Ухвала суду № 38081161, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/9991/77373/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року по справі № 2а/0570/6647/2012 за позовом Приватного підприємства «Магнит» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Магнит» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Магнит», за наслідками якої складений акт перевірки від 11 травня 2012 року № 692/15-2/25601054 та скасовано висновки акту документальної невиїзної перевірки від 11 травня 2012 року № 692/15-2/25601054 в частині завищення Приватним підприємством «Магнит» податкових зобов'язань у липні, серпні, вересні 2011 року на суму 391391 грн. та завищення суми податкового кредиту у липні, серпні, вересні 2011 року у розмірі 447265,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 квітня 2012 року відповідачем надіслано запит за № 3213/10/15-2 до позивача щодо надання протягом 10 днів інформації та копії документів про фінансово - господарську діяльність підприємства з Товариством з обмеженою відповідальністю « 7 Небо» за липень 2011 року у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань).

19 квітня 2012 року позивачем надана відповідь за № 19/04-01 щодо неможливості надання документів по взаємовідносинам з ТОВ « 7 Небо», оскільки оригінали документів були надані слідчому податкової міліції 20 січня 2012 року, на підтвердження чого додані копії запиту слідчого та відповіді підприємства, з яких вбачається, що 17 січня 2012 року слідчим по ОВС слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області запитом за № 041327/10/09-013 були витребувані у позивача оригінали договорів, податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ « 7 Небо» за період з 1 липня по 1 серпня 2011 року у зв'язку із знаходженням кримінальної справи № 04-1-327 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

11 травня 2012 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка даних бухгалтерських та інших документів позивача з метою документальної підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ « 7 Небо» за період липень-вересень 2011 року, за наслідками якої був складений акт від 11 травня 2012 року №692//15-2/25601054.

За висновками даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з контрагентами - постачальниками (ТОВ «7 Небо») та контрагентами - покупцями товарів; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 185-203 розділу 5 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено податкові зобов'язання у липні-вересні 2011 року на суму 393391,00 грн., та завищено суму податкового кредиту за липень-вересень 2011 року на суму 447265,00 грн. За наслідками даної перевірки податкових повідомлень-рішень відповідачем не було прийнято.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, податковий орган при проведенні перевірки керувався приписами Податкового кодексу України, які встановлюються порядок проведення зустрічних звірок та наслідками такої звірки мав скласти довідку. Разом з тим, податковий орган фактично здійснив документальну невиїзну перевірку, за наслідками якої склав спірний акт перевірки.

Що стосується правомірності проведення документальної невиїзної перевірки, то слід зауважити, що відповідно до приписів ст. 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, і за умови направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

Отже, дані норми надають податковому органу право на проведення документальної невиїзної перевірки платника податків за умови складення відповідного наказу керівником органу державної податкової служби про проведення такої перевірки, та надіслання даного наказу на адресу платника податків разом з повідомленням про дату початку та місце її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ на перевірку не видавався. Також, відповідачем порушено процедуру та порядок проведення перевірки, в тому числі порядок отримання первинних документів, на підставі яких встановлюються певні факти. Крім того, платник податку взагалі не знав про початок такої перевірки, оскільки відповідачем фактично проводилась невиїзна позапланова перевірка. А відтак позивач був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у інший передбачений законом спосіб, у тому числі шляхом недопуску до такої перевірки.

З таких підстав, суди правильно зазначили про неправомірність проведення перевірки.

Колегія суддів також зауважує, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Разом з тим, у даному випадку, судами встановлено, що відповідні висновки акту перевірки мають безпосередні правові наслідки для позивача, порушують його права та інтереси та не можуть бути захищені в інший спосіб, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ ПМ ДПА в Донецькій області знаходиться кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку з чим у позивача витребувані всі первинні документи за липень 2011 року, та використано спірний акт у якості доказу, що має безпосередній вплив на охоронювані права та інтереси позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року по справі №2а/0570/6647/2012 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.