Ухвала суду № 38061355, 01.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/10583/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Кощій О.В.,

відповідача - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/10583/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000264700 від 10 липня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко " до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000264700 від 10 липня 2013 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко "(код ЄДРПОУ - 22649344, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул.Сумська, 70) судовий збір у розмірі 2294,00грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції розглянув питання, порушені у адміністративному позові неповно та при винесенні рішення не врахував доводів відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко " пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 22649344.(т.1 а.с.11-16).

ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" взято на податковий облік 01.09.2000р. На теперішній час підприємство перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.17).

На підставі наказу СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС № 328 від 01.06.2013р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Концерн АВЕК ТА Ко» та згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, відповідачем - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів України в Харківській області, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача - Публічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко», код ЄДРПОУ 22649344, з питання дотримання вимог податкового законодавства по правовим відносинам з ТОВ «Паритет-Арго», код ЄДРПОУ 31642413, по податку на додану вартість за період червень 2012 року - серпень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.06.2013 року № 371/47-0/22649344. (т.1 а.с. 28-53).

10.07.2013 року з посиланням на зазначений акт перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів України в Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000264700, яким ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1124553,00грн., з яких: 749702,00грн. - основний платіж, 374851,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с.54).

За наслідками розгляду скарг підприємства від 23.07.2013р. №757 (т.1 а.с.56-59) та від 01.10.2013р. №1042 (т.1а.с.63-65), рішенням СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів України в Харківській області від 20.09.2013р. № 7353/10/10-223 (т.1 а.с.60-62) та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21.10.2013 року №13616/6/99-99100115 (т.1 а.с.66-68), скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 20.06.2013 року № 371/47-0/22649344, підставою для висновку про завищення податкового кредиту позивачем став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Паритет-Агро", про що свідчить акт перевірки контрагента позивача від 28.02.2013 р. № 1317/221/31642413.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація, відображена в довідці зустрічної звірки контрагента позивача, що була надана Основянської МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договорів між позивачем та ТОВ "Паритет-Агро".

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПАТ "Концерн АВЕК та Ко" у перевіреному періоді мав господарські відносини з підприємством ТОВ «Паритет-Арго», код ЄДРПОУ: 31642413.

Так, на підставі договору №1005М від 10.05.2012 року (т.1 а.с.111) ТОВ "Паритет-Арго" (продавець) зобов'язується поставити ПАТ "Концерн АВЕК та Ко " (покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 сорту в кількості 300тон. (+/- 10%) за ціною 10370 грн/тонну, у т.ч. ПДВ 20 % в строк до 30.06.12р.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним правочином платник податків подав складені контрагентом податкові накладні від 03.06.2012 року №5 на загальну суму з ПДВ 658909,80грн., від 08.06.2012 року №10 на загальну суму з ПДВ 272731,00грн., від 09.06.2012 року №11 на загальну суму з ПДВ 982039,00грн., від 13.06.2012 року №17 на загальну суму з ПДВ 962750,80грн., від 14.06.2012 року №18 на загальну суму з ПДВ 338891.60грн. (т.1 а.с.113, 120, 125, 134, 143).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 13.06.2012року на суму 1087359,79грн., від 14.06.2012 року №25180629 на суму 570716,85грн., від 27.06.2012 року №27624081 на суму 1123942,07грн., від 27.06.2012 року №32142973 на суму 433303,49грн. (т.1, а.с.148-151).

Крім того, реальність виконання вказаного договору підтверджується Актами прийому-передачі, №346 від 03.06.2012 року на суму 658909,80грн., № 347 від 08.06.2012 року на суму 272731,00грн, №348 від 09.08.2012 року на суму 982039,00грн., № 350 від 13.06.2012 року на суму 962750,80грн., №352 від 14.06.2012 року на суму 338891,60грн. (т.1. а.с.114, 121, 126, 135, 144).

Також, 18.05.2012 року між ТОВ "Паритет-Арго" (продавець) та ПАТ "Концерн АВЕК та Ко " (покупець) був укладений договір №1805М (т.1 а.с.187, за яким продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 сорту в кількості 500 тон. (+/-10%) за ціною 10000 грн./ тонна, в т.ч. ПДВ 20% в строк до 31.08.2012 року, базис поставки СРТ (перевезення сплачено до -) - Комплекс з переробки та перевантаження тропічних масел в м. Южний.

Реальність виконання цього договору платник податків підтверджує складеними на його адресу контрагентом податковими накладними від 29.06.2012 року №30 на загальну суму з ПДВ 1017400,00грн., від 01.07.2012 року №1 на загальну суму з ПДВ 321800,00грн., від 04.07.2012 року №3 на загальну суму з ПДВ 300400,00грн., від 08.07.2012 року №4 на загальну суму з ПДВ 255400,00грн., від 11.07.2012 року №9 на загальну суму з ПДВ 302200,00грн. (т.1 а.с.189, 200, 205, 210, 215).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 18.07.2012 року №25180777 на суму 521235,83грн., від 14.09.2012 року №25180969 на суму 860389,11грн., від 21.09.2012 року №32142068 на суму 200000,00грн., від 26.09.2012 року №32142094 на суму 317902,99грн., від 10.10.2012 року № 32142114 на суму 131263,20грн., від10.10.2012 року №33572500грн. на суму 70000,00грн., від10.10.2012 року на суму 105000,00грн.(т.1, а.с.220-226).

Крім того, реальність виконання вказаного договору підтверджується Актами прийому-передачі, №367 від 29.06.2012 року на суму 1017400,00грн., № 374 від 01.07.2012 року на суму 321800,00грн, №376 від 04.07.2012 року на суму 300400,00грн., № 379 від 08.07.2012 року на суму 255400,00грн., №381 від 11.07.2012 року на суму 302200,00грн. (т.1. а.с.190, 201, 206, 211, 216) та товарно-транспортними накладними від 28.06.2012 року №224086, від 29.06.2012 року №224078, від 28.06.2012 року №224077, від 28.06.2012 року №004088, від 29.06.2012 року №0003561, від 03.07.2012 року №0003565, від 07.07.2012 року №108141, від 10.07.2012 року №0003572, від 06.06.2012 року № 227201, від 16.06.2012 року №040503. (т.1 а.с.192-195, 203, 208, 213, 218).

Поставка товару - олії соняшникової за вказаними вище правочинами: № 1005М від 10.05.12р. та № 1805М від 18.05.12р., здійснювалась між позивачем та ТОВ "Паритет-Арго" на умовах СРТ - порт (перевезення сплачено до - ) Комплекс з переробки та перевантаження тропічних масел в м. Южний (далі Термінал).

Відтак, транспортування товару за договором здійснювалось ТОВ "Паритет-Арго". Саме дане підприємство за договором оплачувало перевезення, визначало перевізника та укладало з ним договір та замовлення та інш.

Транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними: від 03.06.2012 року №108150, від 02.06.2012 року №108122, від 06.06.2012 року №155956, від 06.06.2012 року №155801, від 06.06.2012 року №155958, від 06.06.2012 року №040587, від 06.06.2012 року №155961, від 06.06.2012 року №155960, від 06.06.2012 року № 227201, від 16.06.2012 року №040503. (т.1 а.с.116-117, 123, 128-130, 137-139, 146),

Товар, не перебував на зберіганні позивача, оскільки завозився до Терміналу в квоту нерезидента, в ТТН міститься посилання на експертний контракт. Отже, після розвантаження товару в порту, він переходив на зберігання нерезидента. Кожну партію товару супроводжувало посвідчення якості, надане виробником олії соняшникової ТОВ "Вторметекспорт" або ПВКП "Сіолл".

Товар, який позивач придбавав у ТОВ "Паритет - Агро", використовувався підприємством у подальшій господарській діяльності. Так, домовленість із ТОВ "Паритет - Агро" досягалась під вже укладений позивачем експортний контракт, а саме: спочатку позивачем укладався договір, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити на Термінал певну кількість олії соняшникової для свого покупця - нерезидента, потім позивач підшукував постачальника такої олії. Покупцем позивача, згідно наданих підприємством суду документів, була компанія - нерезидент "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія) через комісіонера ТОВ "АгроКорн". Самі ці підприємства надавали підприємству позивача відповідні інструкції стосовно заповнення ТТН через комісіонера, котрі позивач спрямовував до свого контрагента ТОВ "Паритет - Агро" для заповнення транспортної документації.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Колегія судів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 820/10583/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2014 р.