Рішення № 38075814, 07.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2014 р. Справа № 903/81/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"

про стягнення 2255638,85грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ткачук А.А. довір №2085 від 01.07.2013р.

Суть спору: ПАТ "НАК"Нафтогаз України" в позовній заяві, яка надійшла до господарського суду Волинської області 03.02.2014р., просить стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" 2255638,85грн., в тому числі: 2014510грн. заборгованості, яка виникла в результаті неповної оплати відповідачем поставленого по договору купівлі-продажу від 30.09.2011р. №14/2333/11 імпортованого природного газу, 138188,90 грн. пені, 8076,42 грн. інфляційних втрат та 94863,53грн - 3% річних, нарахованих в зв'язку з простроченням строків оплати платежів, передбачених п.6.1 договору.

За клопотаннями сторін розгляд справи двічі відкладався (ухвали суду від 18.02.2014р. та 12.03.2014р.), двічі суд зобов'язував сторони провести взаємозвірку розрахунків, так як відповідач у відзиві вказував на часткову сплату ним боргу в сумі 630 000 грн. та зазначав про те, що позивачем невірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

31.03.2014р. представником позивача Демчуком О.В. (довір. №14-17 від 18.01.2013р.) через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача із-за неможливої явки в судове засідання 01.04.2014р., в якому просить позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач подав в судове засідання акт звірки розрахунків від 26.03.2014р., підписаний головним бухгалтером позивача, згідно якого борг ПТМ "Ковельтепло" по договору №14/2333/11 станом на 26.03.2014р. становить 1 384 510 грн.

Крім того, відповідачем також заявлено клопотання про зменшення судом заявленої до стягнення пені до 10% з посиланням на наступне:

- газ за вказаним договором постачався і використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням та релігійними організаціями;

- заборгованість за договором виникла у зв'язку з невідшкодованою з бюджету різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, яка утворилась внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органом місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність вини позивача в несвоєчасному проведенні розрахунків за газ.;

- розмір заявленої до стягнення пені в сумі 138 188,90грн. для комунального підприємства є дуже значним;

- відповідач просить суд врахувати також факт сплати вартості газу, крім різниці в тарифах, а також проплату власними коштами в сумі 630 000 грн. після заявлення позову.

Відповідачем також надано суду здійснений ним розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума інфляційних втрат за період з 16.10.2012р. по 15.01.2013р. становить 6 770,69 грн. проти заявлених позивачем 8 076,42 грн. Як пояснила представник відповідача різниця виникла в зв'язку з тим, що позивач в своєму розрахунку невірно зазначив індекс інфляції, який існував в період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р., а саме: замість існуючого індексу інфляції у вказаному періоді - 100,2% вказав - 101,2%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд встановив наступне:

Відповідно до р.1 договору на купівлю-продаж природного газу №14/2333/11 від 30.09.2011р. позивач зобов'язався поставити ПТМ "Ковельтепло" у четвертому кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями із зазначенням обсягів поставки у п.2.1 договору.

Згідно п. 6.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за газ грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця, остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа наступного місяця.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів приймання передачі газу(а.с.18-22) позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 9 885 312,30 грн., який на момент заявлення позову відповідачем був оплачений не в повному обсязі, в зв'язку з чим борг становив 2 014 510 грн.

Вказану суму боргу відповідач визнавав у заявленому до суду клопотанні про відкладення розгляду справи від 12.02.2014р. №364 (а.с.61-62).

В клопотанні від 12.03.2014р. №836 відповідач зазначив, що згідно спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 480 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 06.03.2014р. з позивачем проведено взаєморозрахунок відповідно до постанови КМ України від 11.01.2005р. № 20 на суму 630 000 грн. за спожитий природний газ у 2012р. згідно договору № 14/2333/11 від 30.09.2011р., в зв'язку з чим сума боргу становить 1 384 510 грн., яку відповідач визнає повністю.

