Рішення № 38057903, 31.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2014 р. Справа № 902/104/14

за позовом: Заступника Жмеринського міжрайонного прокурора (вул. Інтернаціональна, 6-а, м. Жмеринка, 23100) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (вул. Заводська, 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Олександрівська сільська рада (просп. Шевченка, 6, с. Олександрівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23127)

про стягнення 59 038,49 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її звільнення

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

прокурор: Трачук Т. Є.

позивача: Бойко А.М. - за дорученням

відповідача: Бондарчук В.В., Шульц С.Л.- за дорученням

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Смачний В. В. - сільський голова, Дремлюх О.М. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Заступник Жмеринського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", в якому просив: стягнути з відповідача 59 038,49 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 51,51 га, що використовується для товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування кукурудзи), яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району.

Позов мотивовано наступним.

Жмеринською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства в діяльності ПАТ "Браїлівське" при використанні земель резервного фонду та запасу на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району. Перевіркою встановлено, що відповідач використовував на протязі 2013 року землі сільськогосподарського призначення площею 51,51 га, зокрема, 10,5 га та 24,51 га біля с. Шевченкове, а також, 16,41 біля с. Кудіївці за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання в користування (оренду) та на підставі тимчасової угоди про використання землі, яка не зареєстрована та відповідно до закону неправомірна. Виявлений факт, згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охоронною земель" (зі змінами), кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки для вирощування кукурудзи на зерно.

У зв'язку з самовільним зайняттям ПАТ "Браїлівське" вище згаданої земельної ділянки, Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області 25.10.2013р. проведено обстеження земельної ділянки і розраховано розмір шкоди відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 року № 963 та на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення у розмірі 59 038,49 грн.

Використання відповідачем земельної ділянки без правоустановчих документів свідчить про протиправну поведінку ПАТ "Браїлівське", вказує на збитки спричинені цією поведінкою, вину та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками.

За таких обставин, держава позбавлена можливості використовувати земельну ділянку (надати в користування іншій особі) та на отримання відповідних доходів (орендної плати за землю), які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Ухвалою від 30.01.2014 р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 18.02.2014 р. та залученням до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог Олександрівської сільської ради.

17.02.2014р. від відповідача до суду надійшов лист № 95 від 17.02.2014р., в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки у позові відсутні докази на підтвердження права власності позивача на земельну ділянку, відсутній витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

В судовому засіданні 18.02.2014 р. розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 18.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2014 р.

03.03.2014 р. до суду надійшла заява заступника прокурора Жмеринського району про зміну позовних вимог, де він просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" шкоду, заподіяну внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області в сумі 59038,49 грн.

В судовому засіданні 11.03.2014р. прокурор, який бере участь у справі, дану заяву підтримав, пояснивши, що цією заявою вносяться зміни до прохальної частини позовної заяви від 23.01.2014 р.

Представник позивача вказану заяву заступника прокурора Жмеринського району також підтримав.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши вказану заяву, суд відмовив в прийнятті її до розгляду, оскільки подання такої заяви, тобто заяви "про зміну позовних вимог", господарським процесуальним законодавством не передбачено. Відповідно до статтей 22,29 ГПК України, позивач та прокурор вправі подати заяву про зміну предмету або підстав позову і лише до початку розгляду справи по суті. До вирішення спору вказані особи можуть збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову повністю чи частково. Як випливає з поданої 03.03.2014 р. заяви прокурора, ним підтримується одна із заявлених у позовній заяві позовних вимог, разом з тим заява про відмову від позову у частині вимог про зобов"язання відповідача звільнити земельну ділянку у встановленому порядку не подана.

Ухвалою суду від 11.03.2014р. розгляд справи відкладено на 31.03.2014р., у зв"язку з ненаданням учасниками судового процесу усіх необхідних для розгляду справи доказів.

21.03.2014р. на адресу суду від прокурора надійшла заява № 78-1020 вих 14 від 19.03.2014р., якою прокурор відмовляється від позову в частині вимог про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 51,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району, та просить стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області в сумі 59 038,49 грн.

31.03.2014р. від представника відповідача надійшов лист б/н від 28.03.2014р., в якому він зокрема зазначає, що земельна ділянка площею 51,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради, за умовами Тимчасової угоди використовувалась відповідачем з 31.12.2012р. по 31.12.2013р.

31.03.2014р. від представника відповідача надійшов лист б/н від 28.03.2014р., в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

Прокурором та позивачем не доведено, що самовільний захват мав місце та нанесена шкода. Відповідно до листа № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 року Державного комітету України із земельних ресурсів та ст. 1.Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закопує правомірними". Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Нараховуючи, і вимагаючи стягнути шкоду, прокурор та позивач ігнорують факт наявності чинної цивільно-правової угоди між Олександрівською сільською радою, яка є органом місцевого самоврядування, та ПАТ "Браїлівське", а саме тимчасової угоди про використання землі від 31.12.2012 року. Відповідач в повній мірі виконав умови угоди, здійснивши розрахунки за оренду землі в розмірі значно більшому, ніж передбачено угодою - 23 292,36 грн., врахувавши збільшення нормативно-грошової оцінки землі, та розуміючи проблеми, що виникають при наповненні місцевих бюджетів.

31.03.2014р. від представника відповідача також надійшло клопотання б/н від 28.03.2014р., в якому він просить суд, відповідно до ст. 30, 32 ГПК України, викликати для дачі пояснень працівників державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області: Осаулова О.П. - головного спеціаліста відділу оперативного контролю використання та охорони земель, який проводив першу перевірку з 27.08.2013 по 09.09.2013 року; Гнатюка О.П. - старшого державного інспектора державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, що проводив другу позапланову перевірку з 25.10.2013 по 07.11.2013 року; Немировського Ю.В. - державного інспектора державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, що проводив другу позапланову перевірку з 25.10.2013 по 07.11.2013 року. Пояснення даних осіб, на думку відповідача, необхідні для з'ясування обставин проведення перевірок та нарахування суми збитків.

В судове засідання 31.03.2014р. з"явились прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору.

Прокурор та представник позивача підтримали подану 21.03.2014р. прокурором заяву № 78-1020 вих 14 від 19.03.2014р. про відмову від позову в частині вимог про зобов"язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Ухвалою суду від 31.03.2014р. прийнято відмову прокурора від позову та припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ПАТ "Браїлівське" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 51,51 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району.

Отже, предметом розгляду по суті є вимога про стягнення з відповідача 59 038,49 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Представник відповідача підтримав подане 31.03.2014р. клопотання б/н від 28.03.2014р. про виклик працівників державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, уточнивши, що ці особи мають бути викликані як спеціалісти на підставі ст. 30 ГПК України.

Прокурор, представники позивача та третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору проти задоволення даного клопотання заперечили.

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача та заслухавши думку учасників судового процесу, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідно до ст. 30 ГПК України, посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані у судове засідання для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Наразі, питання, які потребують роз"яснення зазначених відповідачем осіб для вирішення спору, відсутні.

По суті спору прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги про стягнення збитків.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Представники третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору пояснили, що передання земельної ділянки відповідачеві в оренду на підставі тимчасової угоди було обумовлено невчиненням Жмеринською РДА та позивачем дій по розпорядженню цією земельною ділянкою з метою отримання орендної плати.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.12.2012р. між Олександрівською сільською радою (Сторона 1) та ПАТ "Браїлівське" (Сторона 2) укладено тимчасову угоду про використання землі, відповідно до якої, Сторона 1 передає у користування Стороні 2 земельну ділянку, визначену п. 2 даної Угоди, а Сторона 2 приймає у користування дану земельну ділянку та сплачує за її використання обумовлену Сторонами плату.

Відповідно до п. 2.1. Тимчасової угоди, у користування Стороні 2 передається земельна ділянка загальною площею 51,1 га (землі резервного фонду), яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради в Жмеринському районі Вінницької області.

Дана Угода укладена строком на 1 рік з моменту її підписання. Початок дії угоди 31.12.2012 року, закінчення - 31.12.2013 року (п. 3.1. Тимчасової угоди).

Після закінчення терміну дії даної Угоди Сторона 2 зобов'язана повернути Стороні 1 земельну ділянку у стані, не гіршому, ніж вона була отримана (п. 3.2. Тимчасової угоди).

Відповідно до п. 4.1. Тимчасової угоди, плата за використання земельної ділянки, зазначеної у п. 2 даної Угоди, складає 6996,54 грн. за весь термін дії Угоди. Розмір плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Оплата здійснюється щомісячно у розмірі 583,04 грн., на поточний рахунок Сторони 1 у строк, не пізніше 25 числа кожного місяця (п. 4.2. Тимчасової угоди).

25.10.2013р. старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Гнатюком О.П. та державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Немировським Ю.В. в присутності представника ПАТ "Браїлівське" Московки О.О. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПАТ "Браїлівське", про що складено відповідний акт перевірки № 26 від 25.10.2013р.

В акті зазначено, що дирекція ПАТ "Браїлівське" на протязі 2013 року, використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощування кукурудзи на зерно, розташовані на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області землі резервного фонду загальною площею 51,51 га, зокрема: 10,5 га та 24,51 га - біля с. Шевченкове, 16,41га - біля с. Кудіївці - відповідно до тимчасової угоди про використання землі, яка не зареєстрована та відповідно до закону неправомірна (невчинена). Виявлені дії дирекції ПАТ "Браїлівське" свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки площею 51,51 га, що, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охоронною земель" кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.

Представник ПАТ "Браїлівське" від підпису акту перевірки відмовився (а.с. 18-20).

25.10.2013р. старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Гнатюком О.П. та державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Немировським Ю.В. за участі голови Олександрівської сільської ради Смачного В.В., землевпорядника сільської ради Білюшко О.В. складено акт обстеження земельної ділянки № 58 від 25.10.2013р., де зафіксовано, що дирекцією ПАТ "Браїлівське" використовуються землі резервного фонду Олександрівської сільської ради Жмеринського району державної форми власності загальною площею 51,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - вирощення кукурудзи на зерно за відсутності рішення (розпорядження) про передачу у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо цієї земельної ділянки, проведено збір вирощеної сільгоспкультури і залишено рештки у вигляді стерні та скошених стебел кукурудзи (а.с. 23).

05.11.2013р. Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькі області винесено припис № 001437, яким відповідача зобов'язано в 30-денний термін вжити заходів по усуненню виявленого порушення вимог земельного законодавства, передбаченого ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 125).

В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства складено протокол № 000819 від 05.11.2013р. про вчинене директором ПАТ "Браїлівське" Карпенком М.І. адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КупАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України (а.с. 27).

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Гнатюком О.П. винесено постанову № 173 від 19.11.2013р., якою справу про адмінправопорушення закрито, оскільки у діях правопорушника вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (а.с. 29).

У зв"язку з самовільним використанням земельної ділянки, старшим державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Гнатюком О.П. здійснено розрахунок шкоди у розмірі 59 038,4956 грн., який надіслано відповідачу для оплати разом з повідомленням № 1470а від 05.11.2013р. (а.с. 26, 28,123).

Відповідач дії державного інспектора та винесені ним акт перевірки, протокол, припис, акт обстеження і розрахунок шкоди оскаржив до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та до Вінницького окружного адміністративного суду (а.с. 132-136).

Рішенням заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 29.11.2013 р. № 22 скарга відповідача залишена без задоволення (а.с.132).

Позов відповідача про визнання дій інспекторів Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та скасування припису залишено без розгляду ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р.(справа № 802/4865/13-а, а.с. 136).

Відповідно до довідок Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 66-2/17 від 26.02.2014р., № 68-2/17 від 26.02.2014р., № 67-2/17 від 26.02.2014р., поля площею 24,6 га, 17 га, 10,5 га, розташовані на території Олександрівської сільської ради (землі резерву) СВАТ "Браїлівське" використовувало з 2008 по 2014 рік без заключення договорів оренди (а.с. 155-157).

Разом з тим, відповідач на протязі цього часу систематично сплачував до місцевого бюджету Олександрівської сільської ради орендну плату за землю та фіксований сільськогосподарський податок (а.с. 182, 188).

Спірні земельні ділянки ПАТ "Браїлівське" після збору врожаю 2013 року не використовує. Наведене також стверджується зокрема актом обстеження земельної ділянки № 58 від 25.10.2013 р. (а.с. 23) та доданим до заяви прокурора про часткову відмову від позову актом б/н від 13.01.2014р.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які згідно із законом є правомірними.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній станом на день укладення Тимчасової угоди та проведення перевірки), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Згідно з ч. 5 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній станом на день укладення Тимчасової угоди), право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Статтею 126 ЗК України (в редакції, що діяла в період проведення перевірки) встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення Тимчасової угод), суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч.ч. 1,2 ст. 83 ЗК України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України ).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення Тимчасової угоди) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі"(в редакції чинній станом на день укладення Тимчасової угоди та проведення перевірки), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, виходячи з вищенаведених вимог закону, Олександрівська сільська рада не мала права розпоряджатись земельною ділянкою, що знаходиться за межами населеного пункту та укладати з відповідачем Тимчасову угоду про використання землі від 31.12.2012р. А відповідач, своєю чергою, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний розсуд та ризик, мав з"ясувати, який саме орган, наділений повноваженнями щодо передачі даної земельної ділянки в оренду.

Рішення відповідним органом виконавчої влади, тобто Жмеринською райдержадміністрацією, (та навіть Олександрівською сільською радою) про надання у користування (оренду) земельної ділянки відповідачу не приймалось.

Відповідна державна реєстрація права користування земельною на підставі Тимчасової угоди не здійснене.

За таких обставин, виходячи з положень ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", використання відповідачем зазначеної вище земельної ділянки площею 51,51 га, кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 п. б ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Разом з тим, прокурор посилається на те, що користування відповідачем земельної ділянки без правоустановчих документів призвело до позбавлення держави можливості використовувати земельну ділянку та отримувати дохід у вигляді орендної плати, у зв"язку з чим відповідач має відщкодувати отримані державою збитки, що розраховані за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 25.07.2007 р. № 963.

Такі доводи не приймаються судом з огляду на наступне.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли, відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України (ЦК України). На цьому зокрема наголошено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, передбаченої ст. 1166 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

У статті 22 Цивільного кодексу України міститься визначення збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Прокурором і позивачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про нанесення відповідачем шкоди ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди. Зокрема з пояснень прокурора і позивача та інших матеріалів справи не вбачається, що дії відповідача позбавили реальної можливості одержати доходи від використання земельної ділянки у можливому очікуємому розмірі. Ні Жмеринською районною державною адміністрацією (яка відповідно до законодавства була уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності до 01.01.2013 року), ні Управлінням Держземагенства у Вінницькій області (яке стало таким органом з 01.01.2013 року) не вчинено жодних дій щодо надання спірної земельної ділянки у користування будь-якій особі.

При цьому, як зазначалось вище, поля площею 24,6 га, 17 га, 10,5 га, розташовані на території Олександрівської сільської ради (землі резерву) СВАТ «Браїлівське» використовувало без правоустановчих документів з 2008 року та сплачувало орендну плату за землю і фіксований сільськогосподарський податок. Так, зокрема за 2013 рік ним сплачено до місцевого бюджету Олександрівської сільської ради (що відповідає п. 290.1 ст. 290 Податкового кодексу України) 22 910,52 грн. орендної плати, а також 2 482,46 грн. фіксованого сільськогосподарського податку.

З осені 2013 року земельні ділянки біля с-ща Шевченкове площею 10,5 га та 24,6 га та земельну ділянку біля с. Кудіївці площею 16 га - ПАТ "Браїлівське" не використовує, що стверджується актом обстеження земельної ділянки № 58 від 25.10.2013 р. (а.с. 23) та наданим прокурором актом б/н від 13.01.2014р. Однак і після звільнення відповідачем земельних ділянок, дії щодо передачі їх у користування будь-яким особам не вчиняються, як пояснив представник позивача в судовому засіданні 31.03.2014 р., через брак коштів на проведення аукціону (що зафіксовано звукозаписом судового процесу), внаслідок чого держава взагалі не отримує будь-які кошти за вказані земельні ділянки.

Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - голова Олександрівської сільської ради пояснив, що неодноразово повідомляв Жмеринську райдержадміністрацію та районий відділ Держземагенства про необхідність документального оформлення передачі спірної земельної ділянки в оренду, оскільки вона використовується ПАТ "Браїлівське" без правоустановчих документів, та не отримавши відповіді, підписав з відповідачем Тимчасову угоду, за якою до місцевого бюджету надходила плата за землю. На даний час земельна ділянка не використовується і кошти за неї до місцевого бюджету не надходять.

31.01.2013 р. Відділом Держкомзему у Жмеринському районі Вінницької області видано Приватному акціонерному товариству "Браїлівське" довідку № 135, відповідно до якої за останнім рахуються по обліку зокрема земельні ділянки на території Олександрівської сільської ради у розмірі 51,1 га із земель резервного фонду (а.с.66). Це також вказує на відсутність реальної можливості отримати дохід від використання цих земельних ділянок, на втрату якого посилається прокурор і позивач, через невчинення відповідним уповноваженим органом держави необхідних дій для раціонального використання землі.

Наведене спростовує доводи прокурора щодо наявності упущеної вигоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Також прокурором не прийнято до уваги факт сплати відповідачем зокрема у 2013 році 22 910,52 грн. орендної плати за користування вказаними вище земельними ділянками.

З урахуванням наведеного, та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 038,49 грн. збитків, задоволенню не підлягають.

У п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, судові витрати з розгляду вказаної позовної вимоги, підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України, а саме стягненню з Головного управління Держземагентства у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. У позові в частині вимог про стягнення 59 038,49 грн. збитків відмовити.

2. Стягнути з Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДР 38394457) на користь Державного бюджету України 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 квітня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:1 - до справи