницької діяльності, які реалізують на цих територіях інвестиційні проекти, справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим".

Згідно з абзацом третім частини першої статті 1 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим", який діяв на момент здійснення інвестиційного проекту, позивач користувався спеціальним режимом інвестиційної діяльності, згідно якого для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують у порядку, визначеному цим Законом, інвестиційні проекти, затверджені Радою з питань територій пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони "Порт Крим", передбачено введення податкових, митних та інших пільг. За правилами статті 14 даного Закону пільги розповсюджуються на сплату податку на прибуток. Звільняється на три роки від оподаткування прибуток у частині, одержаній від освоєння інвестиції діючого, новоствореного, перепрофільованого, реструктуризованого підприємства, що реалізує у встановленому цим Законом порядку інвестиційний проект. Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, оподатковується за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. У разі, коли протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобов'язаний сплатити у повному обсязі податок з прибутку, одержаного у такому звітному (податковому) періоді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував інвестиційний проект, затверджений у встановленому порядку, прибуток від реалізації якого звільняється від оподаткування в розмірі 100 відсотків.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим", яка діяла на момент реалізації позивачем інвестиційного проекту, порядок обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України.

Правомірність застосування позивачем пільги по податку на прибуток у III, IV кварталах 2004 року відповідно до статті 22.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджена письмовою відповіддю Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на заперечення позивача на Акт перевірки №138/23-1/05762329 від 30.09.2005, податковим роз`ясненням Державної податкової адміністрації №10231/6/15-0316 від 25.10.2005 (а. с. 46-48, том 1).

Враховуючи зазначене, посилання у апеляційний скарги відповідача на те, що внесок Державної акціонерної компанії "Титан" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" не є частиною інвестицій, оскільки застосовувався при проведенні неінвестиційної господарської діяльності, тому валові витрати в розмірі 913168,02грн. підлягають зменшенню в частині діяльності, не пов`язаної з реалізацією інвестиційного проекту, є необґрунтованим.

В частині нарахування пені за порушення термінів здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 691948,12грн. судовою колегією встановлено наступне.

Відповідачем в Акті перевірки вказано, що при аналізі виконання контракту №885 від 21.03.2003 про купівлю-продаж ільменітового концентрату, укладеного позивачем з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), за даними перевірки встановлена дебіторська заборгованість в сумі 54131,93 доларів США, що відповідає 683,05 тонн ільменітового концентрату.

Аналізуючи виконання контракту №1429 від 17.07.2003 про купівлю-продаж ільменітового концентрату, укладеного позивачем з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США), за даними перевірки встановлена дебіторська заборгованість в сумі 57789,96 доларів США, що відповідає 672,86 тонн ільменітового концентрату.

Судова колегія, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін з цього питання, встановила, що відповідно до контрактів №885 від 21.03.2003, №1429 від 17.07.2003 товар постачався на умовах CFR (Інкотермс - 2000) до одного з українських портів та відвантаження товару повинно здійснюватись згідно Зводу звичаїв та Правил, встановлених для українських портів Чорного моря.

Термін "CFR" (Інкотермс - 2000) означає, що поставка є здійсненою продавцем коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Згідно з частиною першою статті 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар.

На виконання умов контракту №885 від 21.03.2003 нерезидентом відвантажено з індійського порту Тутикорин на теплоході "Samos Dream" 35000 тонн ільменітового концентрату.

Виконуючи умови контракту, позивач перерахував нерезиденту 2773591,50 доларів США. Товар надійшов за вантажною митною декларацією на суму 2719459,57 доларів США в кількості 34314,95 тонн.

Розбіжність між контрактною вартістю та вантажною митною декларацією склала 54131,93 доларів США або 685,05 тонн ільменітового концентрату.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 встановлено, що товар по контракту №885 від 21.03.2003 надійшов до українського порту в кількості 34997,988 тонн, що було виявлено при перевірки ваги товару в порту міста Миколаєва, та про що складений відповідний акт (Weight Report) незалежним сюрвейером - фірмою SGS Ukraine.

При проведенні навантажувальне-розвантажувальних робіт по перевалюванню ільменітового концентрату з теплохода на річкові судна з подальшим вивантаженням з суден на склад, а потім на залізничні вагони сталась недостача товару в кількості 685,05 тонн.

Згідно з Експертним висновком №120-1187 від 25.06.2003 Регіональної торгівельно-промислової палати Миколаївської області з питання визначення природного збитку ільменітового концентрату природній збиток ільменітового концентрату при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт, може складати 694,648 тонн на підставі збірника правил морських перевезень (Випуск № 112), який є чинним на території України відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.2001 №1545-ХІІ.

Згідно постанови Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 27.04.1989 №32 "Про затвердження норм природного збитку окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при морських перевезеннях" норми природного збитку руди залізної та інших руд, до яких відноситься ільменітовий концентрат, складають 0,9 процентів від маси вантажу, а також додатково за кожну перевалку з морського на залізничний транспорт або назад у розмірі 1 процента. При перевезеннях вантажів у змішаному сполучені норми природного збитку маси для кожного виду транспорту, що бере участь в перевезенні, приймаються в одинарному розмірі за всю відстань перевезення на цьому транспорті по прямому документу.

