Рішення № 38078317, 03.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р.Справа № 922/2798/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до ФОП ОСОБА_1, м. Ізюм про стягнення 31051,56 грн. за участю представників:

позивача - Жегулін Ю.М. за довіреністю № 2946-О від 13.09.2012 р.

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю № 971 від 02.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 01.03.2011 р. в розмірі 31051,56 грн., з яких: 21889,91 грн. заборгованість за кредитом; 5924,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1856,72 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1380,06 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2013 р. в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України у справі від 05.02.2014 р. касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була задоволена частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 р. у справі № 922/2798/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Вищий господарський суд України вказував, що під час нового розгляду справи господарському суду необхідно встановити саме якими первинними документами підтверджується факт надання позивачем відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір, період користування, момент часткового повернення, та при визначенні суми заборгованості за кредитом врахувати та надати правову оцінку випискам по рахунку, меморіальним ордерам, платіжним дорученням і розрахунку пені (т. 1 арк. 75-111).

Ухвалою суду від 24.02.2014 р. справа була прийнята судом до розгляду та призначена до розгляду у судовому засіданні на "24" березня 2014 р. о 12:40.

Ухвалою суду по справі від 24.03.2014 р. було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувані у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" наступні докази:

- Положення про кредитний комітет ПАТ КБ "ПриватБанк";

- Положення про кредитування у ПАТ КБ "ПриватБанк";

- Рішення кредитного комітету про надання кредиту відповідачеві;

- Кредитну справу відповідача;

- Докази використання ("зняття") саме кредитних коштів з карткового рахунку відповідачем.

Розгляд справи відкладено на "01" квітня 2014 р. о 16:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 01.04.2014 р., через канцелярію господарського суду 01.04.2014 р. за вх. № Д192/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 01.04.2014 р. за вх. № 11047, надав письмові пояснення в яких вказував, що витребувані докази у банку відсутні. Дані письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 01.04.2014 р. за вх. № 11039 та вх. № 11048, надав тотожні повторні клопотання про витребування доказів, які судом долучені до матеріалів справи. В задоволенні даних клопотань представника відповідача господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки представником позивача у судовому засіданні було зазначено, що вказані у клопотаннях докази у банку відсутні.

У судовому засіданні призначеному на 01.04.2014 р. о 16:40 була оголошена перерва до 03.04.2014 р. о 11:30.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.04.2014 р. за вх. № Д 197/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 03.04.2014 р. за вх. № 11276, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 03.04.2014 р. за вх. № 11362, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. В даних поясненнях представник позивача вказував, що 13.04.2011 р. відповідач перерахував зі свого рахунку НОМЕР_2 відкритому в ПАТ "ВТБ" 10000,00 грн. на рахунок НОМЕР_3 відкритому в ПАТ КБ "ПриватБанк". При цьому призначення платежу визначав сам відповідач, здійснюючи платіж через ПАТ "ВТБ".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.03.2011 р. ФОП ОСОБА_1 підписав з ПАТ КБ "Приватбанк" Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки, в зв'язку з чим Банком йому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3.

Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Таким чином, ПАТ "КБ "Приватбанк" зазначає, що згідно Заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, виданої ФОП ОСОБА_1 19.04.2013 р. № 08.7.0.0.0/130419154829, з 02.03.2011 р. розмір ліміту складав - 10 000, 00 грн., з 24.01.2012 р. - 22 000, 00 грн.

ПАТ "КБ "Приватбанк" 04.04.2013 р. звернувся до ФОП ОСОБА_1 з претензією за вих. №10301НАG9S04F, в якій повідомив про наявність заборгованості перед позивачем та проханням негайно погасити прострочену заборгованість. Вказана претензія залишилась без відповіді.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ "КБ "Приватбанк" посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 прострочив виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.03.2011, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 31 051, 56 грн., з яких: 21 889, 91 грн. - сума заборгованості за кредитом, 5 924, 87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 856, 72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 380, 06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст. 633 Цивільного кодексу України України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України у постанові по справі від 05.02.2014 р. зазначав про те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правової природи договору, укладеного між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1 шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Під час нового розгляду справи господарським судом Харківської області на виконання вимог Вищого господарського суду України було витребувано від позивача ретельний розрахунок суми заборгованості за кредитом; первинні документи, які підтверджується факт надання позивачем відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір, період користування, момент часткового повернення; виписку по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 01.03.2011 р. по 17.04.2013 р. та інші документи.

Представником позивача під час нового розгляду справи до суду були надані письмові пояснення (вх. № 9655 від 24.03.2014 р.) з випискою по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 01.03.2011 р. по 17.04.2013 р., платіжні документи по рахунку та розрахунок заборгованості станом на 17.04.2013 р.

При цьому в наданих до суду письмових поясненнях представник позивача зазначав, що відповідно до укладеного договору 01.03.2011 р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн. на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів. Вперше відповідач скористався кредитними коштами 29.03.2011 р. шляхом перерахування 10000,00 грн. на свій рахунок НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "ВТБ БАНК" (на момент здійснення платежу на рахунку НОМЕР_3 знаходилось 17,00 грн. власних коштів відповідача, відповідно сальдо кредиту становило 9983,00 грн.; відповідно до п. 3.18.4.4. Умов було нараховано винагороду в розмірі 0,9% від суми встановленого ліміту - 89,85 грн.; за період користування кредитом нараховано 0.10 грн. відсотків за користування). Зазначений ліміт було погашено в повному обсязі двома платежами: від 13.04.2011 р. в сумі 10000,00 грн. та від 28.04.2011 р. в сумі 72,95 грн. В подальшому відповідач користувався кредитним лімітом та погашав його.

Разом з цим, суд дійшов до висновку, що дані обставини щодо перерахування 10000,00 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 14 від 13.04.2011 р. на суму 10000,00 грн. (т. 1 арк. 83).

Крім того, судом було досліджено виписку банку по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 01.03.2011 р. по 17.04.2013 р. відповідно до якої у відповідача рахується заборгованість за договором у розмірі 21889,91 грн. При цьому, суд зазначає, що позивачем до виписці були додані відповідні платіжні документи по рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 в підтвердження суми заборгованості у розмірі 21889,91 грн.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що посилання представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не можуть бути прийняти судом до уваги.

Крім того, суд зазначає, що в підтвердження сум, заявлених до стягнення по справі, позивачем був наданий до суду відповідний розрахунок, який відповідачем не був оскаржений (відповідачем не був наданий до суду відповідний контррозрахунок).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 21889,91 грн. заборгованості за кредитом, 5924,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1380,06 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 3.18.5.1 Умов - При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами. Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1856,72 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням вищезазначеного господарський суд прийшов до висновку, що сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області у розмірі 1720,50 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду у розмірі 861,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 627, 628, 629, 633, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1067 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором № б/н від 01.03.2011 р. в розмірі 31051,56 грн. (21889,91 грн. - заборгованість за кредитом, 5924,87 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1856,72 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1380,06 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом); 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області та 861,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук