Постанова № 38086408, 02.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 902/1483/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Церковнюк Ж.М. (довіреність № 02-1-906 від 04.07.2013 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №2083 від 03.12.2012 року), ОСОБА_3 (довіреність №2083 від 03.12.2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Калинівської міської ради Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року у справі № 902/1483/13 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Калинівської міської ради

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_5

про стягнення в сумі 105 669,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24 грудня 2013 року у справі №902/1483/13 позов Калинівської міської ради Вінницької області (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул. Дзержинського, 47, код ЄДРПОУ 04326106) (надалі - позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (22400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (надалі - відповідач) про стягнення 105669,25 грн. згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь Калинівської міської ради Вінницької області 22418,38 грн. основного боргу; 520,96 грн. судового збору. В частині стягнення 43662,62 грн. основного боргу та 7956,72 грн. пені відмовлено /а.с. 86-90/. Місцевий господарський суд врахувавши те, що відповідач мав розраховуватись з позивачем щомісячними платежами починаючи з 15.09.2008 року і до 15.09.2011 року прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року (17 місяців) в сумі 43662,12 грн. (із розрахунку щомісячного платежу в сумі 2568,36 грн.) задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені з порушенням строку позовної давності, що у силу ст.267 ЦК України є підставою відмови у позові.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Калинівська міська рада Вінницької області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року у справі №902/1483/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з СПД ОСОБА_5 66080,5 грн. основного боргу та 8075,72 грн. пені /а.с. 112-117/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що 08.02.2013 року СПД ОСОБА_5 визнав існуючий за Договором борг сплативши кошти в сумі 18626 грн., тим самим підтвердивши, що він в подальшому сплачуватиме кошти за договором і має намір отримати у власність предмет договору; фактичне вчинення відповідачем СПД ОСОБА_5 дії щодо визнання за собою існуючого боргу за Договором, призвело до переривання позовної давності; в зв'язку з частковим невиконанням умов Договору з боржника СПД ОСОБА_5 підлягає стягненню пеня, як захід цивільно-правової відповідальності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року у справі №902/1483/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 12 березня 2014 року.

Від відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с.134-136/. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що судом правомірно було встановлено початок перебігу позовної давності до частини вимог, а також розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, з урахуванням переривання строку позовної давності, а відтак, твердження апелянта є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, а є лише припущеннями. Крім того, відповідач зазначає, що сума пені зазначена у розрахунку, який міститься в тексті апеляційної скарги не відповідає сумі, яка заявлялася до стягнення в суді першої інстанції.

В судовому засіданні 12 березня 2014 року, у зв'язку з поданим клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги Калинівської міської ради Вінницької області було відкладено на 02 квітня 2014 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 02 квітня 2014 року представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, а саме пункту 1.1. та пункту 1.2 Договору, продавець (позивач), в особі представника, на підставі рішення № 189 17-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 23 квітня 2008 року продав, а покупець (відповідач) купив земельну ділянку площею 0,1075 га, що знаходиться в м. Калинівка, вул. Леніна, Вінницької області.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору, вартість продажу земельної ділянки визначена рішенням №189 17-ої сесії Калинівської міської ради 5-го скликання від 23.04.2008 року і становить 132161,00 грн. з яких 39700,00 грн. сплачується до підписання договору, а решту грошей відповідач зобов'язувався сплатити протягом 3-х років з дня підписання договору, рівними частками щомісячно до 15 числа, починаючи з 15.09.2008 року в продовж трьох років.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання по договору щодо оплати, а саме: 20 серпня 2008 року сплатив 39700,00 грн.; 08 лютого 2013 року - 18626,00 грн. та 20 лютого 2013 року - 7754,50 грн..

В заяві про зменшення позовних вимог позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 66081,00 грн., однак місцевий господарський суд зробивши перерахунок заборгованості відповідача перед позивачем на підставі поданих в справу доказів (банківська виписка на суму 39700,00 грн. від 20.08.2008 року, квитанція № к24/8/57 від 08.02.2013 року на суму 18626,00 грн., платіжне доручення № 35392793 від 20.02.2013 року на суму 7754,50 грн.) вірно встановив, що на дату розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача за договором складає 66080,50 грн.(132161,00 грн. - 39700,00 грн. - 18626,00 грн. - 7754,50 грн. = 66080,50 грн.), а тому в задоволенні позивачем 0,50 грн. основного боргу слід відмовити як безпідставно заявлених.