У виконання умов контракту №1429 від 17.07.2003 нерезидентом відвантажено з індійського порту Visag 34317 тонн ільменітового концентрату.

Виконуючи умови контракту, позивач перерахував нерезиденту 2925452,90 доларів США. Товар надійшов за вантажною митною декларацією на суму 2867665,95 доларів США в кількості 33638,31 тонн.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 розбіжність між контрактною вартістю та вантажною митною декларацією склала 57786,95 доларів США або 677,853 тонн ільменітового концентрату, що не перевищує норми природного збитку, визначеної Експертним висновком №741 від 03.11.2003.

При аналізи виконання контракту №85 від 03.01.2003, укладеного позивачем та фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан), за даними перевірки встановлено порушення термінів розрахунків по сумі 26761,86 доларів США та по сумі 46701,47 доларів США, а також дебіторська заборгованість в сумі 8257,08 доларів США, що відповідає 430,39 тонн фосфоритів (товар, що імпортується за контрактом).

Сторонами контракту №85 від 03.01.2003 були укладені доповнення до контракту.

Згідно з контрактом №85 від 03.01.2003 та доповненнями до нього товар постачався на умовах CIF (Інкотермс - 2000) до одного з українських портів за вибором покупця згідно з регламентом, встановленим Інкотермс - 2000.

На торговий термін "CIF" (Інкотермс - 2000) розповсюджуються ті ж правила, що встановлені для "CFR".

За умовами контракту №85 від 03.01.2003 та доповнень до нього позивач перерахував нерезиденту 3052811,35 доларів США.

У виконання умов даного контракту позивач отримав товар в порту міста Миколаїв в кількості 87911,26 тонн на суму 3018501,27 доларів США.

За висновком судово-бухгалтерської експертизи Науково-дослідницької лабораторії судової експертизи від 10.06.2008 №5 різниця між сплаченою позивачем сумою вартості товару та сумою, яка відображена в митний декларації, склала 34310,08 доларів США або 1002,74 тонн фосфатів, що не перевищує норми природного збитку, визначені експертними висновками, переліченими у висновку судової експертизи.

Таким чином, факти поставки товару в обумовленій контрактами кількості підтверджується відповідними документами, виявлені розбіжності, які виникли при проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт товару на митній території України, знаходиться в межах, встановлених для природного збитку. Правові підстави вважати недопоставкою природний збиток, що стався у позивача на митній території України, відсутні.

При таких обставинах судова колегія вважає, що нерезиденти виконали свої обов’язки з поставки товару в повному обсязі і порушення термінів, встановлених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994, не вбачається, а відповідач необґрунтовано нарахував позивачу пеню в загальній сумі 611640,83 грн.

При перевірці дотримання позивачем вимог валютного законодавства при імпорті послуг при взаємовідносинах позивача з фірмами "DMG World Media (UA) LTD" (Англія), "AZIZ BOUSLAMIT Mission Conseil" (Марокко), "SQUARE, Lyon" (Франція), компанією KRULL Corp. (США) відповідачем виявлені порушення позивачем термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку з чим позивачу нарахована пеня в загальній сумі 80307,29грн.

Позивач заперечував проти тверджень відповідача в Акті перевірки про наявність дебіторської заборгованості по оплаті послуг, про відсутність актів виконаних робіт за отриманими послугами, наполягав на тому, що у нього є всі первинні документи, які підтверджують надання вищепереліченими нерезидентами послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, при взаємовідносинах з переліченими нерезидентами заборгованості по зовнішньоекономічної діяльності по даним бухгалтерського обліку встановлено не було.

За правилами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів наявності правових підстав для нарахування позивачу пені в сумі 80307,29грн. відповідачем суду не надано.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що обов`язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом, є вантажна митна декларація типу ІМ-40. Якщо на момент проведення документальної перевірки у імпортера є в наявності тільки товаросупроводжувальні документі з відбитком штампа "Під митним контролем", а оформлена належним чином вантажна митна декларація типу ІМ-40 відсутня, з резидента стягується пеня, передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Судова колегія не погоджується з приведеним твердженням відповідача з таких підстав.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 N574 вантажна митна декларація (ВМД) не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 N 11/18-5435).

Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Разом з тим згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 N136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за N338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларації.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є вантажна митна декларація. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

Відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції в сумі 1360,00грн. за непроведення декларування у 2004 році зовнішньоекономічної заборгованості по розрахункам з фірмою "EASTEK INC." (Нью-Йорк, США) в сумі 54131,93 доларів США та 57789,96 доларів США, по розрахункам з фірмою "RAWMATIMPEX s.a.r.l." (Ливан) в сумі 8257,08 доларів США.

Судова колегія вважає, що вказана відповідачем заборгованість у позивача відсутня з підстав, викладених вище, тому вимоги відповідача щодо декларування валютних цінностей є безпідставними.

Разом з тим відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та залишення без змін постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 у справі №2-19/10235-2006А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.

Головуючий суддя          підпис                              Ю.Л.Шеренін

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             Ю.Л.Шеренін