Постанова № 38086196, 03.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. Справа № 638/16092/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.2013р. по справі № 638/16092/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова

про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

11.10.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова провести перерахунок пенсії з 01.06.2013 року відповідно до довідки Господарського суду Харківської області.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.13 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2013 року відповідно до довідки про заробітну плату № 102 від 17.06.2013 року, виданої Господарським судом Харківської області.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що оскільки позивач одержує пенсію згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на частину 4 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відсутні.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Харкова та одержує пенсію, що призначена йому згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу".

З 01.01.2012 року посадові оклади суддів місцевих судів було приведено у відповідність до вимог ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з довідкою Господарського суду Харківської області № 102 від 17.06.2013 року, наданої позивачу для проведення перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перерахунок) пенсії, заробітна плата за посадою судді, з якої призначено пенсію, для її перерахунку з 01.06.2013 року становить 16 058,00 грн.

27.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Київському районі м. Харкова із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки Господарського суду Харківської області.

Однак, відповідачем у проведенні зазначеного перерахунку було відмовлено з посиланням на те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що позивача повідомлено протоколом № 122 від 01.07.2013 р. (а.с. 7).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі вищезазначеної довідки Господарського суду Харківської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, визначеного у довідці Господарського суду Харківської області, з 01.07.2013 року, а також з неправомірності відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачеві.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України, зокрема - на час виникнення спірних відносин - Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2862-XII судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Статтею 1 Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) державна служба в Україні визначена як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-XII, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону № 3723-XII, яка, зокрема, визначає підстави для виходу на пенсію державних службовців та її розмір, а також передбачає, що пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

Конституцією України та Законом № 2862-XII визначено граничний вік перебування судді на посаді - 65 років.

Крім того, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до них високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Про це неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.

Аналіз статті 43 Закону № 2862-XII свідчить про те, що вона регулює відносини, пов'язані з відставкою судді, яка, у свою чергу, є підставою для виникнення спеціальної правоздатності у судді для набуття особливого соціального забезпечення.

Зазначена стаття, як і в цілому Закон № 2862-XII, посилює гарантії незалежності суддів порівняно з іншими категоріями державних службовців, право на пенсію яких передбачено статтею 37 Закону № 3723-XII. Зокрема, вона передбачає можливість вибору суддею одного з двох варіантів соціального забезпечення у разі виходу у відставку - отримання пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-XII, або неоподаткованого щомісячного довічного грошового утримання.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Про це зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Виходячи з особливого статусу суддів як носіїв державної влади з притаманним їм спеціальним соціальним захистом та конституційними гарантіями їхньої незалежності, колегія суддів зазначає, що стаття 43 Закону № 2862-XII не суперечить положенням статті 37 Закону № 3723-XII та не обмежує право суддів на отримання пенсії державних службовців, а встановлює для них додаткові гарантії. У зв'язку з цим судді мають право на отримання пенсії на визначених Законом № 3723-XII умовах в разі досягнення ними пенсійного віку.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Статтею 129 вказаного Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 1 січня 2013 року працюючим суддям підвищено посадові оклади.

Так, згідно з довідкою Господарського суду Харківської області №102 від 17.06.2013 року суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.06.2013 року, складає 16 058 грн. 00 коп., в тому числі посадовий оклад - 11 470 грн. 00 коп., та надбавка за вислугу років 40% в розмірі - 4 588 грн. 00 коп. (а.с. 5).

Вказане також дає підстави для здійснення перерахунку пенсій суддям, що вийшли на пенсію і які отримують пенсії, призначені на підставі Закону України "Про державну службу".

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.07.2013 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на таке.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України ( 254к/%-ВР ) та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення порівняно із суддями Конституційного Суду України.

Відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Водночас, погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що суд першої інстанції, вирішивши всі позовні вимоги, та задовольнивши позов частково, помилково не зазначив в резолютивній частині рішення свій висновок щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати пенсії за період з 01.06.2013 року по 01.07.2013 року.

Відповідно до п.2 ст.201 КАС України вирішення не всіх позовних вимог або питань є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Відповідно, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.13 року по справі № 638/16092/13-а підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом 3 в наступній редакції : "В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.2013 року по справі № 638/16092/13-а - змінити, доповнивши резолютивну частину постанову абзацом 3 в наступній редакції : "В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити".

В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.2013 року по справі № 638/16092/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає в силу ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.