Ухвала суду № 38069482, 03.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 4125/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Довгої О.І., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Швеця Д.Ю.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі за позовом Приватної фірми «Христина» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року Приватна фірма «Христина» (далі - Позивач, ПФ «Христина») звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року № 0004672302/0/23479 та № 0004662302/0/23478.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати на придбання запасних частин підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, вказані запасні частини використані в господарській діяльності позивача, зокрема при наданні послуг з гарантійного обслуговування автомобілів, а тому позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних запчастин в періоді отримання доходу з надання послуг по гарантійному ремонту автомобілів, на який використано вказані запасні частини. Також, представник позивача зазначав, що приписи п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України щодо необхідності вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування) не поширюються на нього, оскільки він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів «BMW» за рахунок імпортера цих автомобілів «АВТ Баварія» у відповідності до умов дилерського договору, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується імпортером «АВТ Баварія» і така компенсація відноситься позивачем до складу доходу за правилом першої події. Крім того, представник позивача зазначає, що позивачем не здійснювалася гарантійна заміна проданих ним товарів. Зазначає про безпідставне визначення грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу та поверненням коштів гр. ОСОБА_3, ПФ «Христина» було виписано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. та №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 та подано Розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди, у зв'язку з чим правомірно зменшено суми грошових зобов'язань по ПДВ. Придбані маркетингові послуги у ФО СПД ОСОБА_5 безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства та спрямовані на отримання доходу. Підтвердженням цього є те, що за період надання послуг було підписано контракти на купівлю автомобілів, звідси економічний ефект від наданих послуг очевидний, а висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Залізничному районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що:

1) в порушення податкового законодавства позивачем списані на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW» запчастини не були використані в господарській діяльності підприємства, а тому вартість таких запчастин не повинна приймати участі у розрахунку приросту балансової вартості запасів;

2) безпідставно віднесено до складу витрат суми списаних зі складу запасних частин на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW»;

3) завищено податковий кредит за період з квітня 2010 року по червень 2012 року в сумі 213027 грн. у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не підтверджують факту використання списаних запасних частин у господарській діяльності позивача;

4) безпідставно віднесено до складу валових витрат в ІІ кварталі 2010 року вартість маркетингових досліджень за 2008-2009 роки на суму 108000 грн., оскільки актом попередньої планової перевірки позивача від 21.08.2010 р. №2049/23-2/20792629, яким охоплено період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р., не встановлено заниження валових витрат. Отже, на думку податкового органу, внаслідок непідтвердження факту не включення до складу валових витрат витрати за 2008-2009 роки по маркетингових дослідженнях, ПФ «Христина» завищено скориговані валові витрати на суму 108000 грн.;

5) позивачем неправомірно проводилось коригування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сторону зменшення за рахунок повернення коштів після сплину 1095 днів з періоду, в якому було визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідач зазначає, що документом який підтверджує виконання гарантійних ремонтів ПФ «Христина» фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW» є Акт виконаних робіт, підписаний «виконавцем» (ПФ «Христина») та «одержувачем послу» (ТзОВ АВТ «Баварія»), який потім і відшкодовує вартість використаних запасних частин, а не фізична особа щодо автомобіля, по якому проведено гарантійну заміну запасних частин. Також даний документ є і документом, який підтверджує списання запасних частин зі складу ПФ «Христина». Тобто, на думку податкового органу, підприємство порушує вимоги Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін дорожніх транспортних засобів, а також Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування). Таким чином, надані до перевірки документи не підтверджують, що списані запчастини були використані у господарській діяльності підприємства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено планову перевірку Приватної фірми «Христина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2012 р. №178/22-10/20792629.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. №0004672302/23479 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 324619,40 грн., в тому числі основний платіж - 276809,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 47810,00 грн. та від 30.11.2012 р. №0004662302/23478 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 274752,10 грн., в тому числі основний платіж - 225186,30 грн., штрафна (фінансова) санкція - 49565,80 грн.

Актом перевірки встановлено, що ПФ «Христина» занижено задекларовані доходи (рядок 1.2 Декларації «Приріст балансової вартості») за період з ІІ кварталу 2010 року по І квартал 2011 року в сумі 516429,4 грн.

Зокрема, податкова інспекція вказує на те, що ПФ «Христина» списує запасні частини на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки BMW, проте, в порушення п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств» не веде окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Таким чином, податкова інспекція приходить до висновку, що списані на проведення гарантійних ремонтів запчастини не були використані у господарській діяльності підприємства, а тому вартість таких запчастин не повинна приймати участі у розрахунку приросту балансової вартості запасів.

Також, актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, позивачем завищено витрати на загальну суму 548703,2 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням підприємством до складу витрат суми списаних зі складу запасних частин на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «ВМW».

Висновок про непідтвердження витрат первинними документами податкова інспекція робить у зв'язку з тим, що позивач в порушення п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, не веде окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Крім того, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 213027 грн., у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не підтверджують факту використання списаних запасних частин у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим податкова інспекція робить висновок про порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З наданих позивачем Дилерських договорів від 01.01.2010 р. №1005, від 01.01.2011 р. №1105 та від 01.01.2012 р. №1205, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (Імпортер) та Приватною фірмою «Христина» (Дилер), останньому делегуються повноваження торгового і сервісного представника інтересів BMW та Імпортера на території м. Львова і області, а саме: по організації комерційної діяльності Дилера по продажу нових автомобілів ВМW; по організації комерційної діяльності дилера по продажу оригінальних виробів ВМW; надання Дилером сервісних послуг, пов'язаних з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням клієнтів ВМW на визначеній території.

Додатками №3 до вищевказаних Дилерських договорів врегульовано порядок надання гарантій клієнтам BMW, умови задоволення гарантійних претензій та порядок надання Дилером послуг по проведенню гарантійних ремонтних робіт, а також відповідні взаємовідносини з Імпортером. Зокрема, пунктом 2 встановлено, що BMW бере на себе відповідальність по гарантійним зобов'язанням Імпортера, Імпортер несе відповідальність по гарантійним зобов'язанням Дилера, а Дилер несе відповідальність по гарантійним зобов'язанням по відношенню до клієнтів.

Імпортер забезпечує гарантію BMW згідно з технічними вимогами на свій вибір шляхом ремонту або заміни бракованих оригінальних виробів. Якщо Імпортер визнав гарантійну претензію і за умови, що усунення недоліків здійснюється Дилером з дотриманням технології BMW, то Імпортер несе витрати, пов'язані з усуненням цього недоліку, шляхом ремонту або заміни дефектного оригінального виробу, а також за пересилку оригінального виробу зі складу Імпортера на склад Дилера.

Імпортер відшкодовує Дилеру його витрати на здійснення гарантійного ремонту та ремонтних робіт при наданні преміальної гарантії окремо за: (1) виконану роботу, (2) оригінальні вироби BMW, що були замінені та (3) невід'ємні сторонні роботи у строк до 70 календарних днів з моменту отримання від Дилера рекламаційної претензії відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення ПФ «Христина» податкового законодавства в частині гарантійного обслуговування, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Таким нормам кореспондують положення п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, згідно яких у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Зі змісту наведених положень випливає, що витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або витрати на гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, включаються платником податку до складу валових витрат на підставі цієї норми виключно за умови, якщо такий платник є продавцем товарів, який взяв на себе зобов'язання здійснювати після продажу таких товарів їх гарантійне обслуговування за власний рахунок.

При чому, обов'язок вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом, виникає у платника податку - продавця товару за умови здійснення гарантійних замін товарів.

Таким чином, судом встановлено, що приписи п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюються на позивача у випадках, коли він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів «BMW» за рахунок імпортера цих автомобілів ТзОВ «АВТ Баварія» у відповідності до умов дилерського договору, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується імпортером і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу за правилом пп. 4.1.1 цього ж Закону. Крім того, позивачем не здійснювалася гарантійна заміна проданих ним товарів, що виключає підстави для висновку про наявність у нього обов'язку вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Відтак, на позивача також не поширюються і вимоги Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), затвердженого наказом ДПА України від 27.06.1997 р. №203, оскільки позивач виступає лише організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів «BMW» за рахунок імпортера цих автомобілів ТзОВ «АВТ Баварія»

Витрати з проведення позивачем гарантійного обслуговування, зокрема витрати з купівлі запасних частин та їх встановлення на автомобілі з метою виконання гарантійного обслуговування та отримання компенсації від імпортера «АВТ Баварія» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема актами прийому-передачі робіт, виконаних по гарантії, податковими накладними, актами прийому автомобілів на сервіс та актами прийому автомобілів на сервіс, є витратами, пов'язаними з веденням позивачем господарської діяльності, а тому відносяться до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Запасні частини використовувались підприємством у господарській діяльності, у зв'язку з наданням послуг з гарантійного обслуговування автомобілів, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Отже, вказані обставини на правові норми підтверджують дотримання Позивачем податкового законодавства в частині формування витрат, а також списання використаних запчастин і відповідно формування податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення ПФ «Христина» податкового законодавства в частині коригування сум податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12159,28 грн., у зв'язку з поданням позивачем Розрахунку коригування сум податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, яким проведено коригування податкового зобов'язання по Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 на суму ПДВ 5833,33 грн., у зв'язку з поверненням попередньої оплати фізичній особі ОСОБА_3 та у зв'язку з поданням позивачем Розрахунку коригування сум податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року, яким проведено коригування податкового зобов'язання по Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 на суму ПДВ 6325,95 грн., у зв'язку з поверненням попередньої оплати фізичній особі ОСОБА_3, судом встановлено, що відповідно до договору від 30.09.2008 р. №08-30АХ продавець - ПФ «Христина» зобов'язується продати, а покупець - ОСОБА_3 прийняти та оплатити автомобіль марки ВМW Х5 Е70 4,8і 2008 року випуску в сумі 729556,80 грн.

02.10.2008 р. покупцем - ОСОБА_3 була проведена авансова оплата в касу підприємства в сумі 72955,68 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12159,28 грн.

ПФ «Христина» було виписано податкову накладну від 02.10.2008 р. №878 на суму 72955,68 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 12159,28 грн. та включено суму ПДВ до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.

Оскільки гр. ОСОБА_3 відмовився від придбання вищевказаного автомобіля, 01.09.2011 р. між сторонами договору було підписано додаткову угоду, на підставі якої позивачем 06.10.2011 р. було перераховано на картковий рахунок гр. ОСОБА_3 кошти в сумі 35000 грн. та 01.11.2011 р. - в сумі 37955,68 грн.

У зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу та поверненням коштів ОСОБА_3, ПФ «Христина» було виписано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. та №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 та подано Розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди.

Суд виходить з того, що згідно ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації. Оскільки, граничний строк подання декларації з ПДВ за жовтень 2008 року - 20.11.2008 р., позивач вправі був проводити будь-які коригування по вказані декларації до 20.11.2011 р., а тому не допустив порушень чинного податкового законодавства в даному випадку.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення ПФ «Христина» податкового законодавства в частині надання маркетингових послуг, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_5 1 березня 2009 року та 1 квітня 2009 року було укладено договори №01/03-2009р., №01/04-2009р. про надання маркетингових послуг. На виконання умов даних договорів СПД-ФО ОСОБА_5 надав позивачу послуги по проведенню маркетингового дослідження ринку в пошуках покупців на автомобілі згідно актів виконаних робіт (послуг) від 31.03.2009 р. та від 30.04.2009 р. Розрахунки за вказані послуги здійснено 05.03.2009 р., 06.03.2009 р., 07.03.2009 р., 10.03.2009 р., 11.03.2009 р., 12.03.2009 р., 13.03.2009 р., 30.03.2009 р., 31.03.2009 р. та 09.04.2009 р., 10.04.2009 р., 11.04.2009 р., 13.04.2009 р. в готівковій формі згідно видаткових касових ордерів.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту укладених договорів та з врахуванням характеристик наданих маркетингових послуг вбачається безпосередній зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Понесені витрати свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

Враховуючи факт отримання позивачем від СПД-ФО ОСОБА_5 усіх необхідних документів з обов'язковими реквізитами, суд вважає, що позивач мав право на формування валових витрат в загальній сумі 108000 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинах з СПД-ФО ОСОБА_5

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі № 2а-10561/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді О.І. Довга

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 04.04.2014 року