Ухвала суду № 38083964, 01.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/11855/2012 р. Головуючий у І інстанції Рабець М.Д.Провадження № 11/780/183/14 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 41 01.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Димарецького В.М.,

суддів: Костенко І.В., Полосенка В.С.,

за участю прокурора Красківського В.П., захисника - адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляції прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року, яким

ОСОБА_2, який

народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вороньки Бобровицького району Чернігівської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 307, ч. 2, 309, ч. 2 КК України та призначено покарання: за ст. 307, ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна; за ст. 309, ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.70, ч.1 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців без конфіскації майна.

Судом також прийнято рішення щодо судових витрат та речових доказів по справі.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочинів, як зазначено у вироку, за наступних обставин.

ОСОБА_2 у вересні 2012 року, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, зірвав у себе на присадибній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1 дві дикорослі рослини коноплі і в подальшому зберігав їх на горищі сараю та перед входом до сараю, розташованого за вищевказаною адресою. Приблизно о 17-й год. 04 жовтня 2012 року на території домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, під час огляду місця події працівниками міліції було виявлено та вилучено вказані вище рослини, що являються особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою 1142, 8 г в перерахунку на суху речовину, які ОСОБА_2 придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту. Крім того, ОСОБА_2 у серпні 2012 року, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, зірвав у себе на присадибній ділянці, що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1, дикорослу рослину коноплі і в подальшому висушив її на горищі сараю та подрібнив. Приблизно о 7-й годині 4 жовтня 2012 року ОСОБА_2 дану висушену подріблену коноплю загорнув у паперовий згорток та перевіз з метою збуту ОСОБА_3 на автобусі сполученням Олександрівка - Бобровиця спочатку до м. Бобровиця, а в подальшому електричкою сполученням Ніжин - Київ в м. Бровари, де в 11 год. 50 хв. поблизу будинку № 54 по вул. Вокзальна, був затриманий працівниками міліції, якими в нього було виявлено та вилучено з внутрішньої кишені куртки паперовий згорток, в якому знаходилося 2 паперові згортки, наповнені особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом вагою 36, 95 г в перерахунку на суху речовину, який ОСОБА_2 незаконно придбав, перевозив та зберігав з метою подальшого збуту.

Прокурор в апеляції, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини у вчиненому, вважає, що вирок суду, в частині призначення покарання засудженому є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону та не невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого в силу м"якості. Апелянт просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним та призначити останьому покарання: за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю.

До початку розгляду справи щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, подав клопотання про відкликання поданої ним апеляції відповідно до ст. 355 КПК України, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції - закриттю.

Захисник в апеляції вважає вирок щодо ОСОБА_2 занадто суворим. При цьому апелянт зазначає, що в суді першої інстанції не були враховані у повному обсязі рекомендації, зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2013 року, які б дозволили суду першої інстанції повно і всебічно дослідити всі обставини у справі наявні докази, надати їм належну оцінку, прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення, не були враховані надані захисником до суду нові пом"якшуючи покарання обставини. Суд першої інстанції, виносячи вирок у справі не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, допустився невідповідності призначеного покарання ОСОБА_2 тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, що позначилося на визначення міри покарання ОСОБА_2 з реальним відбуттям покарання, не застосував до нього ст. 75 КК України. Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_2, суд не врахував як пом"якшуючи обставини той факт, що у підзахисного постійно погіршується стан його здоров"я, що підтверджується відповідними документами, які долучені до матеріалів справи. Обираючи покарання підзахисному не було враховано як пом"якшуючою обставиною той факт, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не враховано склад його сім"ї, що у нього є маленька сестричка, якій півтора року, мати, яка не працює, так як доглядає маленьку дитину, не враховано тяжкість, вимушеність змін у його житті, що він саме після смерті батька, у тому числі і за станом свого здоров"я, щоб легше переносити біль почав іноді вживати наркотичні засоби - коноплю, яка виросла у нього на городі, тощо. Не було враховано той факт, що органом досудового слідства встановлено тільки один факт продажу ОСОБА_2 наркотичного засобу - канабісу, при чому в борг, інших фактів продажу наркотичних засобів слідством не встановлено. Це був єдиний випадок так званого продажу, щоб отримати гроші для лікування, оскільки за станом здоров"я ОСОБА_2 тривалий час не може знайти собі роботу. Не було судом враховано, як пом"якшуюча обставина той факт, що ОСОБА_2 після скоєного та пред"явлення обвинувачення став на шлях виправлення, його жодного разу не притягували до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Апелянт просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити, застосувавши до останнього ст. ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення та виступ в судових дебатах: захисника на підтримку поданої ним апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Справу судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів приходить до слідуючого.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 визнав обставинами, що пом"якшують покарання - щире каяття та сприяння встановленню істини у справі, а також те, що засуджений є інвалідом 2-ї групи. Враховуючи вказані пом'якшуючи обставини та інші наведені у вироку дані щодо особи засудженого, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосування до нього ст. 69 КК України і призначення йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції вказаної частини статті КК України, а також не застосовувати до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна. Разом з тим, враховуючи значну і особливу суспільну небезпеку скоєного ним, суд прийшов до переконання, що покарання ОСОБА_2 повинно бути у виді реального позбавлення волі.

Враховуючи наведене, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2, апеляційний суд приходить до висновку, що покарання засудженому визначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України і вважати його явно не справедливим підстав немає.

Не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення щодо призначеного засудженому покарання доводи апеляції захисника, а також надані до суду апеляційної інстанції документи щодо ОСОБА_2.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити, апеляційне провадження за апеляцією, прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 закрити, у зв'язку з відкликанням апеляції.

Апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Головуючий підпис

Судді підписи

Згідно з оригіналом. Суддя В.М. Димарецький