Ухвала суду № 38086736, 31.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/17955/13-ц Провадження № 22-ц/772/593/2014Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В. В.Категорія: 27Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 31 березня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Матківської М.В., Шемети Т.М.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та його представника

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Посилається на те, що 05 жовтня 2005 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір безвідсоткової цільової позики строком на 5 років, сума якої становила 12 680 доларів США та з кінцевим терміном повернення 07.10.2010 року. В підтвердження отримання зазначених коштів, ОСОБА_5 15 жовтня 2011 року було надано розписку. Проте, ОСОБА_5 свої зобов'язання щодо повернення позики не виконав, а тому заборгованість ОСОБА_5 перед позивачем за договором позики становить 12 680 доларів США, що станом на час звернення з позовом до суду еквівалентно 101 351,24 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2013 року зупинено провадження у справі до визначення спадкоємців, які будуть вступати у спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 та отримання свідоцтва про спадщину після померлого (а.с.14).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року відновлено провадження у справі (а.с.27).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року по справі замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 належною стороною ОСОБА_4 (а.с.30).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2013 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, власником якої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_4 (а.с.40).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 12 680 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 101 351 грн. 00 коп. боргу за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1013,50 грн. судового збору (а.с.48).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2014 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення від 02.12.2013 року у даній цивільній справі залишено без задоволення (а.с.60).

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2014 року, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2014 року виправлено допущену судом описку у вступній частині заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2013 року та в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2014 року, де правильно відповідачем зазначено ОСОБА_4 (а.с.71).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить заочне рішення суду першої інстанції від 02 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованими через порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 24.03.2014 року в суді апеляційної інстанції представник скаржниці відповідача у справі ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу своєї довірительки повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також просив надати строк для можливого укладення між сторонами мирової угоди.

31.03.2014 року ні відповідач у справі ОСОБА_4, ні її представник ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу відповідача не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що згідно умов договору безвідсоткової цільової позики від 05 жовтня 2005 року ОСОБА_2, як кредитор передав ОСОБА_5, як позичальнику безвідсоткову цільову позику (для закупівлі зерна кукурудзи, мазуту та інших допоміжних матеріалів, обладнання, тощо, на поточні витрати для запуску Чечельницького спиртового заводу в 2005-2006 роках) сума якої становить 12 680 доларів США. В свою чергу, ОСОБА_5 зобов'язався використати позику за її цільовим призначення і повернути у визначений даним договором строк, а саме до 05 жовтня 2010 року. В наслідок забезпечення зазначеного договору, ОСОБА_5 повторно 15 жовтня 2011 року надав ОСОБА_2 розписку.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що 17.01.2013 року складено відповідний актовий запис №183.

Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2013 року за реєстровим номером 2-863, спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_4. Спадщина, на яку видано ОСОБА_4 свідоцтво складається з 1/2 частки квартири під номером 4, що знаходиться в житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1. Вартість зазначеного у свідоцтві спадкового майна, становить 158 693 гривні.

Відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2013 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на зазначене спадкове нерухоме майно.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правилами ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.2, 3 зазначеної статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявні правовідносини, які відносяться до договірних зобов'язань, а тому прийшов до висновку, що ОСОБА_7 було порушено права ОСОБА_2, а тому вони підлягають захисту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Так, за змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. М.В. Матківська

Т.М. Шемета

З оригіналом вірно.

Суддя: