Постанова № 38076028, 03.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р.Справа № 916/2625/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - М.Ю. Бондар,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: О.І. Любошець,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2014р.

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди"

на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р.

у справі № 916/2625/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди"

про розірвання договору оренди та стягнення 109 754,44грн.,

в судовому засіданні оголошувалась на підставі ст.77 ГПК України перерва до 03.04.2014р.,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові бізнес погляди" про розірвання з 02.07.2013р. укладеного між сторонами договору оренди від 26.01.2012р. та стягнення 109 754,44грн. передплати за вказаним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди від 26.01.2012р. йому передано в оренду приміщення у торговельній галереї, яка є частиною торговельного центру, виключно для ведення роздрібної торговельної діяльності взуттям та аксесуарами у магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1". Умовами договору передбачено внесення орендарем таких платежів: орендної плати, плати за операційні послуги, внеску на рекламу, вартості комунальних послуг та гарантійного платежу, що складає трьохмісячний розмір орендної плати, плати за операційні послуги та внеску на рекламу. Позивач, користуючись передбаченим пунктом 23.7. договору правом на розірвання договору за умови направлення відповідного повідомлення у письмовій формі за 15 календарних днів до його розірвання, звернувся до відповідача з листом з повідомленням про розірвання договору з 01.09.2013р. та зарахуванням суми трьохмісячного гарантійного платежу в рахунок грошових зобов'язань орендаря за червень - серпень 2013р., вважаючи зазначений платіж передплатою за договором. У зв'язку з відмовою відповідача зарахувати суму гарантійного платежу в рахунок грошових зобов'язань позивача за червень - серпень 2013р., припиненням відповідачем електропостачання, блокуванням доступу до орендованого позивачем приміщення, а також достроковим розірванням із власником свідоцтва на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" ліцензійного договору з 02.07.2013р., позивач звернувся з даним позовом про розірвання укладеного між сторонами договору оренди приміщення з 02.07.2013р. на підставі статей 651, 652 Цивільного кодексу України і стягнення передплати платежів за договором за вирахуванням суми платежів, належних до сплати орендарем за червень та перші два дні липня 2013р. Одночасно позивачем зазначено, що договір оренди не набув чинності у зв'язку з непроведенням реєстрації договору.

В процесі розгляду справи позивач звернувся з клопотанням про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 9 588,92грн. (вх.№36534/13 від 29.11.2013р).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. позов задоволено в частині стягнення з відповідача 72 048,59грн. передплати , в іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 72 048,59грн. суд зазначив, що з врахуванням встановлення судом заборгованості позивача перед відповідачем по орендній платі, операційним послугам, внескам на рекламу, електроенергію та кондиціонування за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. у сумі 34 748,66 грн., з врахуванням часткової оплати в розмірі 11081,08грн., заборгованість по орендній платі, операційним послугам, внескам на рекламу, електроенергію та кондиціонування в період з 01.07.2013р. по 02.07.2013р. складає 72 048,59 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про розірвання договору, суд виходив з того, що оскільки з 02.07.2013р. орендар був фактично позбавлений права користуватись орендованим приміщенням,і, відповідно, орендоване приміщення було повернуто на користь орендодавця (відповідача) та отримано ним без зауважень, що останнім не заперечується, дія договору оренди від 26.01.2012р. припинена саме з 03.07.2013р.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2014р., прийнятим в порядку пункту 1 частини 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України, стягнуто з відповідача 6 295,12грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Не погодившись з рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2014р., ФОП ОСОБА_3 і ТОВ "Нові бізнес погляди" звернулися із апеляційними скаргами.

В своїй апеляційній скарзі позивач просив рішення суду в частині стягнення 72 048,59грн. змінити, стягнувши з відповідача 109 754,44грн.; в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання з 02.07.2013р. укладеного між сторонами договору оренди від 26.01.2012р. - рішення скасувати та задовольнити позов в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено помилку в розрахунках, оскільки апелянт свою заборгованість перед відповідачем за період з 01.06.2013р. по 02.07.2013р. включно не заперечує та вже врахував її при визначенні розміру позовних вимог саме у сумі 109 754,44грн. Також судом у рішенні не надано оцінки факту відсутності реєстрації договору та впливу цього факту на набуття ним чинності.

Відповідач у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк дії оренди не закінчився, а підстави для його припинення були відсутні, тоді як суд дійшов помилкового висновку про припинення терміну дії договору з 03.07.2013р. Також скаржник зазначив, що суд, встановивши заборгованість саме позивача перед відповідачем у розмірі 72 048,59грн., необґрунтовано стягнув її з відповідача. Поряд з цим, оскільки договір не був припинений, а орендовані приміщення так і залишились у розпорядженні позивача, підстави для задоволення позову в частині повернення гарантійного внеску відсутні. Крім того, договором чітко визначено правову природу гарантійного платежу як способу забезпечення зобов'язань за договором, який повертається орендодавцем за одночасної наявності передбачених у пункті 13.3. таких умов: закінчення строку договору оренди або припинення дії договору оренди; повернення орендованих приміщень орендодавцю; розгляд можливих зустрічних вимог до орендаря.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач у відзиві на вказану апеляційну скаргу (вх.№736/14/Д2 від 11.03.2014р.) зазначив, що відповідач не має зобов'язання з повернення гарантійного платежу, а навпаки, позивач має зобов'язання зі сплати платежів за договором та з поповнення гарантійного платежу до відповідної суми, оскільки у зв'язку з неприпиненням договору оренди відсутні підстави для повернення гарантійного платежу. Стосовно доводів позивача про нечинність укладеного між сторонами договору оренди відповідач вказав на те, що сторони своїми діями підтвердили дійсність договору оренди та прийняття його до виконання обома сторонами. Крім того, в силу приписів статті 794 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягає не сам договір, а право користування орендованим майном за договором, укладеним на строк більше трьох років. Натомість термін дії спірного договору складає 35 місяців від дати підписання акту приймання-передачі, тобто менше трьох років, у зв'язку з чим право оренди за цим договором не підлягає обов'язковій державній реєстрації.

13.03.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Нові бізнес погляди" на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката, яку ухвалою апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. прийнято до провадження і призначено до сумісного розгляду із апеляційними скаргами ФОП ОСОБА_3 і ТОВ "Нові бізнес погляди" на рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. Відповідач просив скасувати додаткове рішення з підстав того, що воно було прийнято за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про проведення судового засідання після винесення основного рішення, а також з посиланням на те, що відповідні вимоги позивачем не заявлялися та не надавалися жодні докази понесення ним вказаних витрат.

У поясненнях до апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. (вх.№737/14/Д1 від 13.03.2014р.) відповідачем додатково зазначено, що заявлені витрати позивача по сплаті послуг адвоката є необґрунтованими та недоведеними, оскільки при розрахунку гонорару адвоката застосовано Закон України від 20.12.2011р. №4191-VI, який не охоплює ведення господарських справ, а також відсутні докази витрат саме тієї кількості часу, яка зазначена в розрахунку позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

26.01.2012р. між ТОВ "Нові бізнес погляди" (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) укладено договір оренди, згідно умов пункту 1.1. якого орендодавець передає орендарю у користування за плату на певний строк, а орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані приміщення для здійснення роздрібної торгівлі на умовах цього договору, включно з додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с.19-37).

Відповідно до пункту 1.2. договору площа (площі), позначені жовтим кольором на плані орендованих приміщень у додатку 1 до цього договору, є торговельною площею в межах Торговельної галереї. Об'єктом оренди є приміщення №G10 площею 133,2кв.м.

Із змісту пункту 2.1. договору вбачається, що орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торговельної діяльності взуттям та аксесуарами у магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сторони погоджують фіксований строк оренди у 35 місяців, який починається з дати підписання акту приймання-передачі орендованих приміщень.

У відповідності до пункту 4.4. договору після передачі орендарю орендованих приміщень у присутності орендодавця та орендаря укладається акт приймання-передачі, який підписують обидві сторони, із зазначенням усіх дефектів (недоліків), які орендар виявив у орендованих приміщеннях та будь-якої іншої інформації, яку сторони вважають необхідною відобразити в акті приймання передачі. Примірний акт приймання-передачі подається в додатку №2 до цього договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено розмір орендної плати, яка у відповідності до пункту 5.2. договору сплачується авансовим платежем щомісяця відповідно до рахунку і інструкцій орендодавця. При цьому додатковими угодами від 20.09.2012р., 30.11.2012р., 22.04.2013р. розмір орендної плати неодноразово змінювався (т.1 а.с. 73-74, 75-76, 77-78).

