Постанова № 38060892, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 березня 2014 року 15 год. 14 хв. № 826/2564/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Експерт" до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій і рішення відповідача та скасування його рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 24 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 лютого 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-експерт" (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття 07 лютого 2014 року постанови про стягнення з позивача виконавчого збору ВП № 40142407 у розмірі 3333,89 грн. (далі - оскаржувана постанова), а також визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем з порушенням положень законодавства, оскільки відповідачем не вчинено дій із примусового виконання відповідного виконавчого документа у зв’язку з тим, що позивачем добровільно виконано судове рішення, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Ухвалою суду від 17 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 березня 2014 року. Пояснив, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) у зв’язку з тим, що позивач у встановлений для добровільного виконання судового рішення строк його не виконав, натомість просив зупинити виконавче провадження у зв’язку з відкриттям касаційного провадження у справі, за результатами розгляду якої прийнято судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, для виконання якого відповідачем відкрито виконавче провадження. Стверджував, що стягнення з боржника виконавчого збору є видом відповідальності за невиконання судового рішення самостійно, а не дією, направленою на примусове виконання судового рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 11 жовтня 2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40142407 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2013 року № 910/7532/13 (далі - наказ) про стягнення з позивача на користь комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" заборгованості у розмірі 33338,94 грн. Строк добровільного виконання: до 17 жовтня 2013 року.

У зв’язку тим, що боржник (позивач) отримав постанову про відкриття виконавчого провадження із запізненням, а саме 29 жовтня 2013 року, відповідною постановою від 29 жовтня 2013 року провадження виконавчих дій із примусового виконання наказу відповідачем відкладено до 05 листопада 2013 року.

До відповідача 12 листопада 2013 року надійшла письмова заява позивача про зупинення виконавчого провадження ВП № 40142407 у зв’язку з відкриттям Вищим господарським судом України касаційного провадження у справі № 910/7532/13, за результатами розгляду якої 11 червня 2013 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення, на підставі якого видано наказ, для виконання якого відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 40142407. Ухвалою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2013 року виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року зупинено.

На підставі викладеного, 12 листопада 2013 року відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 40142407.

04 грудня 2013 року Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 910/7532/13, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі № 910/7532/13 Господарського суду міста Києва залишено без змін, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року у вказаній справі, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2013 року, - поновлено.

У зв’язку з викладеним, 04 грудня 2013 року відповідачем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 40142407.

07 лютого 2014 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, а також оскаржувану постанову про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у розмірі 3333,89 грн.

Разом з тим, 17 лютого 2014 року до відповідача надійшла письмова заява позивача про закінчення виконавчого провадження ВП № 40142407. До вказаної заяви позивачем додано копію платіжного доручення № 256 від 13 грудня 2013 року про сплату ним грошових коштів у розмірі 37461,49 грн., призначення платежу "сплата заборгованості та ШС згідно постанови ВГСУ від 04 грудня 2013 року у справі № 910/7532/13".

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з викладених положень, у разі невиконання добровільно боржником судового рішення майнового характеру у встановлений державним виконавцем строк державний виконавець шляхом прийняття відповідної постанови стягує із боржника виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Тобто, виконавчий збір - це санкція, яка застосовується до боржника за невиконання судового рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що позивачу встановлено строк для добровільного виконання судового рішення до 05 листопада 2013 року (з урахуванням постанови відповідача від 29 жовтня 2013 року про відкладення провадження виконавчих дій).

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 40142407 позивачем отримано 29 жовтня 2013 року, із заявою про зупинення виконавчого провадження ВП № 40142407 позивач звернувся до відповідача 08 листопада 2013 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції про надання послуг поштового зв’язку (а.с. 17), а грошові кошти у розмірі 37461,49 грн. на виконання судового рішення позивачем сплачено 13 грудня 2013 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення № 256.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що позивачем у встановлений відповідачем строк добровільно не виконано судове рішення майнового характеру, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови є правомірними, оскільки відповідають положенням законодавства, а тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Стосовно строків звернення позивача з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії поштового конверту, копію оскаржуваної постанови позивачем отримано 14 лютого 2014 року, а до суду він звернувся 24 лютого 2014 року (дата, зазначена на поштовому штемпелі, проставленому на конверті, у якому відправлено позов до суду), а тому, за переконанням суду, позивачем не пропущено процесуальний строк для звернення до суду з позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-експерт" до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій і рішення відповідача та скасування його рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Експерт".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 31 березня 2014 року