Ухвала суду № 38073347, 01.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. № 9104/105183/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Волошин М.М.

представника відповідача - Гайовича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фішер Мукачево» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

28 лютого 2011 року позивач - УАП у формі ТзОВ «Фішер-Мукачево» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - Мукачівської ОДПІ Закарпатської області, який уточнив у судовому засіданні, щодо дати винесення оскаржуваного рішення та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.02.2011 року № 0000252340/0 (про зменшення УАП ТзОВ "Фішер Мукачево" бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 92597,00 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 229,00 грн.).

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення винесено протиправно, оскільки податковий кредит по ПДВ сформовано на підставі отриманих від контрагентів ПП «Вітек Ш» та приватний підприємець ОСОБА_3, податкових накладних, після сплати вартості отриманих товарів в повному обсязі (в тому числі, суми ПДВ), товари придбані з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. Підставою для виключення суми 92597,00 грн. із податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування на цю суму є неправомірним, оскільки законом не передбачено такої підстави для зменшення бюджетного відшкодування, як невиконання своїх податкових зобов'язань контрагентом платника податку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду, прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що умовою для бюджетного відшкодування ПДВ є суми, які були сплачені до бюджету. Однак, перевіркою встановлено ненадходження до бюджету сум ПДВ по взаємовідносинах УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» з контрагентом ОСОБА_3 Відносно останнього порушено кримінальну справу № 1601609 за ч. 3 ст. 212 КК України та вироком суду засуджено за ухилення від сплати податків, у т. ч. податку на додану вартість.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

УАП у формі ТзОВ «Фішер-Мукачево» в судове засідання прибуття свого представника не забезпечило, подало клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття представника позивача не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Ухвалою, з занесенням до журналу судового засідання, від 01.04.2014 року, в порядку ст. 55 КАС України, проведено заміну відповідача - Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на її правонаступника - Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така задоволеною бути не може, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» щодо правомірності декларування сум ПДВ по операціях з контрагентами ПП "Вітек Ш" за період квітень, червень - грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року та ПП ОСОБА_3 за період квітень 2008 року та січень 2009 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2011 року за № 205/23-01/22073637 (а.с. 9-17 т. 1).

Відповідно до висновків цього акта, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 92597,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» здійснював фінансово-господарські операції з ПП «Вітек Ш» (постачальником якого був ПП ОСОБА_3) та з ПП ОСОБА_3, щодо якого порушено кримінальну справу № 1601609 за ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків). Також, ПП «Вітек Ш» реалізувало УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» половника букового більше, а ніж ним придбано його у ПП Мішко. Крім того встановлено, що за результатами вказаних вище господарських операцій сплачені у ціні придбаного товару суми ПДВ, до бюджету не поступили, що виключає можливість його відшкодування.

За наслідками розгляду акта перевірки, 18 лютого 2011 року Мукачівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 000252340/0, яке в адміністративному порядку не було оскаржене, і яким УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 92597,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - 229,00 грн. (а.с. 18 т. 1)

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що реальність спірних господарських операцій та сплата у ціні придбаного товару покупцем сум ПДВ, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність (в тому числі, кримінальну) та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку та відшкодування його з бюджету, на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Системний аналіз приписів п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.1 ст. 7 N 168/97-ВР свідчить про те, вказаний Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, оскільки порушення вимог закону контрагентами позивача повинно тягнути негативні наслідки саме для таких суб'єктів господарювання.

Так, у справі Інтерсплав проти України (п. 38 рішення) Європейський Суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Окрім того, у справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Сама по собі несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 29.10.2010 № 21-14а10 (реєстраційний номер в ЄДРСР - 13485851).

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» та ПП «Вітек Ш» (постачальником якого був ПП ОСОБА_3), а також між УАП ТОВ «Фішер Мукачево» і ПП ОСОБА_3 укладені договори на поставку лісопродукції (бук для лущення), відповідно за № 2 від 02.01.2008 року та доповненням № 1 до цього договору від 01.07.2008 року та № 6 від 11.01.2008 року (а.с. 50-52 т. 1; а.с. 177-178 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» та ПП «Вітек Ш» (постачальником якого був ПП ОСОБА_3) і ПП ОСОБА_3, а також проведення позивачем розрахунків за отримані лісоматеріали, підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме податковими накладними, прихідними ордерами, накладними, видатковими накладними, прийомо-здаточними актами (а.с. 90-250 т. 1; а.с. 1- 176, 179-184 т. 2).

