Ухвала суду № 38071079, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р.Справа № 820/12432/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Серпутько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/12432/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Реєстраційна служба Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області , Реєстратор реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Гавриляк І.Л. третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК"

про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції, 3-я особа - Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" про скасування державної реєстрації - задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області індексний номер 1261968 від 30.03.2013 року 10:02:29, яким зареєстровано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:01:000:0143, площа 5,9626 га, укладений між ТОВ компанія "БОТіК" та ОСОБА_5

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач - Реєстраційна служба Лозівського міськрайонного управління юстиції, 3-я особа - Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржники зазначають, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1ст. 2, ч. 1 ст. 4,ч. 4 ст. 9, ч.1 ст. 19, ч. 13 ст. 15, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційних скарг відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року залучено в якості другого відповідача - реєстратора реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області Гаврилюка І.Л.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянці ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка, що знаходиться на території Шатівської сільської ради розміром 5,9626 га за кадастровим № 6323988000:01:000:0143. Зазначене підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 777319 (а.с. 7-8).

17.11.2012 року між гр. ОСОБА_5 (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів, кадастровий номер 6233988000:01:000:0143 (а.с. 12-14).

В зазначеному договорі помилково зазначений кадастровий номер, який не співпадає з кадастровим номером, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю.

Судом першої інстанції встановлено, що з тексту договору оренди землі від 17.11.2012 року вбачається, що його предметом є саме оскаржувана земельна ділянка.

Зазначений договір зареєстровано в міськрайонному Управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року за № 632390004002792.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди землі між гр. ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_3 відповідно до ст. 125, ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується також довідкою Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області, виданою громадянину ОСОБА_3, в якій вказується, що між гр. ОСОБА_5 та СПДФЛ ОСОБА_3 зареєстрований договір оренди на землю за реєстраційним номером 632390004002792 терміном дії до 28.12.2061 року. Довідка видана станом на 01.01.2013 року (а.с. 11). Зазначений договір не розірвано та є чинним.

10.08.2012 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ Компанія "БОТіК" (орендар) укладено договір оренди землі № 707, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим № 6323988000:01:000:0143 загальною площею 5,9626 га, яка знаходиться на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с. 16-18).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка та сама, щодо якої було укладено договір оренди землі з СПД ОСОБА_3

Однак, з пояснень громадянки ОСОБА_5, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що договори оренди землі з ТОВ "БОТіК" вона не укладала і наміру укласти взагалі не мала. Також зазначила, що її підпис у даному договорі вважає підробленим (а.с.19-20).

Зазначений договір було зареєстровано реєстраційною службою Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області 30.03.2013 року (а.с. 45-46).

В матеріалах справи міститься довідка, видана Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, відповідно до якої зазначено, що станом на 30.10.2012 року у громадянки ОСОБА_5 діючих договорів оренди на землю не зареєстровано (а.с. 10).

Відповідно до інформації, наданої Управлінням Держземагентства у Лозівському районі Харківської області на запит адвоката, останнім протягом 2013 року витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначеним кадастровим номером (6323988000:01:000:0143) не видавався (а.с. 47).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі між ОСОБА_5 та ТОВ "БОТіК" укладено неправомірно, а відповідачем не доведено правомірність своїх дії під час державної реєстрації договору оренди землі між громадянкою ОСОБА_5 та ТОВ "БОТіК"

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємного складового частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Пунктом 7 статті 16 зазначеного вище Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" з 01.01.2013 року втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр", який набув чинності 01.01.2013 року, було внесено зміни до статті 126 Земельного Кодексу України та викладено в новій редакції, відповідно до якої право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, з 01.01.2013 року відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлюється, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1)договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2)свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3)свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4)державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5)рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, врегульовані положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр", а процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок № 1051).

Так, згідно з п. 67 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр". Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 21 вищенаведеного Закону України відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

Колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік обставин, існування яких зумовлює відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, встановлений ч. 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", де зазначено, що до таких підстав належать: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

З огляду на вищенаведені норми законодавчих актів, угода про розірвання договору оренди землі набуває чинності з моменту її державної реєстрації.

Колегія суддів зазаначає, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно норми ст. 6 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діє з 01.01.2013, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За визначенням ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції, яка діє після 01.01.2013) визначено, що: права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.(ч.3 ст.3); права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. (ч.4 ст.3); обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки. (п.2 ч.1 ст. 4).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Судовим розглядом встановлено, що на час прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію договору оренди з ТОВ компанія "БОТіК", договір оренди з СПД ОСОБА_3 не було припинено, розірвано чи змінено, про що свідчить інформація надана Управлінням Держземагентства у Лозівському районі Харківської області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до листа Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Внаслідок таких дій, відбулась державна реєстрація декількох прав оренди: з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ТОВ "БОТіК" на одну і ту ж земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Отже, доводи апеляційних скарг відповідача, та третьої особи про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ч. 1ст. 2, ч. 1 ст. 4,ч. 4 ст. 9, ч.1 ст. 19, ч. 13 ст. 15, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТіК" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/12432/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.