Рішення № 38084392, 04.04.2014, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1395/13-ц

№ провадження 2/323/412/13

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

04.04.2014 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Слинько Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Укрлан», третя особа: Фонд державного соціального страхування про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що з відповідачем, TOB «Укрлан» він перебував у трудових відносинах з 2000 року і до 2004 року, з 02.03.2005 року по 14.11.2005 року, з 31.03.2006 року по 18.12.2006 року, ч 30.03.2007 року по 28.11.2007 року, з 26.03.2008 року по 27.12.2008 року, з 14.04.2009 року по 26.11.2009 року, з 27.04.2010 року і до теперішнього часу, остання професія на вказаному підприємстві - сторож. Починаючи з 2012 року він хворіє, неодноразово звертався за медичного допомогою.

10.07.2012 року актом розслідування хронічного професійного захворювання, йому був поставлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню від комбінованої дії локальних та загальних вібрацій, виражений церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром у поєднанні з попереково-крижовою полірадикулопатією, переважно зліва, з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та мязово-тонічним синдромами, з двобічним плечолопатковим пері артрозом ПФС другого ступеню, трофічними порушеннями на кистях. Захворювання професійне.

З 29.05.2012 по 08.06.2012 року згідно виписки із історії хвороби №2125/443, він знаходився на лікуванні в Українському науково-дослідному інституті промислової медицини. Кожного місяця його стан здоров'я погіршується, тому він повинен часто знаходитись на лікуванні.

Вже на протязі року він лікується від хвороби, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачував самостійно. Йому кожного року необхідно лікуватися та проходити медичне обстеження (не менше двох разів на рік), купувати ліки, знаходитись на лікарняному з постійним доглядом за ним його близькими.

З відповідачем він перебував у трудових відносинах багато років, де працював в умовах впливу шкідливих факторів. Він віддав цій праці все своє життя, а у результаті отримав захворювання, яке усе це життя майже перекреслила.

Згідно п.17 вказаного акту причиною професійного захворювання у нього є : «вплив на організм локальної вібрації -114-132дБ при гранично допустимому рівні 112 дБ та загальної транспортної вібрації 112-128 дБ при гранично допустимому рівні 111дБ»

Лікарями було рекомендовано: направити позивача на медогляд та протипоказано працю зі шкідливими виробничими факторами, у важких фізичних навантаженнях.

За результатами висновку обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 006999 від 09.02.2012 року у результаті професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом йому було встановлено третю групу інвалідності з 40% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги.

Внаслідок цього захворювання він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв'язку з професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку із загальною слабкістю, втомою, сильним болем в області голови, головокружінням, кашлем, болі в області серця. Всі ці фактори позначились на його здоровому сні, за останні роки він погано спить у зв'язку з частим загостренням болю в голові, болях в області серця та кашлі. Весь час роздратований. Він не можу вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, у нього порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Через стан здоров'я він позбавлений можливості працювати. Це поставило його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини. Це додає йому багато неприємних відчуттів, йому приходиться витрачати кошти на відновлення його здоров'я.

Він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Тривале лікування позначилось не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Він знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я немає. Відносини в його родині погіршились, він став інвалідом, позбавленим можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по господарству.

Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

У результаті того, що він вимушений звернутись з позовом до суду, він вивчав законодавство, яким повинен був керуватися Відповідач, для складання цього позову йому необхідно було отримати консультацію у юриста,витратити значну кількість коштів на сплату отриманих юридичних послуг. Ці гроші були ним взяті в сімейному бюджеті та витрачені не на свою родину, а на судове поновлення його прав.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Враховуючи, що Рішенням МСЕК йому встановлено 3 групу інвалідності з 40 % втрати професійної працездатності, прохає суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була задана у результаті професійного захворювання на виробництві, яку він оцінюю у 80 000,00 (вісімдесят тисяч) грн.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надали суду заяву, в якій прохали, розглянути справу у їх відсутність, на позовних вимогах на полягають, прохають задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, прохав суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог, пояснивши суду , що позивач отримав матеріальну шкоду у повному обсязі, і якщо б позивач взагалі проходив медичне обстеження частіше, а не в 2012 році, можливо би це не привело до такого захворювання.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, докази надані сторонами та заперечення проти них вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки - ОСОБА_1 з TOB «Укрлан» перебував у трудових відносинах з 2000 року і до 2004 року, з 02.03.2005 року по 14.11.2005 року, з 31.03.2006 року по 18.12.2006 року, ч 30.03.2007 року по 28.11.2007 року, з 26.03.2008 року по 27.12.2008 року, з 14.04.2009 року по 26.11.2009 року, з 27.04.2010 року і до теперішнього часу, остання професія на вказаному підприємстві - сторож./а.с.8-11/.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 10.07.2012 року, позивачу був поставлений діагноз: вібраційна хвороба другого ступеню від комбінованої дії локальних та загальних вібрацій, виражений церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром у поєднанні з попереково-крижовою полірадикулопатією, переважно зліва, з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та мязово-тонічним синдромами, з двобічним плечолопатковим пері артрозом ПФС другого ступеню, трофічними порушеннями на кистях. Захворювання професійне.

З Виписки із акту огляду МСЕК від 09.02. 2012 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності до 1 листопада 2014 року, а не безстроково, як позивач вказав в позові, захворювання професійне, та втрату 40 % професійної працездатності. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги. (а.с.14-15).

Відповідно до висновку експертизи №242-КЄ/2013/пп - встановлено, що Клініка Харьківського НДІ ГТ та ПЗ ХНМУ та судово-медична експертна комісія не вправі відміняти чи змінювати висновки будь-якої профільної клініки. Відповідь на питання, поставлені Оріхівським районним судом можуть бути отримані при обстежені хворого в клініці ДУ «Інститут медицини праці НАМН України за наявності у нього медичної документації , включаючи результати попередніх та періодичних медичних оглядів в КСП»Родіна» та ТОВ «Укрлан»./а.с.99-101/.

Відповідно до вимог ст. 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці»(у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV, КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» внесені зміни до абз. 4 ст. 1, підп. «е»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, а також виключено ч. 3 ст. 34 Закону № 1105- XIV, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Відділення.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Стаття 237-1 КЗпП України надає право працівникові на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним законом, який передбачає види та розміри страхових виплат.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Зупинення, а надалі скасування права громадян, які потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не позбавляє права цих громадян на відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (працедавця).

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважені ним органи незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року визнав такими, що відповідають Конституції України зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди у разі тимчасової, стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань) з огляду на те, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця) або уповноваженого ним органу.

Отже судом встановлено,що робота саме на цьому підприємстві призвела до ускладнення перебігу позивача захворювання і зрештою призвела до стійкої втрати працездатності.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В позові ОСОБА_1 вказав, що через стан здоров'я він позбавлений можливості працювати. Це поставило його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини. Це додає йому багато неприємних відчуттів, йому приходиться витрачати кошти на відновлення його здоров'я. Але як вбачається з матеріалів цивільної справи( трудова книжка,яка надана самим позивачем), ОСОБА_1 внаслідок захворювання не втратив роботу, він був переведений на іншу роботу на підприємстві позивача /а.с.11зв./.

При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує фактичні обставини справи, час перебування у трудових відносинах з відповідачем і виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і, виходячи з принципу розумності і справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача 8 000,00 грн. моральної шкоди.

На підставі ч. 3 статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у сумі 243,60 гривен.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 62, 63, 64,88, 151, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.23 ч.1,2 ст.1167,1168 ЦК України, ст.173,237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Укрлан», третя особа:Фонд державного соціального страхування про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Укрлан» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 000,00 гривень.

Стягнути з ТОВ «Укрлан» на користь держави судові витрати у розмірі 243 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області: Н.В.Фісун