Постанова № 38069188, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року 10:51 № 826/19407/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Пісоцької О.В. та Шейко Т.І.,

при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Антохов Я.С. (довіреність від 07.02.2014 р. № 20)

від відповідача-1: Гривнак А.В. (довіреність від 31.12.2013 р. № 14.1/1-16/10416)

від відповідача-2: Гривнак А.В. (довіреність від 31.12.2013 р. № 14.1/1-16/10416)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (Відповідач-1) Митного посту «Столичний» (Відповідач-2)про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання повернути кошти,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з позовом, в якому позивач просить:

- рішення Митного посту «Столичний» (далі - Митний пост) № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013 р. про коригування митної вартості товарів визнати незаконним та скасувати;

- рішення Київської регіональної митниці (далі - Митниця) № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 р. визнати незаконним та скасувати;

- рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 07.11.2013 р. вих. № 14878/6/99-99-24-02-05-15 визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в прядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн.

Позивач по суті позову зазначає, що є покупцем, одержувачем придбаних за кордоном електротехнічних виробів та особою, що здійснює переміщення цих товарів через митний кордон, тобто є імпортером. Декларантом при цьому, як зазначає позивач, є ТОВ «НЄВ». На митну територію України було ввезено товарів митною вартістю 294601,51 грн., що було підтверджено супровідними документами та зазначено в ВМД. Однак, від інспектора митного посту надійшло повідомлення про витребування додаткових документів. На зазначений запит було надано додаткові документи. Проте, як надалі вказує позивач, на електронну поштову скриньку надійшов електронний документ, у якому містилось зображення рішення про коригування митної вартості. Надалі він звернувся до митниці з проханням надати письмове рішення про коригування митної вартості.

У той же час, позивачем надано лист про оскарження рішення митного посту до Київської міжрегіональної митниці згідно ст. 56 Податкового кодексу України в якій, крім іншого, просив повернути фінансову гарантію в розмірі різниці між початково задекларованою та сумою сплаченою згідно рішення про коригування.

На вказане звернення було отримано відповідь від 20.09.2013 р., яка є предметом оскарження у даній справі, про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

В порядку ст. 56 ПК України позивач подав скаргу на рішення митного органу до Міністерства доходів і зборів України, на яку отримав відповідь від 07.11.2013 р. про відсутність підстав для перегляду рішень митниці про коригування митної вартості і рішення митниці у формі листа від 20.09.2013 р., яка (відповідь Міндоходів) також є предметом оскарження у даній справі.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості митного посту податковим повідомленням-рішенням, прийнятим контролюючим органом всупереч законодавству, рішення митниці від 20.09.2013 р. та рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 р. необґрунтованими, незаконними.

Зокрема, позивач з посиланням на п. 56.9. ПК України зазначає, що скарга вважається задоволеною, якщо платнику не надсилається рішення протягом 20 днів. Оскільки митниця одержала 06.09.2013 р. скаргу позивача від 29.08.2013 р., яка була зареєстрована 09.09.2013 р., то з 27.09.2013 р. скарга вважається задоволеною. Оскільки Міндоходів одержало 07.10.2013 р. скаргу позивача, то з 28.10.2013 р. скарга вважається задоволеною.

Крім того, як вважає позивач, з урахуванням положень п/п. 14.1.157., ст. 46, п/п. 41.1.2. ПК України та ст. 263 МК України оскаржуване рішення митного посту є письмовим рішенням про обов'язок позивача внести зміни до митної декларації і подати нову митну декларацію, тобто, рішення про коригування митної вартості, є податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР).

У зв'язку з цим, відповідно до ч. 5. ст. 24 МК України оскарження ППР здійснюється в порядку, встановленому ПК України.

Надалі позивач вказує, що п. 56.2. ПК України встановлено, що у разі, якщо платник вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд відповідного рішення. Контролюючими органами є митні пости, митниці і Міндоходів, тому протягом процедури адміністративного оскарження скарги подавались до Київської міжрегіональної митниці та Міндоходів, але жодного вмотивованого рішення за цими скаргами керівники контролюючих органів не прийняли.

Позивач також зазначає про порушення ст. 54 МК України, оскільки йому було надіслано не письмове рішення про коригування, а надіслано в електронному поштовому повідомленні. Митне оформлення не було завершено у встановлений ч. 2 ст. 255 МК України чотиригодинний строк, адже причини перевищення такого строку не є поважними через надіслання митним органом декларанту вимоги надати додаткові документи не у письмовій формі. Відтак, рішення є незаконним через його прийняття поза межами строку.

Позивач також вказує на порушення ст. 55 МК України, пояснюючи, що 26.07.2013р. митниця одержала від позивача лист з доданими додатковими документами, і відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України митний пост був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів винести рішення про визнання митної вартості та скасувати рішення про коригування або надати обґрунтовану відмову. Однак, як зазначає позивач з посиланням на ч. 10. ст. 55 МК України, до 02.08.2013 р. митний пост не надав обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, а тому митна вартість, заявлена позивачем, як він вважає, є правильною.

Крім того, позивач вказує на порушення ст. 57 МК України (щодо проведення консультацій). Зазначає, що через недодержання митним постом письмової форми при вимаганні додаткових документів, така вимога не може вважатися такою, що має юридичну силу, і, відповідно, надіслання декларантом митному органу листа від 25.07.2013 р. № 221 з додатковими документами є одностороннім інформуванням декларантом митного органу. Тому обміну інформації між митним органом та декларантом в період з 22.07.2013 р. по 02.08.2013 р. не відбувалось. З урахуванням наведеного у позові позивач вважає, що митний орган у встановлений ч. 1. ст. 255 МК України не прийняв рішення про застосування другорядних методів визначення митної вартості, а якщо і прийняв, то не проінформував про це рішення позивача у встановлені строки, формі та порядку, всупереч положенням ч. 3 ст. 57 МК України.

Позивач зазначає також, що застосування митним постом резервного методу було здійснено з порушенням вимог ч. 3, 7, 8 ст. 57 МК України.

З посиланням на п. 7. ч. 3 ст. 64 МК України позивач зазначає про фіктивну вартість, на підставі якої митний орган визначив митну вартість. Зазначає в контексті наведеного про необізнаність з відомостями, наведеними у ВМД від 11.07.2013 р. та від 30.07.2013 р., які були використані для цілей прийняття спірного рішення про коригування митної вартості. До розкриття цієї інформації позивач вважає спірне рішення прийнятим в порушення п. 7. Ч. 3 ст. 64 МК України.

Крім того, позивач зазначає про розбіжності між інформацією, надісланою митним органом декларанту у письмовій та електронній формі, зазначаючи, що рішення в електронному вигляді містить інформацію, що воно прийнято 02.08.2013 р., а одержане 19.08.2013 р. містить зазначення про його прийняття 01.08.2013 р.

Позивач також зазначає про порушення правил заповнення рішення про коригування митної вартості (п. 9 позовної заяви).

В обґрунтування позову позивач також зазначає про порушення положень Податкового кодексу України. Зокрема, в порушення п. 56.4. ПК України, як зазначає позивач, митниця не виконала обов'язок довести, що спірне рішення є правомірним і що додана митним постом митна вартість визначена позивачем неправильно. В порушення п. 56.4. ПК України, як зазначає позивач, митниця не прийняла вмотивованого рішення про прийняття або відхилення її доводів, рішення скаргою позивача від 29.08.2013 р., як зазначає позивач, ця митниця прийняла оптом, без його мотивації. Ця скарга, на думку позивача, є повністю задоволеною.

Враховуючи наведене та викладене у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Відповідачі не погоджуються із заявленими вимогами та по суті зазначають, що декларантом під час митного оформлення надавались документи, які містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом та, у свою чергу, зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості на підставі наявної у митного органу інформації. З підстав, викладених у рішенні про коригування та запереченнях на позов, відповідачі вважають зазначене рішення законним та обґрунтованими та не вбачають підстав для його скасування.

При цьому, представники Міндоходів та Митниці, у т.ч. остання, діючи в інтересах митного посту, зазначили, що позивачем оскаржуються листи Міндоходів та Митниці, які позивач вважає рішеннями суб'єктів владних повноважень. У той же час, зазначені відповідачі зазначають, що по своїй суті і змісту вказані документи є відповідями на листи-звернення позивача і ці листи не створюють для позивача будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення будь-яких обов'язків. Вказані особи звертають увагу на помилковість визначення позивачем рішення про коригування митної вартості, як податкового повідомлення-рішення та подання заяв про оскарження рішення про коригування митної вартості в порядку, передбаченому ПК України.

Ухвалою суду від 04.04.2014 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування, як вважає позивач, рішення Київської регіональної митниці № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 р., яке є листом-відповіддю на звернення позивача, та про визнання незаконним та скасування, як вважає позивач, рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 р. вих. № 14878/6/99-99-24-02-05-15, яке листом-відповіддю на звернення позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Нікея-ЛТД» (покупець) та компанією «ELECTRUM LIMITED» (Китай) -7.09.2010 р. укладено контракт поставки товарів № NK2010/1.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 07.09.2010 р. Контракт доповнено п. 3.3., відповідно до якого базисні умови постачання CIF - Іллічівськ, Україна, або CIF-Одеса, Україна, згідно правил Інкотермс 2000.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 01.11.2011 р. базисні умови поставки визначені таким чином: СРТ-Київ, Україна.

Товар (№№ 1 - 4) представлений до митного оформлення за МД № 100270000/2013/170906 від 22.07.2013 р.

Зокрема, до митного оформлення представлено: (1) лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220В; (2) лампи газорозрядні електричні високого тиску натрієві напруга 220В; (3) лампи газорозрядні електричні тиску метало галогенні напруга 220В; (4) лампи газорозрядні електричні високого тиску змішаного світла напруга 220В.

Фактурна вартість визначена на рівні 36857,44 долари США, у гривнях - 294601,52. Митна вартість визначена за першим методом.

Митна декларацію представлена до митного оформлення засобами телекомунікаційного зв'язку.

З наведеного вбачається, що позивачем здійснювалось електронне декларування товарів.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 МК України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Частиною 3. ст. 257 МК України передбачено, що митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу, що, у свою чергу, вказує на помилковість доводів позивача щодо невизнання юридичної значимості отриманих надалі від митниці електронних повідомлень.

У той же час, згідно електронного повідомлення митниці, МД прийнята 22.07.2013 р. о 12:45 год. (дата документа декларанта - 22.07.2013 р., 11:21 год.).

Згідно з електронним повідомленням митниці від 22.07.2013 р., сформованим о 17:01 год., позивачу направлено «запит (повідомлення) митного органу». Згідно із цим запитом на підставі п. 3 ст. 53 МК України необхідним є надання додаткових документів щодо митної вартості: (1) виписку з бухгалтерської документації; (2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; (3) копію митної декларації країни відправлення; (4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

26.07.2013 р. митницею зареєстровано лист позивача від 25.07.2013 р. № 211 (щодо надання додаткових документів згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У даному листі позивачем підтверджується отримання електронного повідомлення про витребування додаткових документів.

У листі зазначається про надання митниці: експертного висновку Київської ТПП № Ц-1611 від 17.06.2013 р.; копії видаткової накладної № 1205 від 18.07.2013 р., копії рахунку-фактури № 990707 від 10.07.2013 р., копії видаткової накладної № 146 від 18.07.2013 р. (щодо реалізації в Україні ідентичного та аналогічного товару); прайс-листа на продукцію на умовах СРТ, Київ; копії листа продавця від 21.06.2013 р. щодо МД країни відправлення, відносно якої зазначено, що її надання суперечить Кіотській конвенції та відносно того, що постачальник не дає згоди на її надання; копії ВМД № 100270000/2013/158360 за якою, як зазначає декларант, здійснено митне оформлення товару, який є ідентичним товару №1; копію ВМД від 12.06.2013 р. № 100270000/2013/162731 від 12.06.2013 р., за якою здійснено оформлення товару, який є подібним (аналогічним) до товару № 1; копії каталогів по товару, зазначеному в інвойсах № N-SUPER130270 та № YM-13E345 від 12.04.2013 р.; інформація з інтернет-сайтів щодо цін на аналогічну продукцію.

На лист позивача від 25.07.2013 р. за № 211 митницею надано відповідь від 01.08.2013 р. № 14.1/2-26/2717, в якому зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митниця з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також запитувати додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. У відповіді також зазначається про надання додаткових документів не у повному обсязі - не надано МД країни відправлення.

Згідно з електронним повідомленням митниці від 02.08.2013 р. позивачу о 14:10 год. надіслано рішення про коригування митної вартості.

Згідно із рішенням про коригування митної вартості від 01.08.2013 р. № 100270000/2013/300184/2 скоригована митна вартість товару № 1 (код товару 8539311000) та визначено: ціна товару 25641 доларів США; розрахована декларантом митна вартість товару: 25641 доларів США та у гривнях - 204 948,51. Коригування: при вартості за одиницю 0,6266 доларів США та при кількості товару 72 000 одиниць митна вартість визначена на рівні 45 115,20 доларів США.

У графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що відповідно до п. 5.1. контракту від 07.09.2010 р. розрахунки по даному контракту здійснюються згідно з умовами, вказаними в інвойсах. В інвойсах від 12.04.2013 р. № N-SUPER130270 та від 12.04.2013 р. № N-YM-13E345 зазначено, що оплата вартості товару в розмірі 5128 USD та 2244 USD відповідно мала бути здійснена до 20.05.2013 р.

Відповідно до інформації платіжного доручення від 14.05.2013 р. № 178, наданого до митного оформлення, окрім наданих до митного оформлення від 12.04.2013 р. № N-SUPER130270 та від 12.04.2013 р. № N-YM-13E345, зазначено інвойси, які були відсутні в пакеті документів, що не надає можливості ідентифікувати товар, по якому здійснена оплата.

Коригування митної вартості, як зазначається в оскаржуваному рішенні, здійснено відповідно до положень статті 55 МКУ, у зв'язку з тим, що надані документи містять розбіжності (наведені вище). Зазначено також, що прайс-лист видано на конкретну поставку, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції, що повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців. На виконання вимог ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час митного контролю та оформлення товарів, та в інших документах. Наявна в митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій, як надалі зазначається у спірному рішенні, декларанта відповідно до вимог ст. 53 МКУ зобов'язано протягом 10-ти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що визначені вище. Вказується, що документи надані частково. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) операціями. Методи визначення митної вартості на основі віднімання/додавання не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митними деклараціями від 11.07.2013 р. № 100250000/2013/63186 та від 30.07.2013 р. № 100270000/2013/172051. Зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ. Зазначено, що декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду. Процедура консультацій між митним органом та декларантом, як зазначається у спірному рішення, проведена.

05.08.2013 р. митницею зареєстровано запит позивача № 236 щодо роз'яснення про наявність розбіжностей, інших недоліків у поданих позивачем документах разом з МД № 100270000/2013/170906.

У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості, позивачем подана нова МД № 100270000/2013/173079 від 07.08.2013 р., де митна вартість визначена з урахуванням спірного рішення.

09.08.2013 р. за № 14.1/2-26/3132 митниця надала відповідь на вищезгаданий запит позивача від 05.08.2013 р., вказавши на обставини щодо наявних, на думку митниці, розбіжностей, про які наведено в оскаржуваному рішення щодо відомостей у платіжному дорученні у взаємозв'язку з наявними під час митного оформлення інвойсами.

Митницею також зазначено, що реквізити банку неможливо ідентифікувати з реквізитами банку, що зазначені в контракті. Зазначено, що дані невідповідності не дають змогу впевнитись, що оплата за оцінюваний товар здійснена.

Листом від 09.08.2013 р. за № 269 та в порядку ч. 8 ст. 55 МК України позивачем після митного оформлення товару подано додаткові документи, серед яких ті самі, що надавалися раніше на запит митні та додатково - копія листа № 15.1-20/858Пі від 03.07.2013 р. Державної служби статистики з додатком.

15.08.2013 р., тобто в межах 5 робочих днів, за № 14.1./6-26/3387 митницею сформовано відповідь позивачу, в якій зазначено, що у прайс-листах не вказано щодо умов оплати, не зазначено характер тари та упаковки; надана оцінка прайс-листу, зазначену вище; зазначено, що в експертному висновку не наведено перелік моделей та цін, що пропонуються іншими, ніж продавець, виробниками. Вказується, що прайс-листи виробників аналогічної продукції, зазначені у експертному висновку, митному органу не надано. Зазначається, що в експертному висновку наявне посилання на інвойси від 04.06.2013 р. № N-SUPER130500, № N-XL-130402, N-YM-13E457, які митному органу не надані. Вказується також, що додатки до листа державної служби статистики не засвідчені печаткою та підписом уповноваженої особи. Тому, як повідомлено митницею, вищезазначені документи прийняті до уваги в якості довідкової інформації, але не можуть бути використані як підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи наведене, митниця зазначила про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції до набрання 11.08.2013 р. чинності Законом N 405-VII) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі документи, які надавались позивачем у зв'язку з митним оформленням товару, суд приходить до висновку, що, дійсно, має місце ненадання всіх документів, необхідних для перевірки заявленої митної вартості товарів та митного оформлення, а надані позивачем під час митного оформлення документи мали розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості.

Так, згідно з Контрактом продавець продає, а покупець купує електротехнічну продукцію, вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.

При кожному постачанні у розпорядження покупця продавець надсилає товарно-супровідні документи: морська транспортна накладна (коносамент), інвойси.

Розрахунки здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, або іншим узгодженим між сторонами способом (п. 5.1.).

Зокрема, зазначено, що відповідно до п. 5.1. контракту від 07.09.2010 р. розрахунки по даному контракту здійснюються згідно з умовами, вказаними в інвойсах.

Під час подання первинної МД позивачем було подано наступні інвойси (код документу 3105):

- від 12.04.2013 р. № N-SUPER130270 (люмінесцентні лампи) на загальну суму 25 641 доларів США. Згідно інвойсу оплата: 5 128 доларів США - передоплата до 20.05.2013 р.; 20 513 доларів США - 90 днів з моменту поставки товарів;

- від 12.04.2013 р. № N-YM-13E345 на загальну суму 11 216,44 долари США. Згідно інвойсу оплата - 2244 доларів США в якості передоплати до 20.05.2013 р. та 8972,44 доларів США - 90 днів з моменту поставки товарів.

Між тим, під час митного оформлення та подання первинної МД, позивачем було надано міжнародне платіжне доручення № 178 від 14.05.2013 р. про перерахування продавцю коштів у розмірі 18 609 доларів США.

Крім наведених вище інвойсів, у призначенні платежу також зазначається про здійснення платежів за інвойсами: N-13NMH062 - 9270 USD, RML03042013 - 1967 USD.

Проте, незважаючи на те, що останні два інвойси зазначені у платіжному дорученні, поданому на підтвердження митної вартості товарів за первинною МД, однак зазначені два інвойси позивачем під час первинного звернення до митниці з МД та надалі (при поданні нової МД згідно спірного рішення) - не подавалися.

При цьому, позивачем не надавалось і будь-яких коментарів щодо співвідношення зазначених двох інвойсів з поставкою товару та його оформлення за первинною МД.

З урахуванням наведеного у сукупності, вбачається цілком обґрунтованим виникнення у митниці сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості, зокрема, виходячи з можливого впливу двох останніх інвойсів на фактурну вартість товару, зазначеного у двох перших інвойсах, які були подані до митного оформлення.

З огляду на ведене та з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення, вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо витребування додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач не надавав при митному оформленні вищевказані два інвойси, які зазначені у платіжному дорученні, але відсутні у складі матеріалів первинної МД, як і не надавав будь-яких пояснень, коментарів відносно наведеного. Ці документи не надавались і при наданні додаткових документів, у т.ч. в порядку ч. 8 ст. 55 МК України.

При цьому, як правильно звернуто увагу митницею щодо експертного висновку, в ньому йдеться про аналіз цін та умов, зазначених в інвойсах від 04.06.2013 р. № N-SUPER130500, № N-XL-130402, N-YM-13E457, які митному органу також не надавались.

З огляду на наведене слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»), відомості щодо чого (використаної інформації) у документальному виразі залучені до матеріалів справи. В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Щодо наданих митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ додаткових документів, тобто наданих після митного оформлення товарів за новою МД, слід зазначити, що у складі цих документів позивачем також не було надано вищевказаних двох останніх інвойсів, хоча на зазначене було звернуто увагу позивача і у спірному рішенні.

Відносно єдиного нового документу, який надавався позивачем після митного оформлення в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, а саме - відносно наданих даних органів статистики, слід зазначити, що митницею вірно вказано, що додатки до листа не підписані та жодним чином не засвідчені особою, яка їх складала. Більш того, у цих роздруківках відсутні посилання на умови поставки, характер тари, пакування товарів, відносно яких зазначено певні числові показники вартості товарів, а отже відсутні підстави для врахування цих документів для цілей перегляду рішення про коригування митної вартості. Зазначені документи не усувають вищезгаданих обставин, які зумовили прийняття оскаржуваних рішень. Позивачем не спростовано доводи митниці, викладені у вищезгаданому повідомленні за результатами розгляду зазначених документів та не доведено юридичної значимості цих додаткових документів для цілей підтвердження митної вартості, складових митної вартості.

В сукупності зазначене вказує на відсутність у митниці підстав для скасування в порядку ч. 9 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості та прийняття рішень про визнання заявленої позивачем митної вартості. При цьому, суд зазначає, що митницею дотримано вимоги п. 9 ст. 55 МК України та надано заявнику (позивачу) у встановлений строк обґрунтовану відповідь щодо відмови у визнанні митної вартості на підставі додатково наданих документів. Так, лист позивача датований 09.08.2013 р. за № 269 відповідь надана листом митниці від 15.08.2013 р. за № 14.1./6-26/3387, тобто в межах 5 робочих днів, як то передбачено ч. 9 ст. 55 МК України, у зв'язку з чим відсутні підставі для застосування наслідків, передбачених ч. 10. ст. 55 МК України.

Щодо доводів позивача стосовно того, що з ним не проводились консультації, слід зазначити, що позивачем підтверджується подання МД засобами телекомунікаційного зв'язку та отримання цим же способом повідомлення про надання додаткових документів, у відповідь на яке позивачем надавалися вищезгадані додаткові документи. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводився обмін інформацію стосовно митного оформлення товару, консультації, про що зазначено і у спірному рішенні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача відносно зворотного.

Слід також зазначити про помилковість доводів позивача відносно того, що рішення про коригування митної вартості є податковим повідомленням-рішенням та оскаржується в адміністративному порядку за правилами ПК України, а оскільки порушено строк надання відповіді на скарги, як зазначає позивач, то вони вважаються задоволеними. Так, згідно з п/п. 14.1.157. ПК України податкове повідомлення-рішення, це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Під грошовим зобов'язанням, згідно з п/п. 14.1.39. ПК України розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Однак, в даному випадку рішенням про коригування митної вартості не визначалися суми податків, митних платежів, а коригувалась митна вартість, на підставі якої формуються суми митних платежів, у зв'язку з чим відсутні підстави ототожнювати митну вартість з визначенням за ПК України поняття «грошове/податкове зобов'язання». Рішення про коригування митної вартості оскаржується в порядку глави 4 МК України. У зв'язку з цим, на порядок оскарження рішення про коригування митної вартості не поширюється порядок оскарження податкових повідомлень-рішень. З огляду на наведене, є безпідставним твердження позивача щодо задоволення в порядку ПК України його скарг на рішення про коригування митної вартості та, відповідно, відсутні підстави для висновку про те, що у зв'язку з наведеним рішення про коригування митної вартості втратило свою юридичну значимість.

Що стосується строків митного оформлення, слід зазначити, що в даному випадку позивачем у позові не заявлялися позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та наведені обставини не є підставою для невизнання юридичної значимості рішення про коригування митної вартості.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, як приходить до висновку суд враховуючи вищенаведене у сукупності, спірне рішення (про коригування митної вартості) є законним та обґрунтованим, вірним по суті. Наведені позивачем доводи та надані позивачем матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного, а отже підстав для скасування зазначеного рішення не має та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Враховуючи наведене та, як наслідок, суд також не вбачає підстав для задоволення позову в частині щодо повернення фінансової гарантії, що у свою чергу також зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову і у цій частині та у цілому (у повному обсязі).

При цьому, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивачем при зверненні до суду з майновими вимогами про повернення фінансової гарантії у розмірі 36 735,11 грн. сплачено лише 172,05 грн. судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України та з урахуванням дати подання позову, з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, виходячи із розміру заявлених вимог, загальна сума судового збору, що підлягає сплаті, складає мінімальний розмір - 1720,50 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму, підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 1 548,45 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, для цілей виконання вимог ч. 3 ст. 258 КАС України та стягнення судового збору, підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код з ЄДР 33546858; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код з ЄДР 33546858; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 548,45 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007; код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: О.В. Пісоцька

Т.І. Шейко