Рішення № 38071649, 27.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2014 Справа № 920/138/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м.Шостка, Сумська область

про стягнення 1634090 грн. 72 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Волоховій Н.В.

Представники сторін:

від позивача: Мельник В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року

від відповідача: Шило О.В., довіреність № 335 від 03.02.2014 року

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1634090 грн. 72 коп. заборгованості за неналежне виконання умов договору № 14/2328/11 від 30.09.2011 року купівлі - продажу природного газу, з яких: 123362 грн. 69 коп. - основного боргу, 338818 грн. 29 коп. - пені, 133819 грн. 45 коп. - 3 % річних, 1000150 грн. 56 коп. - 7% штрафу, 37939 грн. 73 коп. - інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав клопотання б/н від 17.02.2014 року, в якому просить розмір пені та штрафу зменшити на 100 %, у зв'язку зі значною дебіторською заборгованістю за теплову та електричну енергію. Підприємство відповідача є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води і на даний час знаходиться в скрутному фінансовому стані.

Також відповідачем подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в частині стягнення пені та 7% штрафу.

Крім того, відповідач подав клопотання б/н від 07.03.2014 року, в якому просить відмовити позивачу в частині стягнення з відповідача 123362 грн. 69 коп. у зв'язку зі сплатою суми основного боргу. На підтвердження відповідач надав платіжне доручення № 101 від 07.03.2014 року про сплату 123362 грн. 69 коп. Відповідач подав клопотання б/н від 07.03.2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, у зв'язку з невірно здійсненим розрахунком позивачем.

Позивач подав письмові пояснення № 7-39 від 07.03.2014 року на підтвердження своєї позиції у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, заперечення відповідача вважає безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2328/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 14/2328/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Пунктами 3.3., 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу оформляється відповідним актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу відповідач зобов'язаний надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану письмову відмову. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцю з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 55500,00 тис. куб.м.

Вартість газу встановлена сторонами згідно з п.5.2 договору в редакції Додаткових угод № 1 від 11.10.2011 року та № 2 від 01.08.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив з жовтня 2011 року по грудень 2012 року, а відповідач прийняв природний газ об'ємом 13698,43 тис.куб.м. на загальну суму 17933984 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання п.2.1 договору позивач передав протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ об'ємом 13698,43 тис. куб. м. на загальну суму 17933984 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.20-26). Як зазначає позивач, відповідач лише частково сплатив борг. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань виник борг у розмірі 123362,69 грн.

11.03.2014 року відповідач надав докази оплати природного газу в сумі 123362,69 грн., зокрема платіжне доручення № 101 від 07.03.2014 року. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача 123362 грн. 69 коп. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) у разі несвоєчасної оплати поставленого природного газу, а саме відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової сватки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до сплати 338818 грн. 29 коп. - пені та 1000150 грн. 56 коп. - 7% штрафу.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені та штрафу, оскільки пеня та 7% штрафу нараховані з порушенням строків, передбачених законом, так як положеннями п.2 ст.258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). Позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання умов договору купівлі - продажу природного газу 27.01.2014 року.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, так як відповідно до приписів ст. ст. 259, 260 ЦК України, постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Представник позивача, заперечуючи проти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 7.2. договору пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем (відповідачем) вимоги продавця (позивача). Основна вимога про сплату неустойки та штрафу датована 11.11.2013 року, позивач вважає здійснені нарахування правомірними.

Абзацом 2 п. 7.2 договору, яким на думку позивача змінений термін нарахування, лише визначає строк сплати відповідачем вже нарахованої пені. Тим більше, що абз. 1 цього пункту договору передбачений обов'язок відповідача сплатити пеню та штраф у випадку порушення п.6.1 договору (порядок і строк оплати газу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ до 14.11.2012 року по поставці за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року - 14.12.2012 року, по поставці за грудень 2012 року - 14.01.2013 року. Суд прийшов до висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 15.11.2012 року по 22.01.2013 року у розмірі 156165 грн. 23 коп. минув, а також минув строк позовної давності щодо стягнення 7% штрафу, нарахований за зобов'язаннями жовтня 2012 року у розмірі 242943 грн. 20 коп. та за зобов'язаннями листопада 2012 року у розмірі 327085 грн. 87 коп.

Приймаючи до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача 156165 грн. 23 коп. - пені та 570029 грн. 07 коп. - штрафу (відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку), суд вважає, позовні вимоги позивача в цій частині такими, що заявлені поза межами строку позовної давності і тому відмовляє у їх задоволені.

Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, посилаючись на наявність значної дебіторської заборгованості за теплову та електричну енергію, зокрема зазначає, що ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води. У складі споживачів теплової енергії населення складає 82%, бюджетні організації 15%, а госпрозрахункові підприємства складають 3%. Штрафні санкції нараховані до сплати відповідачу є значно великими і можуть стати для підприємства відповідача причиною погіршення його діяльності із-за відсутності коштів та погіршення послуг теплопостачання.

Також, як зазначив представник відповідача, підприємство в період опалювального сезону перебуває в скрутному матеріальному становищі, тому стягнення додаткових коштів з останнього призведе до того, що підприємство не матиме можливості виконувати прямі функції з надання послуг централізованого опалення.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, у відповідності до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем становив 1338968 грн. 85 коп., в той час як розмір простроченої заборгованості за природний газ на час звернення позивача з позовом становив 123362 грн. 69 коп., (тобто 0,7% від вартості передбаченого за договором купівлі - продажу газу), що є значно великим і не співрозмірним. Під час розгляду справи відповідачем сума основного боргу сплачена в повному обсязі. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд виходить з інтересів обох сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, а також невідповідності розміру стягуваної неустойки розміру основного зобов'язання.

Суд, враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, а також те, що сума основного боргу на час прийняття рішення відповідачем сплачена в повному обсязі, тому суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та штрафу на 95%.

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 9132 грн. 65 коп. та 21506 грн. 07 коп. - 7% штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми інфляційних витрат за період прострочення сплати відповідачем заборгованості становить 37939 грн. 73 коп. Судом, за використанням програми «Ліга Закон» здійснено розрахунок суми інфляційних витрат, яка становить 28305 грн. 83 коп., тому суд вважає заявлені позивачем до стягнення 9633 грн. 90 коп. інфляційних витрат безпідставними, а з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати в розмірі 28305 грн. 83 коп.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 133819 грн. 45 коп. - 3 % річних та 28305 грн. 83 коп. інфляційних збитків підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 17975 грн. 00 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Гагаріна,1, код 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 9132 грн. 65 коп. - пені, 21506 грн. 07 коп. - 7% штрафу, 133819 грн. 45 коп. - 3% річних, 28305 грн. 83 коп. - інфляційних витрат та 17975 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 123362 грн. 69 коп. - припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 03.04.2014 року.

Суддя О.Ю. Соп'яненко