Постанова № 38093326, 31.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 876/1266/14Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасників процесу ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0006611702 від 07.06.2013р.,-

В С Т А Н О В И В :

23.10.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом в суд до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області правонаступника Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 07.06.2013 року №0006611702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем в сумі 42 882,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (санкціями) в сумі 10 720,50 грн.; визнати протиправним та скасувати акт №1787/1702/НОМЕР_1 від 27.05.2013р. про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (далі-ПДВ) за основним платежем на суму 42 882,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 16.08.2013р. №114/Т/10-247, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 42 882,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України №4561/Т/99-99-10-01-03-14 від 19.09.2013р.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування акта №1787/1702/НОМЕР_1 від 27.05.2013р. про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 42 882,00 грн.; визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 16.08.2013р. №114/Т/10-247, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 42 882,00 грн.; визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України №4561/Т/99-99-10-01-03-14 від 19.09.2013р. - закрито.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 07.06.2013р. №0006611702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем в сумі 42 882,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (санкціями) в сумі 10 720,50 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення податковим органом не було враховано, що з загальної суми товарообороту 303 336,31грн. не було виключено суму ПДВ 37 899,99грн., яка сплачена при придбані товару, що судом також залишено поза увагою.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити. Апелянт явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 08.06.2010р. виданого Мукачівською РДА Закарпатської області. Номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №23230000000009913.

Відповідно до бази даних Мукачівської ОДПІ позивач зареєстрований як платник ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.03.2012р. №200032217 та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1. Реєстрацію анульовано за власним бажанням 15.03.2013р.

Як встановлено судом першої інстанції Мукачівською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., за наслідками якої 27.05.2013р. складено акт №1787/17-02/НОМЕР_1, згідно висновків якого встановлено порушення пункту 180.1 статті 180, пункту 183.10 статті 183 та пункту 187.1 статті 187 ПК України в результаті чого позивачем занижено розмір ПДВ у сумі 42 882,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 6 831,00 грн., за серпень 2011 року на 6 059,00 грн., за вересень 2011 року на 5 442,00 грн., за жовтень 2011 року на 5 478,00 грн., за листопад 2011 року на 5 062,00 грн., за грудень 2011 року на 5 401,00 грн., за січень 2012 року на 4 282,00 грн., за лютий 2012 року на 4 327,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013р. №0006611702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 42 882,00 грн. та 10 720,50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у періоді охопленому перевіркою позивач здійснював діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, продовольчими товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами в орендованих приміщеннях і перебував на загальній системі оподаткування. При здійсненні готівкових розрахунків при продажу товарів позивач використовував реєстратори розрахункових операцій.

Як зазначено в акті повірки, згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій у період з липня 2010 року по червень 2011 року загальна сума розрахунків від реалізації товарів склала 303 336,30 грн., що слугувало наслідком з 01.07.2011р. обов'язковій реєстрації позивача як платник ПДВ, чого ним не було проведено.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що при визначенні обсягу оподаткованих операцій з продажу товарів необхідно було зменшувати суму на розмір ПДВ, що був сплачений позивачем при придбанні товарів з огляду на те, що законодавство не встановлює такої вимоги. Окрім того, згідно п.181.1 ст.181 ПК України для визначення обсягу оподаткованих операцій враховуються лише суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг та результати попереднього придбання платником товарів не впливають у наступному на порядок обрахування обсягу операцій за п.181.1 ст.181 ПК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168).

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 ПК України, положення якого кореспондуються з пп.2.3.1 п.2.3. ст.2 та п. 9.3. ст.9 Закону №168, у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.10 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Отже, в силу п.188.1 ст.181 ПК України Розділу V «Податок на додану вартість», податок на додану вартість не включається до бази оподаткування.

Наказом Міністерства Фінансів України №246 від 20.10.99р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», згідно п.9 якого передбачено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Слід зауважити, що у відповідності до вимог Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22 грудня 1998 року №331-XIV, податок на додану вартість - це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. ПДВ включається до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт, послуг.

Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави колегії суді вважати, що згідно п.181.1. ст.181 ПК України словосполучення «без урахування податку на додану вартість» слід тлумачити, як необхідність вирахування сум ПДВ, сплачених позивачем при придбанні товару, з загальної суми від здійснення операцій з постачання, що підлягають оподаткуванню згідно з Розділом V.

Як вбачається з матеріалів справи (накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), за період з липня 2010 року по червень 2011 року позивач здійснив операції з купівлі товарів на загальну суму 228 399,54 грн. з яких 38 066,59 грн. ПДВ, який сплачено до бюджету, та отримав валовий дохід від здійснення господарської діяльності за цей ж період на загальну суму 303 336,30 грн., що підтверджується звітами про використання РРО та КОРО.

Отже, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню без урахування ПДВ за спірний період становить 262 269,71 грн. (303 336,30 грн. за вирахуванням 38 0066,59 грн. ПДВ, який сплачено до бюджету), що є меншою 300 00,00 грн. та не може слугувати підставою для відповідальності згідно п.183.10 ст.183 ПК України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до переконання, що податковий орган помилково прийшов до висновку про порушення позивачем п.181.1 ст.181 ПК України, що є наслідком вважати податкове повідомлення-рішення №0006611702 від 07.06.2013р. таким, що прийняте без врахування вимог чинного законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, не довів обставин, що мають значення для справи, вважаючи їх встановленими, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи ж апеляційної скарги спростовують висновки суду, що є підставою апеляційну скаргу задовольнити.

В порядку ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 536, 02 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №807/3743/13-а - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області №0006611702 від 07.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 536, 02 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень дві копійки) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 04.04.2014р.