Ухвала суду № 38081919, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4683/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Жинський А.Л.,

від відповідача Крупина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морівськ» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №9 від 31.10.2013р. №174/10/15 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Морівськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 по 30.06.2013.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 01.10.2013 № 140/22-011/37864808, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» занижено ПДВ бюджетної декларації в сумі 61 058,00 грн., в т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: лютий 2013 року на суму 61 058,00 грн.;

- ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» завищено ПДВ по декларації (скороченій), розрахунки з бюджетом по якій не проводяться, в сумі 436 724,00 грн., в т.ч. завищено позитивне значення сум ПДВ за лютий 2013 року на 61 058,00 грн., завищено від'ємне значення на суму 375 666,00 грн. (березень 2013 року - 41 767,00 грн., квітень 2013 року - 226 334,00 грн., травень 2013 року - 91 024,00 грн., червень 2013 року - 16 541,00 грн.);

- ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Морівськ» неправомірно перебувало на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено рішення № 9 від 31.10.2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства - ТОВ «Морівськ» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ТОВ «Морівськ» було здійснено поставку сільськогосподарської продукції, питома вага якої не є меншою ніж 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно, у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до ТОВ «Морівськ» - платника фіксованого сільськогосподарського податку, який також застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваного рішення, податковий орган посилався на ту обставину, що у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року ТОВ «Морівськ» не мало право перебувати на спеціальному режимі оподаткування, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, починаючи з грудня 2011 року по червень 2013 року.

До такого висновку відповідач прийшов на підставі того, що в ході проведення перевірки ТОВ «Морівськ» встановлено, що договори оренди з орендодавцями в Козелецькому районному відділі земельних ресурсів складає: зареєстрованих площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення 11,61% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2012 рік, 6,89% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2013 рік; зареєстровані не були за 2012 рік - 88,39% (596,9826 га) від загальної площі задекларованих ТОВ «Морівськ» земельних ділянок сільськогосподарських угідь, 93,11% (1059,5326 га) земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2013 рік.

Козелецькою ОДПІ встановлено, що договори оренди з орендодавцями на 596,9826 га (88,39%) земельних ділянок за 2012 рік та на 1059,5326 га (93,11%) земельних ділянок за 2013 рік в управлінні Держкомзему у Козелецькому районі зареєстровані не були.

Контролюючий орган зазначив, що за змістом норм Податкового кодексу України, для цілей віднесення платника податку до спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Зважаючи на те, що продукція, що вироблялась ТОВ «Морівськ» вирощувалась на землях, договори оренди на які не зареєстровані належним чином, відповідач прийшов до висновку, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених позивачем протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Перевіряючи на відповідність вимогам Закону зазначений висновок відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.209.1 ст.209 ПК України резидент, який проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства, рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п.209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Серед іншого, ця норма діє з урахуванням того, що для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 17.12.2012 року серії АБ № 615560, видами діяльності ТОВ «Морівськ» за КВЕД-2010 є:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників.

01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.

01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів.

01.50 Змішане сільське господарство.

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

52.10 Складське господарство.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2013 року № 200100352, виданого Козелецькою МДПІ, позивач був зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.02.2013 року.

З розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за 2012 рік, вбачається, що за 2012 рік частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становила 100% (скоригований валовий дохід сільськогосподарського товаровиробника - 556,10 (а.с. 63).

З розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за період з 01.07.2012 року по 01.06.2013 року, вбачається, що звітний період частка сільськогосподарського товаровиробництва за (звітний) період становила 96,90 % (обсяги постачання сільськогосподарських товарів (послуг) - 311629, товарів (послуг), що не належать до сільськогосподарських - 9968 (3,1 %) (а.с. 73).

Таким чином, зважаючи на те, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг ТОВ «Морівськ» за попередній звітний період становила більше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, колегія суддів приходить до висновку про правовірність перебування позивача у спірний період на спеціальному режимі оподаткування.

Перевіряючи правомірність виключення ТОВ «Морівськ» з суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з тим, що позивачем у періоді з 17.08.2011 по 30.06.2013 договори оренди земельних ділянок, які ТОВ «Морівськ» були укладені з громадянами-власниками державних актів на право приватної власності на землю, не мали відповідної державної реєстрації в Держкомземі, а продукція, що вироблялась ТОВ «Морівськ», вирощувалась на землях, позивач не міг бути суб'єктом спеціального режиму оподаткуання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.209.12 ст.209 ПК України, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

Кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

При цьому законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Така особа лише повинна підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Обов'язок здійснення державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою визначає земельне законодавство.

Виходячи з цього, порушення земельного законодавства не може впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва та мати наслідком застосування до платника податків заходів відповідальності, передбачених Податковим кодексом.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Оскільки позивачем дотримано вимог вказаного критерію, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 07.04.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.