В підтвердження перед позивачем заборгованості в сумі 1 384 510 грн. по договору №14/2333/11 від 30.09.2011р. відповідач надав суду спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №480 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 06.03.2014р.(а.с.75-77), платіжне доручення №3 від 11.03.2014р. про перерахування позивачу 630 000 грн. та акт звірки від 26.03.2014р., підписаний позивачем.

Таким чином борг відповідача становить 1 384 510 грн., який підлягає стягненню як обгрунтований.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за період прострочення платежів нараховано 8 076,42 грн. інфляційних втрат та 94863,53 грн. 3% річних.

ПТМ "Ковельтепло" не заперечує вказаних позивачем строків прострочення та сум заборгованостей, на які нараховуються інфляційні втрати та 3% річних. Однак не погоджується із застосованим позивачем індексом інфляції в період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. - 101,2%(а.с.24), вказавши, що у вказаному періоді індекс інфляції становив 100,2%.

Судом встановлено, що в грудні 2012р. та в січні 2013р. індекс інфляції становив 100,2%, відповідно сума інфляційних втрат становитиме 6 770,69 грн. із них: 1 466,76грн. - за зобов'язаннями жовтня 2012р.; 5 042,78грн. за зобов'язаннями за листопад 2012р.(з 16.11.2012р. по 15.12.2012р.) та 261,15 грн. за листопад 2012р. за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р.

Суму нарахованих позивачем 3% річних - 94 863,53 грн. відповідач не оскаржує, а тому суд бере до уваги розрахунок позивача.

Таким чином крім встановленого боргу до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 6 770,69грн. та 3% річних в сумі 94 863,53грн.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору.

Згідно ст.ст. 610, 611 вказаного кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача пеня в сумі 138 188,90грн. розрахована за період прострочення з 14.01.2013р. по 15.07.2013р. із врахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Нараховану позивачем пеню відповідач просить зменшити до 10 % з наведених в описовій частині рішення підстав.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідач є комунальним підприємством. За договором поставки природного газу, укладеним між позивачем і відповідачем, природний газ поставлявся для виробництва теплової енергії для населення та релігійних організацій міста Ковеля.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Виникненню боргу у відповідача перед позивачем сприяло те, що фактична вартість теплової енергії не відповідає тарифам, що затверджені органом місцевого самоврядування.

Враховуючи, що сума основного боргу підлягає погашенню за рахунок різниці в тарифах на теплову енергію, що підтверджується витягом з протоколу №2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливо - енергетичного комплексу області від 24.04.2013р. та копією листа Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва від 20.03.2014р. № 595/423 з додатком №1, а також те, що підприємством ПТМ "Ковельтепло" згідно платіжного доручення №3 від 11.03.2014р. частково проплачено заборгованість за спожитий природний газ згідно договору №14/2333/11 від 30.09.2011р. в сумі 630 000 грн., суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 20% і стягнути її в сумі 27638 грн.

Із врахуванням вищевикладеного суд стягує з відповідача 1 384 510 грн. боргу, 94 863,53 грн. - 3 % річних, 6 770,69 грн. - інфляційних втрат, 27638 грн. пені, всього 1 513 782,10 грн.

Судові витрати по справі в сумі 45 112,78 грн. суд покладає на відповідача, оскільки спір до суду доведено з вини останнього, часткове погашення боргу мало місце після заявлення позову, а зменшення судом розміру пені не тягне за собою зменшення судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.526, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задоволити частково в сумі 1 513 782,10 грн.

2.Стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 513 782,10 грн., в тому числі: 1 384 510 грн. боргу, 94 863,53 грн. - 3 % річних, 6 770,69 грн. - інфляційних втрат, 27638 грн. пені, а також витрати по судовому збору в сумі 45 112,78 грн.

3.В частині стягнення боргу в сумі 630 000грн. провадження у справі припинити в зв'язку зі сплатою.

4.В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

07.04.14

Суддя В. Л. Слупко