Крім орендної плати орендар сплачує плату за експлуатаційні послуги у гривневому еквіваленті 4,5 євро з 1 кв.м. на місяць, без урахування ПДВ (далі - "Операційні послуги"), що становить пропорційну частку від усіх витрат на утримання площ загального користування і спільних площ торговельного центру та усього нерухомого майна торговельного центру (пункт 6.1. договору).

Згідно приписів пункту 7.1. договору орендар зобов'язаний сплатити внесок на рекламу (маркетинг) у розмірі гривневого еквіваленту 1,5 євро/кв.м./на місяць (без урахування) ПДВ) (далі - "Внесок на рекламу").

Пунктом 8.1. договору передбачено, що на додаток до плати за операційні послуги орендар сплачує вартість комунальних послуг, що споживаються в орендованих приміщеннях, таких як опалення/кондиціювання, плата за телефонний зв'язок, користування Інтернетом, електроенергія, водопостачання, опалення, (далі - "Комунальні послуги").

Згідно із пунктом 10.1 договору всі платежі за цим договором здійснюються у гривнях та розраховуються відповідно до найвищого міжбанківського курсу гривні до євро за комерційний день, попередній до дня виставлення відповідного рахунку.

Відповідно до пункту 13.1. договору як забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором орендар повинен сплатити орендодавцю суму, що дорівнює розміру за 3 місяці кожного виду з наступних платежів: орендної плати, операційні послуги та внеску на рекламу (з урахуванням ПДВ) (далі - "Гарантійний платіж").

Положеннями пункту 24.3. договору врегульовано, що незважаючи на здійснення орендодавцем права на припинення дії цього договору в разі виникнення випадку невиконання зобов'язань орендодавець має право утримати як договірну штрафну санкцію орендну плату, сплачену авансом, отриману суму гарантії та/або гарантійного платежу та будь-які суми, сплачені орендодавцю орендарем згідно з договором.

За актом приймання-передачі від 28.04.2012р. орендодавцем передано орендарю приміщення, що є об'єктом оренди (т.1 а.с.69-70).

26.04.2013р. відповідачем отримано від позивача лист про дострокове розірвання з 01.09.2013р. договору оренди від 26.01.2012р. на підставі пункту 23.7. цього договору, відповідно до якого кожна сторона договору має право припинити його дію виключно за умови направлення відповідного повідомлення у письмовій формі за 15 календарних днів до його розірвання, з посиланням на те, що з 01.09.2013р. планується припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 та, відповідно, втрата ним права на ведення діяльності, передбаченої пунктом 2.1. договору. Одночасно позивач просив зарахувати суму трьохмісячного гарантійного платежу, сплаченого квитанцією від 06.02.2012р. №229-12516 у сумі 155 682,40грн., в рахунок грошових зобов'язань орендаря за червень - серпень 2013р., вважаючи зазначений платіж передплатою за договором (т.1 а.с.81, 82).

Листом від 31.05.2013р. за вих.№310513/1 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача з підстав того, що у орендаря відсутні правові підстави для дострокового розірвання договору через відсутність доказів реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, а також того, що гарантійний платіж як договірний спосіб забезпечення зобов'язань не може бути зарахованим в рахунок грошових зобов'язань орендаря (т.1 а.с.83-85).

