Ухвала суду № 38059157, 13.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/867/13-ц Провадження № 22-ц/772/479/2014Головуючий в суді першої інстанції:Лисенко Т. Ю.Категорія: 46Доповідач: Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Копаничук С.Г., Нікушина В.П.

при секретарі: Іщук О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3, його представника адв. ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з відповідачем по даній справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 22 вересня 2011 року було розірвано. Від спільного подружнього життя неповнолітніх дітей у них немає. Під час шлюбу сторонами було набуто майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, що була приватизована відповідачем та на якій розташований вищезазначений будинок.

Позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею та за відповідачем право власності по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та по ? частини земельної ділянки, площею 0,0890 га., кадастровий №0510400000:00:010:0492, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року позов задоволено повністю. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0890 га, кадастровий №0510400000:00:010:0492, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0890 га, кадастровий №0510400000:00:010:0492, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким провести розподіл житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку, позначеного на плані літ. «А», веранди літ. «а», в розподілі земельної ділянки відмовити, оскільки судом допущено порушення норми матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд задовольняючи позов, визнав за сторонами право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 із врахуванням самовільних прибудов, чим вийшов за межі позовних вимог. Крім того, земельна ділянка поділу не підлягає, оскільки в силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.11.1984 року, який рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 22 вересня 2011 року розірвано. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей у сторін немає.

Відповідно до договору купівлі продажу від 22 січня 1992 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори Фроімчук Н.М., ОСОБА_3 належить цілий жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, площею 600 кв.м.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №786513 від 10 березня 2010 року на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради 55 сесії 5 скликання №964 від 17.12.2009 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0890 га., яка розташована по АДРЕСА_1. кадастровий номер 0510400000:00:010:0492.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічний правовий зміст мала і ст. 22 КпШС України, яка була чинна станом на день набуття сторонами спірного житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що будь-яких домовленостей між сторонами щодо поділу майна не було.

Вищевказаний жилий будинок з надвірними будівлями був придбаний ОСОБА_3 у період шлюбу з позивачем, а тому в силу ст. 22 КпШС України він являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України підлягає поділу шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частину даного будинку. При цьому суд бере до уваги визнання відповідачем позовної вимоги щодо поділу спірного житлового будинку.

Відповідно ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Оскільки позивач набула права власності на й частину житлового будинку, тому до неї переходить право власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Таким чином доводи відповідача, що спірна земельна ділянка, яка одержана ним у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою власністю і не може бути об'єктом поділу, не знайшли свого підтвердження.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді:/підписи/

з оригіналом вірно: