Ухвала суду № 38069161, 04.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

04 квітня 2014 року м. Київ№ 826/19407/13-аОкружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Пісоцької О.В. та Шейко Т.І.,

при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Антохов Я.С. (довіреність від 07.02.2014 р. № 20)

від відповідача-1: Трофименко М.Є. (довіреність від 24.04.2013 р. № 99-99-10-17/34)

від відповідача-2: Гривнак А.В. (довіреність від 31.12.2013 р. № 14.1/1-16/10416)

від відповідача-3: Гривнак А.В. (довіреність від 31.12.2013 р. № 14.1/1-16/10416)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до Міністерства доходів і зборів України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Митного посту «Столичний»про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання повернути кошти,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з позовом, в якому позивач просить:

- рішення Митного посту «Столичний» (далі - Митний пост) № 100270000/2013/300184/2 від 01.08.2013 р. про коригування митної вартості товарів визнати незаконним та скасувати;

- рішення Київської регіональної митниці (далі - Митниця) № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 р. визнати незаконним та скасувати;

- рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 07.11.2013 р. вих. № 14878/6/99-99-24-02-05-15 визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в прядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач оскаржує, як він зазначає, рішення Київської міжрегіональної митниці № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 р., яке, як вбачається із його змісту та виходячи із його суті, є фактично листом-відповіддю Київської міжрегіональної митниці на скаргу позивача від 29.08.2013 р. № 287-Н на рішення про коригування митної вартості від 01.08.2013 р. № 100270000/2013/300184/2.

Вважаючи, що зазначене рішення про коригування митної вартості є податковим повідомленням-рішенням та виходячи з того, що порядок оскарження останніх визначено ПК України, позивач, визначаючи митний пост першою ланкою в ланцюгу адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а Київську міжрегіональну митницю (далі КММ) - другою ланкою (вищестоящим органом у процедурі адміністративного оскарження податкових рішень), зазначає, що оскаржив рішення митного посту (відокремленого підрозділу митниці) про коригування митної вартості до КММ, але не отримав у встановлений п. 56.9. ПК України строк мотивованої відповіді, у зв'язку з чим скарга на рішення про коригування митної вартості вважається задоволеною.

З вищевказаного листа КММ, між тим, вбачається роз'яснення позивачу положень ч. 8 ст. 55 МК України щодо можливості надання митниці, після митного оформлення товарів, додаткових документів для цілей перегляду та зазначено про можливість оскарження рішення про коригування митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня або до суду.

Окрім того, не погоджуючись з відповіддю КММ, позивач звернувся до Міндоходів із скаргою від 04.10.2013 р. № 346 на рішення про коригування митної вартості, на дії митного посту та митниці, де також висловлено вимогу про повернення фінансової гарантії. Листом від 07.11.2013 р. за № 14878/6/99-99-24-02-05-15 Міндоходів надало позивачу відповідь, в якій з посиланням на положення ч. 3 ст. 52, ст. 26 та ч.ч. 2- 3 ст. 53 МК України, ст. 16 та ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» зазначило, що оскільки заявником не надано документів, які підтверджують заявлену митну вартість, відсутні підстави для перегляду рішень.

В контексті наведеного слід зазначити, що порядок оскарження рішень про коригування митної вартості визначається главою 4 МК України.

У свою чергу порядок оскарження податкових повідомлень-рішень, згідно з ч. 5 ст. 24 МК України, визначається ПК України.

З аналізу норм податкового та митного законодавства, з аналізу спірних взаємовідносин та матеріалів справи вбачається помилковість тверджень позивача відносно того, що рішення про коригування митної вартості є податковим повідомленням-рішенням та рішення про коригування митної вартості оскаржується за правилами ПК України, чим, у свою чергу, позивач мотивує свої доводи відносно того, що відповідачами прийнято рішення за результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення та, оскільки порушено строк прийняття рішень за результатами розгляду скарг на податкове повідомлення-рішення порушений, то, як вважає позивач, скарги на такі рішення про коригування митної вартості вважаються задоволеними.

Згідно з п/п. 14.1.157. ПК України податкове повідомлення-рішення, це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Під грошовим зобов'язанням, згідно з п/п. 14.1.39. ПК України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Однак, в даному випадку рішенням про коригування митної вартості не визначалися суми податків, митних платежів, а коригувалась митна вартість, на підставі якої формуються суми митних платежів, у зв'язку з чим відсутні підстави для ототожнення митної вартості з визначенням за ПК України терміну «грошове/податкове зобов'язання».

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для ототожнення порядку оскарження рішень про коригування митної вартості з порядком оскарження податкових повідомлень-рішень, та, відповідно, на порядок оскарження рішення про коригування митної вартості не поширюється порядок оскарження податкових повідомлень-рішень.

У той же час, як зазначалося, рішення про коригування митної вартості оскаржується в порядку Глави 4 МК України (ч. 3 ст. 24 МК України).

Зокрема, згідно з положеннями ст. 26 МК України порядок і строки їх розгляду скарг громадян визначаються Законом України "Про звернення громадян". Частиною 2 ст. 26 МУ України встановлено, що скарга підприємства повинна містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов'язки. Якщо інше не передбачено законом, скарги підприємств подаються і розглядаються у такому самому порядку і в ті самі строки, що й скарги громадян.

Згідно з ч. 7 ст. 25 МК України посадова особа або орган, які розглядають скаргу, зобов'язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначений законом строк.

У рішенні про коригування митної вартості зазначається, що позивач має право оскаржити його у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ, що кореспондується з приписами п. б ч. 2 ст. 55 МК України та п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України.

Зокрема, згідно з п. 2. ч. 2 ст. 25 МК України органами вищого рівня щодо митниць є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд позбавлений права розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію взагалі.

У той же час, акт державного чи іншого органу, це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Лист є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", засобом передачі інформації та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акту індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Виходячи з наведеного, оскільки оскаржувані відповіді не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії, не породжують жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру, оскільки не містять обов'язкового припису для певної особи, такі листи не можуть бути предметом оскарження у суді.

В даному випадку, позивачем по суті оскаржуються листи-відповіді КММ та Міндоходів України, які не є рішеннями суб'єктів владних повноважень в розумінні КАС України, а відтак вказані позовні вимоги не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з відсутністю правовідносин, на які поширюється юрисдикція судів України.

Наведене у свою чергу зумовлює застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, відповідно до положень якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись 2, ст. 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 826/19407/13-а в частині позовних вимог про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської регіональної митниці № 14.1/2-26/5030 від 20.09.2013 р.,

- визнання незаконним та скасування рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013 р. вих. № 14878/6/99-99-24-02-05-15.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена за правилами встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: О.В. Пісоцька

Т.І. Шейко