Розрахунки з постачальниками лісопродукції були здійснені позивачем в безготівковій формі, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень (а.с. 53-89 т. 1; а.с. 185 т. 2).

Крім того, виписані для позивача ПП «Вітек Ш», ПП ОСОБА_3 податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав чинному на момент їх видачі законодавству. Контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ та відомості про них включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цими контрагентами.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання податкового органу на те, що ПП «Вітек-Ш» реалізувало позивачу більше половника букового, а ніж придбало його у ПП ОСОБА_3, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, тобто в даному випадку між позивачем та ПП «Вітек Ш», а не між ПП «Вітек Ш» та ПП ОСОБА_3 При цьому, податковим органом не надано жодного доказу відсутності залишків у ПП «Вітек Ш» половника букового придбаного у попередні періоди та того, що такий ним не придбавався у інших контрагентів. Натомість, як встановлено вище, у позивача наявні усі первинні документи, якими підтверджується факт придбання половника букового саме у тій кількості, у якій цю господарську операцію відображено у податковому обліку.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що заявлені до відшкодування суми ПДВ, за вказані в акті періоди: квітень 2008 року, червень - грудень 2008 року, січень - лютий 2009 року зазначені в податкових деклараціях за відповідні місяці, проведеною перевіркою не встановлено порушень при визначені податкового кредиту та підтверджено залишок від'ємного значення для формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, факт сплати податку позивачем та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується, вказані обставини підтверджені матеріалами справи. Посилання на них міститься і в акті Мукачівської ОДПІ від 16.02.2011 року за № 205/23-01/22073637 (в якому зазначено, що проведеними перевірками підтверджено правомірність відшкодування ПДВ за відповідні місяці (а.с.13-14 т.1).

Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2009 року (справа № 2а-6502/08/0770, а.с. 27-36 т.1) стягнуто з Державного бюджету України на користь УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 146023,62 грн. за період з серпня 2007 року по серпень 2008 року (рішення суду набрало законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року (а.с.44-47 т.1).

Отже, обставини щодо правомірності та правильності визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, підтвердження обсягу визначеного податку первинними документами, повна сплата ПДВ у вартості отриманих робіт за період з серпня 2007 року по серпень 2008 року - встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили та вказані обставини повторно не доводяться. Крім того, у вище зазначеній постанові Закарпатського окружного адміністративного суду (про що також зазначено в акті Мукачівської ОДПІ 16.02.2011 року за № 205/23-01/22073637) встановлено правомірність бюджетного відшкодування, яке за кожен місяць перевірялось Мукачівською ОДПІ та підтверджувалось по всіх періодах, про що видавались відповідні Довідки.

Також, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року (справа № 2а-2815/09/0770, а.с.19-26 т.1) стягнуто з Державного бюджету України на користь УАП ТзОВ «Фішер Мукачево» суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 229849,68 грн. за період з вересня 2008 року по березень 2009 року.

Судом першої інстанції вірно не взяті до уваги доводи відповідача, щодо правомірності зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ УАПІІ ТзОВ «Фішер Мукачево» в зв'язку з набранням законної сили вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 9 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_3, який був контрагентом УАП ТзОВ «Фішер Мукачево», (а.с.231-242 т.2) і якого визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212 (ухилення від сплати податків) та ч. 4 ст. 358 (підроблення документів) КК України. Оскільки відповідачем не надано доказів наявності взаємозв'язку цієї кримінальної справи з господарськими операціями за участю позивача. Як вбачається з вироку суду, підставами для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 слугували порушення законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ "Імперіал", а не УАП ТзОВ «Фішер Мукачево».

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність (в тому числі, кримінальну, що встановлено ст. 212 Кримінального кодексу України) та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття і відповідачем не надано доказів їх правомірності.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 травня 2012 року у справі № 2а-0770/662/11 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 04.04.2014 року.