Дослідивши і оцінивши надані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

На підставі частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі статті 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК).

У відзиві на позовну заяву, відповідач просив місцевий господарський суд на підставі статей 257, 261, 267 ЦК України застосувати позовну давність до частини позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2.2. Договору, продаж визначеної у Договорі земельної ділянки вчиняється за 132161,00 грн. з яких 39700,00 грн. сплачується до підписання договору, а решту грошей відповідач зобов'язувався сплатити протягом 3-х років з дня підписання договору, рівними частками щомісячно до 15 числа, починаючи з 15.09.2008 року в продовж трьох років.

Таким чином, умовами договору передбачено, що залишок боргу в сумі 92461,00 грн. відповідач має сплатити в строк з 15 вересня 2008 року до 15 вересня 2011 року рівними частками щомісячно.

З встановлених колегією суддів обставин вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено щомісячні розрахунки за придбану земельну ділянку, тобто відповідач зобов'язався до 15 числа кожного місяця починаючи з 15 вересня 2008 року на протязі трьох років сплачувати продавцю - Калинівській міській раді Вінницької області кошти рівними частинами, відтак, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного помісячного платежу.

Місцевим господарським судом встановлено, що повний розрахунок за земельну ділянку повинен був бути здійснений відповідачем до 15.09.2011 року (включно), таким чином позивач дізнався (чи міг дізнатися) про порушення свого права 15.09.2011 року. Відповідач не здійснював щомісячні платежі за період з 15.09.2008 року по 08.02.2013 року, а в суд з вимогою про стягнення боргу звернувся лише 30.10.2013 року.

Суд першої інтсанції прийшов до висновку, що відповідач мав розраховуватись з позивачем щомісячними платежами починаючи з 15.09.2008 року до 15.09.2011 року, відтак вимоги позивача про стягнення боргу за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року (17 місяців) в сумі 43662,12 грн. (із розрахунку щомісячного платежу в сумі 2568,36 грн.) задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені з порушенням строку позовної давності, що у силу ст. 267 ЦК України є підставою відмови у позові.

Суд апеляційної інтсанції не може погодитись з висновком зробленим судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 223 ГК України та статті 256 ЦК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності по вимогам кредитора, яка випливає із порушення боржником умов договору про погашення боргу частками (щомісячними платежами) починається по відношенню до кожної окремої частини з дня, коли відбулось дане порушення.

08.02.2013 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 здійснив платіж на виконання умов договору та враховуючи вимоги статті 264 ЦК України вчинив дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу, чим було перервано перебіг позовної давності.

В квитанції №к24/8/57 від 08 лютого 2013 року про сплату ОСОБА_5 18626 грн. та в платіжному дорученні №35392793 від 20 лютого 2013 року про сплату ОСОБА_5 7754,5 грн. в призначенні платежу зазначено «викуп землі», а відтак колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що сплата відповідачем заборгованості по Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення є дією, що свідчить про визнання відповідачем факту наявності боргу та є підставою для переривання строку позовної давності й обчислення його заново.

Згідно статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Переривання позовної давності має юридичним наслідком те, що після настання вказаних в статті 264 Цивільного кодексу України фактів перебіг позовної давності розпочинається спочатку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення 43662,12 грн. боргу, як такої, що пред'явлена після спливу позовної давності.

З огляду на викладене, позовна вимога Калинівської міської ради Вінницької області про стягнення 66080,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

В пункті 4.1. Договору, на який посилається позивач, зазначено, що у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право вимагати виконання покупцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань.

За таких обставин в частині стягнення 7956,72 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 16.08.2008 року не містить положення про забезпечення виконання зобов'язання пенею, а в пункті 4.1. Договору зазначено лише про збитки.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представником позивача докази та матеріали справи у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 7956,72 грн. пені.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки господарського суду Вінницької області у справі №902/1483/13 не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, у зв'язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції у справі підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Калинівської міської ради Вінницької області задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 24.12.13 року у справі №902/1483/13 скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу в ромірі 43662,12 грн..

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 43662,12 грн. задоволити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Калинівської міської ради Вінницької області (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Дзержинського, 47, код ЄДРПОУ 04326106) 1014,64 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 815,32 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1483/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.