В обґрунтування позовних вимог про розірвання договору оренди від 26.01.2012р. позивач зазначив наступне. 02.07.2013р. відповідачем направлено позивачу письмове повідомлення про припинення електропостачання на підставі пункту 24.5. договору з посиланням на невиконання останнім зобов'язань з оплати операційних послуг та орендної плати за червень 2013р. (т.1 а.с.86). Цього ж дня електропостачання було припинено, у зв'язку з чим складено відповідний акт (т.1 а.с.87). Крім того, орендодавець своїми діями перекрив доступ до орендованого приміщення позивачу та його працівникам шляхом розміщення співробітників охорони відповідача на вході в орендоване приміщення. Оскільки приміщення магазину не має джерел природного світла та діяльність орендаря фактично була блокована орендодавцем, орендар значною мірою позбавився того, на що він розраховував при встановленні правовідносин з орендодавцем. Це стало підставою для дострокового розірвання договору із власником свідоцтва на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 02.07.2013р. Втративши право на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" орендар, тим самим, втратив і право роздрібної торговельної діяльності взуттям та аксесуарами в магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Як зазначено вище по тексту цієї постанови, пунктом 2.1. договору передбачено, що орендовані приміщення передаються в оренду виключно для ведення роздрібної торговельної діяльності взуттям та аксесуарами у магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З метою ведення такої діяльності 01.03.2012р. між ФОП ОСОБА_4 (ліцензіром) та ФОП ОСОБА_3 (ліцензіатом) укладено ліцензійний договір №1, відповідно до умов якого ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка засвідчена свідоцтвом України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при виробництві та (або) розповсюдженні взуття, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Зображення знака виконане у відповідності до свідоцтва, копія якого міститься в додатку до цього договору (т.1 а.с.91-94, 95).

Додатковою угодою від 02.07.2013р. №1 до ліцензійного договору від 01.03.2012р. №1 сторонами достроково розірвано вказаний ліцензійний договір з 02.07.2013р. (т.1 а.с97).

У відповідності до підпункту іі) пункту 23.4. договору оренди від 26.01.2012р. орендар має право розірвати цей договір, якщо орендар втратив право на ведення діяльності, перелік якої викладено у пункті 2.1.

У зв'язку з відмовою відповідача достроково розірвати укладений між сторонами договір оренди від 26.01.2014р., позивач звернувся до господарського суду про розірвання договору в судовому порядку.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. При цьому у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що умовами договору оренди передбачено надання орендарю в строкове платне користування об'єкта оренди виключно для ведення роздрібної торговельної діяльності взуттям та аксесуарами у магазині під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", позивач, втративши право на використання цієї торговельної марки, тим самим втратив і право користування орендованим приміщенням, що є підставою для розірвання договору оренди в силу положень підпункту іі) пункту 23.4. договору оренди від 26.01.2012р.

З урахуванням викладеного апеляційна інстанція дійшла висновку про задоволення вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди з 02.07.2013р. на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Висновок місцевого господарського суду про припинення договору у зв'язку з тим, що 02.07.2013р. орендар був фактично позбавлений права користуватись орендованим приміщенням та орендоване приміщення повернуто на користь орендодавця (відповідача) і отримано ним без зауважень, що останнім не заперечується, спростовується вищенаведеним. До того ж, факт непогодження із актом приймання-передачі від 02.07.2013р., складеним позивачем в односторонньому порядку, підкреслювався відповідачем в ході розгляду справи у суді першої інстанції.

Твердження позивача відносно того, що спірний договір не набув чинності у зв'язку з непроведенням його реєстрації, як встановлено пунктом 30.7. договору, не заслуговує на увагу, оскільки сторони, визначивши всі істотні умови договору найму, передбачені статтями 759, 760, 762, 763 Цивільного кодексу України, прийняли його до виконання, про що свідчать матеріали справи. Разом з тим, в силу приписів статті 794 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягає не сам договір найму, а право користування орендованим майном за договором, укладеним на строк більше трьох років. Натомість термін дії спірного договору складає 35 місяців від дати підписання акту приймання-передачі, тобто менше трьох років, у зв'язку з чим право оренди за цим договором не підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Стосовно іншої позовної вимоги про стягнення 109 754,44грн. передплати за спірним договором апеляційна інстанція зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 13.1. договору оренди як забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором орендар повинен сплатити орендодавцю суму, що дорівнює розміру за 3 місяці кожного виду з наступних платежів: орендної плати, операційні послуги та внеску на рекламу (з урахуванням ПДВ) ("Гарантійний платіж"). Гарантійний платіж сплачується протягом 7 (семи) календарних днів після підписання цього договору. Гарантійний платіж вважається "гарантійним платежем" у відповідності з розділом 2 статті 546 Цивільного кодексу України та означає форму забезпечення, передбаченого на договірній основі сторонами у цьому договорі. Орендодавець має право направляти рахунки за гарантійним платежем до орендаря після підписання цього договору.

У будь-який момент протягом строку оренди орендодавець, не направляючи повідомлення орендарю, має право безпосередньо одержати кошти за гарантійним платежем у будь-якій сумі, яка належить до сплати і не сплачена орендарем, включно із збитками та потенційними вимогами, зобов'язання за якими можуть у нього виникнути. Орендар повинен поповнювати суму гарантійного платежу/збільшувати таку суму до суми, вказаної у пункті 13.1., протягом 5 робочих днів після одержання відповідної вимоги від орендодавця (пункт 13.2. договору).

При цьому повернення гарантійного платежу, згідно із пунктом 13.3. договору, здійснюється протягом 30 днів після закінчення строку оренди або припинення дії договору, за умови, що орендовані приміщення були повернуті орендарем орендодавцю згідно з положеннями цього договору та після розгляду можливих зустрічних вимог орендодавця.

Таким чином, договір чітко визначає правову природу гарантійного платежу, встановлюючи, що він є способом забезпечення зобов'язань, передбаченим домовленістю сторін. Водночас встановлений частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України перелік видів забезпечення зобов'язання не є вичерпним, а частиною 2 цієї статті прямо передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Тому доводи позивача про те, що гарантійний платіж є передплатою за договором, а не договірним видом забезпечення виконання зобов'язання, є безпідставними, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 109 754,44грн. слід відмовити. Натомість позивач не позбавлений права на повернення суми гарантійного платежу за умови дотримання умов, визначених пунктом 13.3. договору.

Вищевикладене не враховано господарським судом Одеської області при прийнятті рішення від 03.02.2014р., а тому в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 26.01.2012р. та в частині стягнення з відповідача 72 048,59грн. передплати рішення суду підлягає скасуванню.

Якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Оскільки додаткове рішення є засобом доповнення змісту рішення суду, то чинним процесуальним законодавством не передбачено його постановлення у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Позивач, звертаючись із заявою про стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката, надав договір про надання правової допомоги від 20.08.2013р., квитанцію до прибуткового касового ордера від 13.11.2013р. у сумі 9 588,52грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення Одеської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.05.2007р. №12/133 ОСОБА_1 Також в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність від 02.04.2013р., відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважив адвоката ОСОБА_1 бути його представником в судових органах України будь-якої ланки.

Обґрунтовуючи розмір стягнення судових витрат з оплати послуг адвоката позивач послався на умови договору про надання правової допомоги, відповідно до яких розмір гонорару за одну годину надання будь-яких видів правової допомоги за цим договором буде дорівнювати граничному розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, встановленому на час надання відповідного виду допомоги Законом України від 20.12.2011р. №4191-VI. При визначенні кількості часу, який повинен витрачатися адвокатом на надання тих або інших видів допомоги, сторони керуються Нормами часу на виконання робіт працівниками юридичних служб, що наведені в Розділі 1 Нормативної частини Міжгалузевих норм чисельності працівників юридичної служби, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004р. №108. При цьому заявником наведено відповідний розрахунок.

За таких обставин судова колегія дійшла до висновку, що витрати на послуги адвоката доведені та підтверджені матеріалами справи та з огляду на приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 4 794,26грн., у зв'язку з чим додаткове рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. про стягнення з відповідача 6 295,12грн. витрат з оплати послуг адвоката слід змінити.

З урахуванням викладеного та

керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

1. Апеляційні скарги задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2014 р. у справі №916/2625/13 скасувати, позов задовольнити частково.

3. Розірвати з 02.07.2013 р. договір оренди, укладений 26.01.12р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Нові бізнес погляди".

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Додаткове рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. у справі №916/2625/13 змінити, стягнути з ТОВ "Нові бізнес погляди" на користь ФОП ОСОБА_3 4794,48 грн.- витрат по сплаті послуг адвоката.

6. Стягнути з ТОВ "Нові бізнес погляди" на користь ФОП ОСОБА_3 1147 грн. судового збору і за апеляційний перегляд справи- 609 грн. судового збору.

7. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Нові бізнес погляди" судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 1242,69 грн.

8. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 07.04.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко