Рішення № 3805764, 26.05.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2009 р.

Справа № 18/80

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/80

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина", м.іровоград

до відповідача: Селянського фермерського господарства Каспришин Андрія Васильовича, с.Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області

про стягнення 17 498,93 грн.

Представники сторін:

від позивача - Іванов В.К., довіреність № б/н від 26.08.08;

від позивача - Данільченко О.Ф., довіреність № б/н від 26.08.08;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 21.04.2009 року про стягнення з селянського фермерського господарства Каспришин Андрія Васильовича 17 464,35 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 13 117,20 грн., інфляційні витрати - 2 332,37 грн., 10 % річних - 715,48 грн., пеня - 1 299,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0000034 від 03.09.2007 року щодо оплати вартості отриманого товару.

22.05.2009 року на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" від 21.05.2009 року про уточнення позовних вимог (а.с. 22-23), яка по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якого позивач просить стягнути з селянського фермерського господарства Каспришин Андрія Васильовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" суму основного боргу в розмірі 13 117,20 грн., інфляційні витрати - 2 350,10 грн., 10% річних - 718,26 грн., пеню - 1 313,37, а всього 17 498,93 грн.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні 26.05.2009 р. позовні вимоги з урахуванням їх збільшення підтримали.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 246740 від 28.04.2009 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 20).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/80 в судовому засіданні 26.05.2009 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 26.05.2009 р. за згодою присутніх представників позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (Продавець) та селянським фермерським господарством Каспришин Андрія Васильовича (Покупець) укладено договір №0000034 (Договір) (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати покупцю пестициди в кількості 300 л на загальну суму 18 817,20 грн. (далі - товар), а Покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Асортимент, кількість та ціна товару визначено у п. 2.1.1 Договору.

Розділом 3 Договору передбачено наступний порядок оплати товару:

- згідно п. 3.1.2 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю попередню оплату в сумі 4 707,30 грн.;

- згідно п. 3.1.2 Договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю залишок вартості товару в сумі 14 112,90 грн. до 10.10.2007 року.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до діє до повного виконання розрахунків.

Договір №0000034 від 03.09.2007 р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №0000034 від 03.09.2007 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 18 817,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000192 від 03.09.2007 року та довіреністю №018127 від 03.09.2007 року (а.с. 11).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Натомість, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано неналежним чином та оплачено лише 5 700,00 грн., про що повідомляється позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на час звернення до суду становить 13 117,20 грн.

Наявність вказаної заборгованості не заперечується відповідачем в акті звірки від 25.08.2008 р., складеним між сторонами (а.с. 14).

16.03.2009 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 37 з вимогою про сплату боргу в сумі 13 117,20 грн. (а.с. 16), яка залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 13 117,20 грн., а тому вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.10.2007 року по 10.04.2008 року в розмірі 1 313,37 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №0000034 від 03.09.2007 року.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору №0000034 від 03.09.2007 року передбачена сплата пені за несвоєчасну оплату продукції. Згідно розрахунків позивача розмір пені становить 1 313,37 грн. (а.с. 22).

Враховуючи викладені норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 11.10.2007 року по 10.04.2008 року, між тим розмір пені визначено не вірно, оскільки селянському фермерському господарству Каспришин Андрія Васильовича за вказаний період нараховано пеню на борг з урахуванням індексу інфляції, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню, однак частково на суму 1 195,45 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, що підтверджується матеріалами справи, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак частково у зв'язку з допущеною позивачем помилкою при розрахунку відсотків річних.

Так, сума інфляційних втрат в розмірі 2 350,10 грн., яка розрахована позивачем за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року із простроченої суми 13 117,20 грн. підлягає стягненню з відповідача повністю (а.с. 22).

Пунктом 6.2 договору №0000034 від 03.09.2007 року сторони встановили річні за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 10%.

При обчислені відсотків річних позивачем нараховано 10% річних на борг з урахуванням індексу інфляції, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, правильним розміром 10% річних за період з 11.10.2007 р. по 10.04.2008 р. є 656,65 грн.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" підлягають частковому задоволенню на суму 17 319,40 грн., з яких: 13117,20 грн. основного боргу, 2 350,10 грн. інфляційних втрат, 656,65 грн. 10% річних та 1 195,45 грн. пені. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства Каспришина Андрія Васильовича (27251, с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області, р/р 26008001020001 в Кіровоградському РУ ВАТ КБ "Надра" м. Бобринець, МФО 323624, ідентифікаційний код 30898817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, 62, р/р 26002060213605 в Кіровоградському КФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 323583, ідентифікаційний код 33962725) - 17 319,40 грн. боргу з якого: 13 117,20 грн. основний борг, 2 350,10 грн. інфляційні втрати, 656,65 грн. 10% річних та 1 195,45 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 173,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська