Рішення № 3806692, 28.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.09 р. Справа № 15/137

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства „ТД ИРБИС” м. Харків (код ЄДРПОУ 31559190)

до відповідача закритого акціонерного товариства „Гарант” м. Часів Яр (код ЄДРПОУ 00190785)

про стягнення заборгованості в сумі 196472,06 грн., пені у розмірі 22842,01 грн., 3% річних в сумі 3228,75 грн., інфляції в сумі 21126,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семерик Т.М. за довіреністю № 30/2 від 10.02.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства „ТД ИРБИС” м. Харків до закритого акціонерного товариства „Гарант” м. Часів Яр про стягнення заборгованості в сумі 196472,06 грн., пені у розмірі 22842,01 грн., 3% річних в сумі 3228,75 грн., інфляції в сумі 21126,64 грн.

Ухвалою суду від 08.05.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/137, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

До суду від відповідача, закритого акціонерного товариства „Гарант” м. Часів Яр, 25.05.2009 р. надійшло клопотання вх. № 02-41/23133, в якому відповідач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з тим, що представник відповідача знаходиться у тарифній відпустці з 20.05.2009 р. по 03.06.2009 р. У клопотанні відповідача не зазначено про наявність будь–яких доказів, без яких суд не може розглянути справу по суті. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача або особа, яка виконує обов’язки керівника, у зв’язку з відсутністю можливості у одного представника відповідача з’явитися в судове засідання мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси закритого акціонерного товариства „Гарант” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

У порушення вимог ухвали суду від 08.05.2009 року відповідач витребувані документи до суду не надіслав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2006 р. сторони уклали договір № 688/483, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар (редуктори, мастила, мотори, підшипники) на умовах договору партіями, в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікацій, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна сума договору визначається сукупністю погоджених специфікацій в грошовому вираженні.

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює передоплату в розмірі 50% вартості партії товару за відповідною специфікацією шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунку, виставленого постачальником. Залишкові 50% вартості товару за відповідною специфікацією оплачуються покупцем протягом 3 банківських днів з моменту отримання ним товару.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ м. Часів Яр (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року) в строки, вказані у відповідних специфікаціях з моменту отримання постачальником від покупця передоплати в розмірі 50% вартості товару, зазначеної у специфікації. Датою поставки товару вважається дата відмітки покупця у видатковій накладній про приймання товару. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника.

Пунктом 11.7 договору передбачено, що він вступив у силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р., якщо жодна зі сторін попередньо за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про його припинення, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.

До договору сторони уклали наступні специфікації: № 1 від 26.09.2006 р., № 2 від 16.05.2007 р., № 3 від 21.01.2008 р., № 4 від 28.01.2008 р., № 5 від 01.07.2008 р., якими передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікацій додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 688/483 від 26.09.2006 р. в період з 25.03.2008 р. по 03.10.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (редуктори та мотори) на загальну суму 463017,72 грн. за видатковими накладними: № Т–006663 від 25.03.2008 р. на суму 63930,00 грн., № Т–023313 від 17.09.2008 р. на суму 356100,00 грн., № Т–024988 від 03.10.2008 р. на суму 42987,72 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 463017,72 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯОЯ № 553018 від 25.03.2008 р. та серії ЯПД № 303823 від 15.09.2008 р.; листом № 577 від 27.11.2008 р., який підтверджує отримання відповідачем від позивача товару за видатковими накладними № Т–023313 від 17.09.2008 р. на суму 356100,00 грн., № Т–024988 від 03.10.2008 р. на суму 42987,72 грн. та який засвідчує факт того, що претензій по кількості та по якості отриманого за вказаними видатковими накладними товару відповідач до позивача не має; податковими накладними № 13–02678 від 25.01.2008 р., № 13–02681 від 29.01.2008 р., № 13–05748 від 14.02.2008 р., № 13–07076 від 13.03.2008 р., № 5–002200 від 26.08.2008 р., № 5–003839 від 17.09.2008 р., № 5–005475 від 03.10.2008 р.; рахунками–фактурами № СчТ–002567 від 28.01.2008 р., № СчТ–001631 від 21.01.2008 р., № СчТ–022148 від 01.07.2008 р. Завірені копії видаткових накладних, довіреностей, рахунків, листа та оригінали податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 688/483 від 26.09.2006 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. Також, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей та рахунки–фактури містять посилання на договір № 688/483 від 26.09.2006 р.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару у формі передоплати на суму 266545,66 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, на момент подачі позовної заяви до суду сума основного боргу склала 196472,06 грн. (463017,72 грн. – 266545,66 грн. = 196472,06 грн.). Даний факт позивач обґрунтовує актом звірки взаєморозрахунків за підписом позивача за період з 01.01.2008 р. по 21.04.2009 р., який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Оригінал вказаного акту звірки міститься в матеріалах справи.

Вважаючи, що відповідач порушив п. 3.1 договору щодо здійснення остаточної оплати в розмірі 50% вартості товару протягом 3 банківських днів з дати його отримання, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 688/483 від 26.09.2006 р. сторони передбачили здійснення оплати в два етапи: 50% передоплати протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунку; залишкові 50% вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту його отримання, тобто від дати накладної. Виходячи з того, що товар за видатковою накладною № Т–023313 був отриманий 17.09.2008 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 18.09.2008 р. по 22.09.2008 р. включно, а вже з 23.09.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті цієї партії товару. За видатковою накладною № Т–024988 товар був отриманий 03.10.2008 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 06.10.2008 р. по 08.10.2008 р. включно, а вже з 09.10.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті цієї партії товару.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 196472,06 грн. у встановлений договором № 688/483 від 26.09.2006 р. строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 9.1 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 22842,01 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 9.1 договору якщо покупець в строки, вказані в п. 3.1 договору, не здійснить оплату товару постачальнику у відповідній частині та на умовах даного договору, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Проаналізувавши вказаний пункт договору суд дійшов висновку, що зобов’язання покупця сплатити на користь постачальника пеню виникає за наявності прострочення оплати отриманого за договором товару, а строк виконання такого зобов’язання настає для покупця лише у випадку пред’явлення постачальником вимоги. При цьому до вказаних правовідносин застосовується норма ст. 530 ч. 2 ЦК України.

Згідно ст. 530 ч. 2 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надав до суду завірену копію вимоги про оплату пені № 1286–5/5 від 19.05.2009 р. Позовна заява № 1099–4/4 від 21.04.2009 р. надійшла до суду 07.05.2009 р. Провадження у справі № 15/137 було порушено ухвалою від 08.05.2009 р., тобто до того моменту, коли позивач пред’явив відповідачу вимогу на оплату пені.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 07.05.2009 р., а вимогу на оплату пені надіслав відповідачу лише 19.05.2009 р. (що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.05.2009 р. та поштовою квитанцією № 2788 від 19.05.2009 р.), то у відповідача строк виконання грошового зобов’язання щодо сплати пені згідно п. 9.1 договору № 688/483 від 26.09.2006 р. на момент подачі позову до суду не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу окремо по видатковим накладним інфляцію в сумі 21126,64 грн. та 3% річних в розмірі 3228,75 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 21126,64 грн., 3% річних в сумі 3228,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Гарант” (юридична адреса: 84551, Донецька область, м. Часів Яр, вул. Комсомольська, 1; код ЄДРПОУ 00190785; поточний рахунок 26002067890000 в АБ „Ікар–Банк” м. Донецьк, МФО 334970; поточний рахунок 26002057828000 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь закритого акціонерного товариства „ТД ИРБИС” (юридична адреса: 61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24; код ЄДРПОУ 31559190; поточний рахунок 26009300000053 в ХФ АКБ „Форум”, МФО 350772) суму 220827,45 грн. (а саме: основний борг на суму 196472,06 грн., 3% річних в розмірі 3228,75 грн., інфляцію в сумі 21126,64 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 2208,27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,94 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 22842,01 грн.

У судовому засіданні 28.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.